Населення

Чисельність населення. На території Східної Європи без урахування Росії проживає 132,1 млн осіб, з урахуванням європейської частини Росії — 247,6 млн. Найбільша чисельність населення припадає на Україну і Польщу. В інших країнах вона коливається від 1,5 до 10,5 млн осіб.

Демографічні особливості. Демографічна ситуація є досить складною, що зумовлено наслідками Другої світової війни, зростанням урбанізації та пов'язаним із нею промисловим розвитком держав.

Як і в більшості інших європейських країн, природний приріст населення в останні десятиліття суттєво зменшився, передусім внаслідок різкого зниження народжуваності, а в Україні, Росії, Білорусі та Словаччині став від'ємним. Скорочується і чисельність населення — показники народжуваності нижчі від рівня смертності, що зумовило процес старіння населення.

Помітно збільшилася кількість осіб старших вікових груп (65 років і більше), яка становить 14 % , натомість скоротилася кількість молоді (до 14 років) — 18 % усього населення. За статевим складом населення переважають жінки (53 %).

Расовий склад. Серед мешканців регіону переважають представники перехідної (середньоєвропейської) групи європеоїдної раси, із середньоінтенсивною пігментацією шкіри, різноманітним кольором очей (блакитні, сірі, зелені, карі), волоссям усіх відтінків: від білявого до темно-каштанового та чорного. На півночі європейської частини росії та на узбережжі Балтійського моря мешкають групи північних європеоїдів, які вирізняються значною депігментацією шкіри, очей та волосся. В районі Кольського п-ова в Росії проживають невеликі групи саамів, які належать до перехідної лапоноїдної раси, що склалася в процесі тривалої взаємодії північних європеоїдів та монголоїдів.

Етнічний склад. Країни мають здебільшого неоднорідний етнічний склад. У багатьох із них серед національних меншин переважають росіяни, наприклад у Латвії (34 %), Естонії (30 %), Україні (22 %), Білорусі (12 %), Литві (9 %). В інших країнах: угорці — в Словаччині, цигани — в Угорщині та Словаччині, словаки — у Чехії. Єдиною мононаціональною країною є Польща, де поляки становлять 98,5 % населення, а найбільш багатонаціональною — Російська Федерація, на території якої мешкають до 100 національностей.

Населення належить переважно до двох мовних сімей: індоєвропейської — найчисельнішої, у складі слов'янської групи (росіяни, українці, білоруси, поляки, чехи, словаки) та балтійської групи (латиші, литовці); уральської, представленої фінно-угорською групою (угорці, естонці).

Релігійний склад. У регіоні домінує християнство, представлене всіма напрямами: католицизм сповідують у Польщі, Чехії, Словаччині, Литві, значна кількість угорців і латишів; православ'я — в Україні, Росії, Білорусі; протестантизм (лютеранство) — в Естонії, більшість латишів і частина угорців; до уніатської (греко-католицької) церкви належать західні українці та західні білоруси.

Розміщення населення. Населення розміщене відносно рівномірно. Середня густота — майже 87 осіб/км², максимальна — в Чехії (130 осіб/км²), високі показники (понад 100 осіб/км²) спостерігаються в Польщі, Словаччині, Угорщині, мінімальні — в європейській частині Росії (27 осіб/км²) та Естонії (33 особи/км²). Арктичні острови постійного населення не мають.

Рівень урбанізації невисокий — в середньому 68 %. Максимальні показники — в Росіії (74 %), Латвії та Естонії (73 %), мінімальні — в Словаччині (59 %). Чисельність міського населення постійно збільшується.

У регіоні дуже густа мережа міських поселень, більша частина яких існує вже декілька століть. Унікальною не тільки для Польщі, а й загалом для Європи є Верхньосілезька агломерація (3,4 млн осіб), яка становить суцільну міську забудівлю із понад 30 міст і робітничих селищ у межах Верхньосілезького вугільного басейну. Центр агломерації — місто Катовіце. Переважна більшість міських жителів зосереджена в столичних агломераціях: Московська (12,2 млн осіб). Київська (3,4 млн), Будапештська (2,5 млн). Варшавська (2,3 млн). Мінська (1,7 млн), а також у великих промислових: Харківська (2 млн осіб). Нижньогородська (1,9 млн), Донецько-Макіївська (1,95 млн). Дніпропетровське-Дніпродзержинська (1,7 млн), Самарська (1,5 млн) тощо. Великі агломерації на території країн СНД потребують певного обмеження в подальшому зростанні й промисловому розвитку і суворого дотримання соціально-екологічних нормативів.

Міський спосіб життя значною мірою характерний і для сільської місцевості західних країн регіону (Чехія, Словаччина, Польща, Угорщина). Сільське населення має різний тип розселення: груповий (села) — у центрі, на півдні й сході регіону; хутірський — у Прибалтиці та Польщі. Села на півночі Росії переважно невеликі, часто з кількох дворів. Розміщені вони в долинах річок на значних відстанях одне від одного.

Трудові ресурси. Приблизно становлять 145 млн осіб (56 % всього населення). У промисловості зайнято 40-50 % працюючого населення, у сільському господарстві — 20-50 % , у невиробничій сфері — 15-20 %.

Внаслідок переходу до ринкових відносин у більшості країн істотно зросла кількість безробітних, які становлять на початку XXI ст. у середньому 5-15 % економічно активного населення (у Польщі — 14,1 %, Угорщині — 10,4, Латвії — 6,5, Україні — 4, Росії — 2 %).

Із середини 90-х років XX ст. у країнах Східної Європи значно зросла економічна еміграція населення в пошуках роботи та сталих заробітків. Відчутна і внутрірегіональна міграція зі східних районів (України, Росії, Білорусі) до економічно розвинутіших західних країн цього ж регіону — Польщі, Чехії.