Населення

Чисельність населення. На території регіону мешкає 482,5 млн осіб. Максимальна чисельність — в Індонезії (193,8 млн), мінімальна — в Брунеї (310 тис.). За кількістю жителів країни дуже контрастні.

Демографічні особливості. У Південно-Східній Азії завжди були високими показники природного приросту населення — в середньому 2,2 % на рік, а в окремих випадках — до 40 %. Дитяче населення (до 14 років) становить 32 % , особи похилого віку — 4,5 % . Жінок дещо більше, ніж чоловіків (50,3 та 49,7 % відповідно).

Расовий склад. Переважна більшість населення належить до перехідних типів між монголоїдною й австралоїдною расами.

В окремих районах збереглися не змішані з монголоїдами «чисті» австралоїдні групи: ведоїди (Малаккський п-ів), близькі до папуасів мешканці Східної Індонезії, негритоський тип (на півдні п-ву Малакка і на Філіппінах).

Етнічний склад. Тільки в найбільшій країні регіону — Індонезії мешкає понад 150 народностей. На невеликій порівняно з Індонезією території Філіппін нараховується до сотні своєрідних малайсько-полінезійських етнічних груп. У Таїланді, М'янмі, В'єтнамі, Камбоджі, Лаосі понад 2/3 жителів представлені сіамцями (або таї), в'єтами, кхмерами, лао і бірманцями. У Малайзії до половини населення — близькі за мовою малайські народи. Найбільш змішане і різномовне населення Сінгапуру — це вихідці із сусідніх азіатських країн (китайці — 76 %, малайці — 15 %, індійці — 6 %). В усіх державах найчисленнішою національною меншиною є китайці, а у Сінгапурі вони становлять навіть більшість населення.

У регіоні представлені такі мовні сім'ї: китайсько-тибетська (китайці у Малайзії і Сінгапурі, бірманці, карени в М'янмі і Таїланді); тайська (сіамці, лао); австроазіатська (в'єтнамці, кхмери в Камбоджі); австронезійська (індонезійці, філіппінці, малайці); папуаські народності (у східній частині Малайського архіпелагу і на заході о. Нова Гвінея).

Релігійний склад. Етнічний склад та історична доля народів регіону зумовили його релігійну мозаїчність.

Найпоширенішими є такі конфесії: буддизм — у В'єтнамі (махаяна — найлояльніша форма буддизму, співіснує з місцевими культами), в інших буддійських країнах — хінаяна); іслам сповідують майже 80 % населення Індонезії, Малайзії, частково на Філіппінах; християнство (католицизм) є основною релігією Філіппін (наслідки іспанської колонізації), частково в Індонезії; індуїзм особливо виражений на о. Балі в Індонезії. Аборигени країн Південно-Східної Азії широко сповідують місцеві культи.

Розміщення населення. Населення розміщене вкрай нерівномірно. Максимальна густота — на о. Ява, де проживає до 65 % населення всієї Індонезії. Більшість жителів Індокитаю проживає в долинах рік Іраваді, Меконгу, Менема, тут густота населення досягає 500-600 осіб/км², а у деяких районах — до 2000. Гірські окраїни півострівних держав і більшість невеличких островів заселені дуже слабко, середня густота населення не перевищує 3—5 осіб/км². А в центрі о. Калімантан і на заході о. Нова Гвінея є незаселені території.

Високою є питома вага сільського населення (майже 60 %). Останніми десятиріччями внаслідок міграції сільських жителів і природного приросту збільшується кіль кість міського населення. Швидко зростають передусім великі міста, майже всі з них (за винятком Ханоя і Бангкока) виникли в колоніальну епоху. В містах мешкає понад 1/5 жителів (М'янма — 26 %, Лаос — 22, В'єтнам — 21, Камбоджа — 21, Таїланд — 20 % тощо), тільки в Сінгапурі вони становлять 100 %. Загалом це один з найменш урбанізованих регіонів світу.

Міста-мільйонери, як правило, є портовими або припортовими центрами, що сформувалися на основі торговельної діяльності. Міські агломерації регіону: Джакарта (10,2 млн осіб), Маніла (9,6 млн), Бангкок (7,0 млн), Янгон (3,8 млн), Хошімін (колишній Сайгон, 3,5 млн), Сінгапур (3 млн), Бандунг (2,8 млн), Сурабая (2,2 млн), Ханой (1,2 млн) та ін.

Трудові ресурси. Налічують понад 200 млн осіб, з яких 53 % зайнято у сільському господарстві, 16 % — у промисловості, інші задіяні у сфері послуг.

Південно-Західна Азія — багатонаціональний регіон, якому притаманні соціальні контрасти. Швидке зростання міст зумовило притік до них некваліфікованої робочої сили, наслідками чого стало скупчення людей, зростання злочинності, контрабандної торівлі наркотиками, безробіття тощо. Водночас із 60-х років XX ст. у країнах регіону з'являються нові ділові й торгові квартали із сучасними спорудами, хмарочосами, побудованими американськими й японськими компаніями.