Населення

 Чисельність населення. Південна Азія — один з найбільш перенаселених регіонів світу. В Індії — другій за чисельністю населення державі світу — мешкає понад 1 млрд жителів. Густота населення дуже висока — в середньому майже 200 осіб/км², а у дельтах річок — до 500, у деяких районах Бангладеш — до 1000 осіб/км² (за цим показником країна посідає 1-ше місце у світі).

Демографічні показники. Для країн регіону характерні високі темпи приросту населення — 2—3 % на рік. Високий рівень народжуваності зумовлений історичними, етнічними та релігійними традиціями. Населення регіону порівняно молоде: понад 38 % становлять діти, працездатного населення віком від 15 до 64 років — 58 %, осіб старшого віку небагато — до 4 %. Середня тривалість життя досягає 55 років.

Чоловіків у регіоні більше, ніж жінок (відповідно 51 та 49 %). Це пояснюється підвищеною смертністю жінок, пов'язаною з ранніми шлюбами і ранніми численними дітонародженнями. У кожній сім'ї в середньому 5-б дітей.

Враховуючи це, деякі країни здійснюють цілеспрямовані демографічні заходи. Індія першою в 1952 р. проголосила політику обмеження народжуваності, спрямовану на досягнення 25 % -го рівня її попередніх показників.

Для цього пропагують переваги малодітної сім'ї, методи обмеження народжуваності (стерилізація одного з подружжя в сім'ях з двома й більше дітьми, щорічно їй піддають до 7 млн осіб), у деяких випадках — матеріальне заохочення сімей, які прагнуть обмеження народжуваності. Із середини 70-х років XX ст. у демографічній політиці Індії посилені соціально-економічні аспекти.

Демографічна ситуація зумовлює глобальні проблеми — продовольчу (хронічне недоїдання населення у деяких країнах, особливо у Бангладеш та Індії), неписьменності (до 50 % населення регіону неписьменне через бідність країн).

Расовий склад. За расовою належністю народи, які проживають у різних частинах регіону, значно різняться між собою. На півночі, північному заході та більшій частині центру регіону живуть представники південної расової групи великої європеоїдної раси, в центрі та частково на півдні Індії — групи ведоїдів, які становлять гілку великої австралоїдної раси. Практично весь південь Індії та Шрі-Ланка заселені представниками південно-індійської перехідної раси, яка сформувалася в зоні давніх контактів між південною гілкою європеоїдів та ведоїдами австралоїдної раси.

Етнічний склад. Строкатим є етнічний склад регіону. Лише в Індії мешкає 500 народностей і племен, які розмовляють 1652 мовами і діалектами. Жителі регіону належать до різних мовних сімей:

— індоєвропейська сім'я: індоарійська група — бенгальці, біхарці, хіндустанці, пенджабці, непальці, кашмірці, сінгали (на о. Шрі-Ланка), мальдівці; іранська група — пуштуни, белуджі;

— дравідійська сім'я, народи якої проживають на півдні Індостану: таміли, малаялі, телугу;

— китайсько-тибетська сім'я, представники якої мешкають уздовж Гімалаїв і кордонів із М'янмою: шерпи (найкращі провідники у горах).

Релігійний склад. Південна Азія — дуже мозаїчна за релігійним складом населення. Основними конфесіями є індуїзм з численними його течіями — сикхізм, джайнізм та ін. (в Індії сповідує 85 % жителів); буддизм (Шрі-Ланка і гірські райони Гімалаїв); іслам (Бангладеш, Пакистан, Мальдіви). Досить поширеним є зороастризм.

Строкатість національного складу і релігійності, нерозв'язані політичні й територіальні суперечки зумовили постійні міжетнічні й міжрегіональні конфлікти:

— у 1947 р. через поділ Індії на 2 частини (індуїстську Індію і мусульманський Пакистан) розпочалося переселення народів;

— конфліктна мовна ситуація в Індії. Державними мовами є англійська і хінді, чим незадоволені мешканці південних штатів;

— сепаратистські настрої у штаті Пенджаб, корінні жителі якого сикхи налаштовані на відокремлення від Індії;

— воєнні конфлікти у Шрі-Ланці, що точаться вже багато десятиріч між двома основними етносами — сингалами (більшість населення, що належить до індоєвропейської мовної сім'ї, буддисти — 74 %) і тамілами (дравідійська мовна сім'я, індуїсти — 18 %), які утворили терористичне угруповання «Тигри тамілілама».

У Південній Азії релігія традиційно суттєво впливає на культуру, побут, економічне й політичне життя населення.

Розміщення населення. Переважає сільський тип розміщення населення. Рівень урбанізації є одним з найнижчих у світі — 22 % . Наприклад, у Бутані в сільській місцевості проживають 94 % населення, у Непалі — 86, Бангладеш — 82, Індії — 71 %. Майже 3/4 населення зосереджено переважно у великих селах. Чітко виражені риси несправжньої урбанізації: швидке зростання великих міст за рахунок зубожілого сільського населення, безробіття, соціальні проблеми, злочинність, відсутність гігієнічних умов у містах. Густота сільського населення у найобжитіших районах перевищує 100 осіб/км². Тут вичерпані можливості використання додаткових трудових ресурсів, а освоєння нових земель потребує великих капіталовкладень на будівництво іригаційної мережі.

Найбільшими агломераціями регіону є: Мумбай (колишній Бомбей) (12,6 млн осіб), Колката (Калькутта) (10,2 млн), Нью-Делі (8,4 млн), Карачі (7,2 млн), Дакка (6,5 млн), Ченнай (колишній Мадрас, 5,4 млн), Хайдарабад (4,3 млн), Бангалор (4,1 млн) тощо.

Трудові ресурси. Майже 1/3 населення регіону бере участь у виробничій діяльності. Істотних змін щодо рівня зайнятості та розподілу працівників у різних галузях економіки не відбулося. І донині переважна більшість населення (до 70 %) зайнята у сільському господарстві.

Для населення регіону характерними є етнічна, релігійна, соціальна і расова неоднорідність, поділ на касти, кількість яких сягає кількох десятків тисяч.

Схильність до традиційного способу життя сприяла збереженню багатьох елементів давньої культури (унікальне мистецтво містобудування, спорудження палаців, фортів і храмів,-кустарне виробництво предметів побуту).