Населення

Демографічні особливості. Демографічну ситуацію характеризують ті самі тенденції, що й у більшості інших країн Європи. Їй властиве різке зниження народжуваності та природного приросту, що зумовлено соціально-економічними факторами. Народжуваність і відповідно природний приріст населення (26 осіб на 1000 жителів) найвищі в Албанії. Відрізняється тут і вікова структура населення (середній вік — приблизно 26 років). В інших країнах віковий склад населення сприятливий для відтворення трудових ресурсів: дітей до 15 років — 21 %, осіб працездатного віку (15-64 роки) — 67 %, пенсійного (понад 65 років) — 12 % . Усюди жінок більше, ніж чоловіків (51 та 49 %).

Расовий склад. У більшості країн регіону переважають представники південної групи європеоїдної раси. У них інтенсивніша, ніж в інших європеоїдів, пігментація шкіри, переважно темне, іноді хвилясте волосся, темні очі. У північних районах більшість населення належить до середньоєвропейських расових типів.

Етнічний склад. Південно-Східна Європа є дуже національне і релігійне неоднорідним регіоном. Це зумовлює численні конфлікти, коріння яких сягає історичного минулого народів — за вплив на них боролися кілька могутніх держав: православна Росія, мусульманська Туреччина, католицькі Австрія та Баварія, Угорщина. Постійні військові конфлікти породжували значні міграції населення. Наслідком цього є черезсмужне заселення величезних територій (поряд розташовані сербські, хорватські, боснійські, албанські села). У країнах регіону великим є відсоток національних меншин, а в деяких із них сталося територіальне змішання етносів (Боснія і Герцеговина, Хорватія, Югославія). У Болгарії до національних меншин належать турки (8 %), у Боснії і Герцеговині — серби (32 %), у Македонії — албанці (22 %), у Молдові — українці (14 %) і росіяни (13 %), у Румунії — угорці (9 %) і цигани (1,1 %), у Югославії — албанці (14 %).

Більшість жителів регіону належить до індоєвропейської мовної сім'ї: слов'янська група (словени, хорвати, серби, чорногорці, македонці, боснійці (муслімани), болгари); албанська група (албанці); романська група (румуни, молдавани).

На півдні Болгарії, Македонії та Албанії проживає незначна кількість турків, які належать до тюркської групи алтайської сім'ї. На заході Румунії (Трансильванія) проживає багато угорців, що належать до фінно-угорської групи уральської сім'ї.

Релігійний склад. Є досить різноманітним. Переважна більшість населення сповідує християнство (православні — болгари, румуни, молдавани, серби, чорногорці, значна частина македонців, і католики — словени, хорвати, частина румунів і угорців) та іслам (албанці, косовські албанці, боснійці, турки). Албанія — єдина в Європі країна, у якій майже все населення — мусульмани.

Розміщення населення. Розміщене населення рівномірно. Низька густота його простежується у найвищих районах Карпатських і Балканських гір, найвища — в долинах Дунаю і його приток: Сави, Драви, Тиси, Пруту.

Дедалі відчутніше впливає на розміщення населення урбанізація, пов'язана передусім із переміщенням сільських мешканців у міста. Це зумовлює високі темпи приросту міського населення, збільшення кількості нових міст, концентрування людей у великих містах, формування міських агломерацій. Проте за часткою міського населення (55-60 %), ступенем «зрілості» агломерацій, рівнем урбанізації сільської місцевості країни Південно-Східної Європи істотно відстають від більшості країн інших регіонів Європи. У деяких з них (Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Албанія) понад 2/3 населення мешкає в сільській місцевості, переважно в маленьких селах.

Найбільшою агломерацією є Бухарест (2,3 млн осіб).

Трудові ресурси. Становлять понад 35 млн осіб, з яких 11 млн припадають на Румунію та Югославію. Дуже великою є зайнятість у сільському господарстві — 24 % , а в Албанії — 55 % , найвищий показник для Європи, 38 % населення зайнято у промисловості, будівництві й транспорті, 38 % — у сфері послуг (один із найнижчих показників у Європі). Особливо скупчене населення в давніх індустріальних районах, столичних містах та їх околицях, районах інтенсивного землеробства.

Однією з важливих проблем є подолання соціально-демографічної та релігійно-етнічної кризи, яка виникла на теренах колишньої Югославії. Від цього багато в чому залежить демократичний розвиток регіону.