Населення

Чисельність і демографічні особливості. Природний приріст населення високий (2,9 % на рік), максимальний рівень його в Джибуті (4,8 %), Танзанії (3,1 %), Малаві (3,1 %), Уганді (3 %). В африканських сім'ях зберігаються традиції багатодітності, у деяких областях — полігамні форми шлюбу. В Кенії та Малаві зафіксовані одні з найвищих на материку показники народжуваності (до 55 народжених на 1000 осіб). Висока народжуваність зумовила в багатьох країнах, особливо в Кенії, дуже велику кількість дітей віком до 15 років (45 %) і, навпаки, найменше осіб похилого віку — всього 2,9 % . Абсолютно пропорційним є співвідношення між чоловіками та жінками.

Расовий склад. На території регіону мешкають представники трьох расових типів: на північному сході та сході переважає ефіопський расовий тип, в екваторіальних лісах і саванах — негроїдний, на південному сході та півдні — бушменський.

Ефіопський тип виник внаслідок поступового змішання середземноморських європеоїдів із негроїдами.

В екваторіальних лісах здавна мешкають низькорослі племена пігмеїв. За антропологічними ознаками вони подібні до типових представників великої негроїдної раси, з якими перебувають у віддаленій спорідненості. З епохи палеоліту на південному сході Африки переважає населення бушменського типу, з незначними рисами монголоїдності.

Етнічний склад. Населення півночі та півдня регіону дуже різниться за етнічним складом. На півночі (Ефіопія, Еритрея, Джибуті, Сомалі) переважають народи семітпо-хамітської мовної сім'ї, на південь від півострова Сомалі — представники ніло-сахарської (Кенія) і нігеро-кордофанської сімей (в інших районах).

Народи північно-східних окраїн Африки розмовляють спорідненими семітськими і кушитськими мовами. Найчисельнішими є народності банту (камба, ньямвезі, ганда, лухья тощо), а також суахілі, які проживають на острові Занзібар, у багатьох містах і приморських районах Кенії й Танзанії. Етнічну основу їх формування становлять берегові народності банту, які згодом змішалися з прибулим арабським та індійським населенням.

У містах Кенії, Замбії, Танзанії та інших країн проживають сотні тисяч арабів, індусів та європейців (переважно англійців, італійців і греків).

Релігійний склад. Релігійний склад населення неоднорідний. Особливо відчувається вплив християнства, послідовники якого у деяких країнах становлять більшість населення: Уганда (85 % — католики), Замбія (80 %), Кенія (65 %), Бурунді (60 %), Руанда (56 %). В Ефіопії переважає найдавніша в Африці християнська монофізитська церква (копти). Місцевих вірувань дотримується населення Малаві (40%), Бурунді (30 %), Руанди (28 %), Танзанії (20 %). Сфера впливу кожного окремого культу здебільшого обмежена округою, родовими групами та ін. Іслам поширений на північному сході й узбережжі ще з VII—VIII ст. Його сповідують більшість сомалійців (80 %), частина населення Джибуті, Ефіопії, Еритреї, Танзанії, Уганди.

Розміщення населення. Середня густота населення — майже 20 осіб/км². Найзаселеніші землеробські райони центральної частини Ефіопії, зволожені та родючі підвищені плато Кенії і Танзанії, гірничопромисловий «Мідний пояс» Замбії. Пустельні та напівпустельні райони Східної Африки, а також зона розріджених світлих лісів і колючих чагарників, де поширена муха цеце, є малозаселеними. У регіоні відбуваються масові міграції населення. У країнах Африканського Рогу (п-ів Сомалі), прилеглих до нього районах Кенії, частково у Танзанії переважають кочові міграції. У Сомалі кочівники становлять майже половину населення. У Малаві до 1/4 економічно активного чоловічого населення щорічно мігрує у пошуках роботи в інші країни. Із деяких країн Східної Африки мігранти рухаються на захід у промислове розвинуті райони ДРК. Значну кількість робітників «Мідного поясу» Замбії становлять мігранти з інших регіонів.

У Східній Африці переважають сільські мешканці — в середньому 80 % населення регіону, а в більшості країн і районів — 90 % (Бурунді, Ефіопія, Малаві, Руанда тощо). Хоча останніми роками темпи приросту міського населення майже втричі перевищують темпи загального приросту, це поки що не призвело до істотного збільшення частки міських жителів. Міст із населенням понад мільйон жителів у регіоні небагато: Аддіс-Абеба (2,4 млн осіб), Найробі (до 2 млн), Дар-ес-Салам (1,7 млн), Лусака (1,6 млн).

Трудові ресурси. Економічно активного населення у регіоні — понад 48 млн осіб. Головна сфера зайнятості — сільське господарство. За наймом працює майже 10 % працездатного населення, 9 % із них — у сільському господарстві.

У деяких країнах регіону останніми роками загострилися соціальні проблеми: зростання безробіття, трудова міграція населення у розвинутіші райони і країни, міжетнічні конфлікти (Руанда, Бурунді, Малі, Сомалі).