Складні агрокліматичні умови більшої частини регіону зумовили осередковий розвиток сільського господарства в найбільш сприятливих для цього районах: на півдні Сибіру, на сході, півдні та півночі Казахстану, в оазисах та родючих долинах Середньої Азії.

Рослинництво. Землеробство в азіатській частині Росії має осередковий характер на півдні, особливо у Західному Сибіру (Барабинський і Кулундинський степи). Західний Сибір є одним із найважливіших районів зернового землеробства. Основна культура — яра пшениця, на яку припадає 52 % площі зернових. Високоякісні сорти пшениці, особливо твердих сортів (20—24 % білка), вирощують господарства Кулундинського степу. У зоні різнотравно-злакових степів із чорноземами й темно-каштановими ґрунтами (Казахстан) вирощують яру пшеницю сильних сортів із найкращими хлібопекарськими якостями. На півдні Далекого Сходу Росії (Амурська область. Приморський край) сіють рис, чому сприяє мусонний тип клімату. У значних обсягах його вирощують і на зрошувальних землях країн Середньої Азії. На Далекому Сході Росії успішно культивують сою. Вирощують тут і жито, ячмінь, овес, гречку, просо.

Серед технічних культур кожний підрайон має свої пріоритети: на півдні Західного Сибіру — значні посіви льону-кудряшу, соняшнику; в Приалтайських районах та на півдні Прибайкалля вирощують цукровий буряк; на півночі Казахстану найважливішою технічною культурою є соняшник; на сході та на південному сході Казахстану переважають цукровий буряк та тютюн.

Основою економіки Середньої Азії є бавовняний комплекс. Середньорічні збори бавовни-сирцю становлять понад 2 млн т, із них до 1,5 млн т дає Узбекистан, 400 тис. т — Туркменістан, 135 тис. т — Таджикистан, майже 100 тис. т — Киргизстан. Врожайність бавовнику — одна з найвищих у світі, понад 28 ц/га. Він займає 40 % посівних площ і понад 60 % — зрошувальних земель. Бавовництво є фондо- й трудомісткою галуззю (1т бавовнику-сирцю містить 330—350 кг волокна й 600-620 кг насіння), що потребує іригаційної підготовки площ, їх інтенсивного поливу і обробки, механізації й хімізації. Найбільш трудомістку операцію — збирання бавовнику — вже механізовано на 70 %. Однак найцінніші довговолокнисті його сорти становлять лише 10 % загального виробництва культури і не задовольняють потреб господарства.

У Киргизстані серед технічних культур переважають площі цукрового буряку і тютюну. У південних районах азіатської частини Росії важливою продовольчою культурою є картопля. На сході та південному сході Казахстану, в східній частині Середньої Азії та на півдні Західного Сибіру вирощують різноманітні овочі, баштанні культури. У Казахстані та Середній Азії є значні масиви фруктових садів, де переважають яблуні, абрикоси, персики, гранати, інжир, волоський горіх. У гірських районах Середньої Азії значний збір фісташкових горіхів.

Традиції мусульманського способу життя забороняють вживати вино, тому серед сортів винограду в Середній Азії переважають столові, а також ті, з яких виробляють родзинки. У сибірській тайзі традиційною є заготівля грибів, лісових ягід та кедрових горіхів.

Тваринництво. Має багатогалузевий характер. У Росії поширене розведення великої рогатої худоби (до 5 млн голів), свиней (понад 2,5 млн голів), овець і кіз (більше 12 млн голів), коней, птиці. Специфічною галуззю в тундрі й лісотундрі є північне оленярство (до 200 тис. голів), продукція якого — м'ясо, шкіра, роги; у гірському Алтаї та в Усурійській тайзі — пантове оленярство (роги молодих оленів застосовуються у фармацевтиці). У передгірських районах Сибіру розвинуте бджільництво.

Окремі господарства Казахстану і Середньої Азії займаються шовківництвом. На Алтаї функціонують спеціалізовані господарства з розведення маралів, яків-сарликів, плямистих оленів. На звірівницьких фермах розводять соболів, песців, норок, лисиць тощо.

Важлива галузь тваринництва Середньої Азії — вівчарство (55 млн голів). У центрі й на заході розводять м'ясо-сальних, на півдні — каракульських і тонкорунних овець. Киргизстан, Казахстан і Туркменістан активно займаються конярством (всесвітньо відомі ахалтекінські скакуни з Туркменістану). На пустельних територіях переважає розведення верблюдів. У центральних та південних районах Казахстану та в Середній Азії через релігійну заборону на вживання свинини не отримало розвитку свинарство.

Залежно від кормової бази, особливостей утримання худоби і породного складу стада спеціалізація його різниться в окремих частинах регіону:

— молочно-м'ясну худобу найбільше розводять у господарствах, розташованих поблизу промислових центрів і в основних сільськогосподарських зонах;

— м'ясна худоба переважає в посушливих районах Забайкалля, Середньої Азії та Казахстану.

У Сибіру й на Далекому Сході традиційним є хутровий промисел.

У районах Росії, де через несприятливі природні умови сільське господарство неможливе або має обмежений розвиток, постачання сільськогосподарської продукції та продуктів харчування значною мірою залежить від імпорту (більшість якого в Сибір та на Далекий Схід надходить із сусіднього Китаю).