Географічне положення визначає в Європі панівне положення помірного клімату, а наявність над нею західного переносу повітря з Атлантичного оке­ану приводить до переважання морських і перехідних від морських до кон­тинентальних типів рельєфу. Середні річні величини радіаційного балансу усюди позитивні і збільшуються з півночі на південь: на островах Арктики вони складають біля 10,  близько від 50 паралелі – біля 40, і в південних районах Європи до 250-290 кдж/см² (60-70 ккал/см²). В січні вся Європа, крім Середземномор’я і більшої частини Франції, має радіаційний баланс від –17  до – 4,2 кдж/см² (від – 4 до –1 ккал/см²). В липні різниця між північними і південними районами стирається внаслідок збільшення тривалості дня при просуванні на північ. Радіаційний баланс в цей час майже по всій Європі біля 34  кдж/см² (8 ккал/см²).

Переміщення повітряних мас в системі загальної циркуляції атмосфери призводить до істотного територіального перерозподілу тепла, особливо зи­мою. Отеплююча роль західного переносу посилюється наявністю теплої Північно-Атлантичної течії, проявляється у відхиленні ізотерм зимових міся­ців від широтного напрямку і в значних перевищеннях середніх температур зимових місяців на більшій частині Європи, крім південного сходу, над се­­ред­німи широтними температурами: позитивні аномалії температур січня на Новій Землі, Кольському півострові, Шпіцбергені, Британських островах складає від 8 до 18^оС, а на Скандинавії і в Ісландії від 18 до 24^оС.

Радіаційні і циркуляційні фактори формування клімату Європи мають чітко виражену сезонну зміну. В зимовий сезон самий низький атмосферний тиск приходиться на північ Атлантики, де розташована Ісландська депресія. Звідси тиск збільшується на схід і на південний схід упритул до Прикаспію і Південного Уралу, куди заходить відрог Азіатського антициклона. Над західною частиною Середземномор’я, що знаходиться в зоні впливу Азорсь-кого антициклону, дуже інтенсивний західний перенос. В його системі цик­лони, виникають на атмосферних фронтах, переміщуються з заходу на схід, відхиляючись до більш високих широт. Майже над всією Європою перева­жають полярні повітряні маси; прориви арктичних повітряних мас з півночі можуть досягати Альп, Балканського півострова і Криму; в Середземномор’ї полярне повітря часом змінюється тропічним. Ізотерми зимових місяців проходять в загальному з північного заходу на південний схід. Найбільш високі середні місячні температури січня – в Середземномор’ї, від 10 до 12^оС, а також в приокеанічних районах Європи, де ізотерма 0^оС доходить до 70^о пн. ш. Самі низькі середні місячні температури – в північно-східних районах Європи, до -20^о С в басейні р. Печора (тут зафіксований абсолютний мінімум температури Європи, -52^оС) і до –24^оС  на Землі Франца-Йосифа. В цілому в Західній Європі зима м’яка, в Східній – морозна, із стійким сніговим покривом, тривалістю від 1 місяця на півдні до 7-9 місяців на півночі.

Основні кліматичні показники

В літній сезон градієнти тиску зменшуються. В липні і районі Ісландії і над більшою частиною Східної Європи тиск залишається пониженим. Найбі-льший тиск в районі Азорського антициклону, вплив якого простягається на все Середземномор’я  і частково на Середню Європу. Інтенсивність циклоні-чної діяльності  в порівнянні з зимою понижена. В Середземномор’ї панує  тро­­пічне повітря, над Арктикою – арктичне, над рештою районів – полярне. Морське повітря, що приходить з боку Атлантики має більш низьку темпе­ратуру ніж континентальне. В цілому приокеанічні території влітку дещо прохо­лодніші, ніж внутрішньоконтинентальні на тих же широтах. Ізотерми липня хоч і направлені приблизно по широті, але при приближенні до Атлан-тичного океану відхиляються на південь, а на сході – на північ. Середня температура липня досягає найвищих значень в Середземномор’ї, від 28 до 30^оС, в Прикаспії, від 24 до 26^оС, найнижчих – на островах Арктики, від 2 до 4^оС. Абсолютний максимум температури 48^оС (південь Піренейського пів­острова).

Річна сума атмосферних опадів в цілому зменшується з заходу на схід. В приатлантичних районах і на навітряних схилах гір вона складає 1000-2000 мм (на окремих станціях приморських районів Словенії вона перевищує 4000 мм). В східній Європі, особливо на південному сході і півдні, річна сума опа-дів понижується до 500-300 мм, а в Прикаспії до 200 мм і менше. 300-400 мм опадів випадає на більшій частині островів Арктики і на південному побе­режжі Баренцового моря.  

В річному ході атмосферних опадів в Середземномор’ї  і на південному березі Криму виявляється чітко виражені максимуми в зимову половину року і мінімуми в літню. В приатлантичних районах Середньої і Північної Європи опади розподілені по сезонам досить рівномірно, але все таки є деякий мак­симум зимою. У внутрішньоматерикових районах максимальні опади прихо­дяться на літо. На більшій частині Європи річна сума опадів перевищує річну суму випаровуваності, тому зволоженість виявляється достатнім або над­мірним. В південних і південно східних районах Східної Європи, а також в міжгірних пониженнях Західної Європи опади не компенсують річне випаро­вування. Тут створюється недостатнє зволоження. В Середземномор’ї гост­рий недостаток вологи приходиться на літо. В цих районах майже повсюдно виникає необхідність штучного зрошення.

В Європі представлені типи клімату арктичного, субарктичного, помір­­ного і субтропічного поясів. В арктичному поясі, що охоплює острови євро­­пейського сектору Арктики, клімат суровий, з тривалою морозною зимою, частими штормами, буранами, коротким холодним літом. Так середня темпе­ратура липня, як правило, не вище 5^оС. Опади випадають переважно у вигляді снігу, випаровуваність мала. В субарктичному поясі, куди відноситься Ісландія, північ Феноскандії і Східно-Європейської рівнини, літо триваліше і тепліше. Температура липня досягає 10-12^оС. Зима в західних районах м’яка, в східних – морозна. Опадів на заході біля 1000 мм , на сході – 400 мм. Випаровуваність менше опадів. В помірному поясі, решта районів Європи крім Середземномор’я і південного берегу Криму, виділяється більш холодний, кореальний, клімат північної частини поясу і більш теплий, суб­бореальний – в південній частині. Крім того, на заході поясу клімат морсь­кий, з малою річною амплітудою температури, теплим на півдні і прохолод­ним на півночі літом, м’якою зимою без постійного снігового покриву на рівнинах, рясними опадами у всі сезони, особливо зимою, достатнім і надмір-ним зволоженням. На сході клімат помірно континентальний, з морозною сніжною зимою, крім південних районів; прохолодним на півночі, теплим в центрі і жарким на півдні літом, великою річною амплітудою температур. Річна сума опадів більша випаровуваності на півночі, майже рівна її в центрі, менше випаровуваності на півдні.

В субтропічному поясі представлений середземноморський тип клімату з м’якою, теплою, але дощовою зимою. Температура січня від 4 до 12^оС. Погода мінлива. Літо засушливе і жарке на сході і тепле на заході. На заході Піренейського, на Апеннінському на заході і південному заході Балканського півостровів представлена морська різновидність цього клімату, яка відріз­няється укороченим періодом літньої сухості, більшою сумою опадів. В решти районів цих півостровів і на південному березі Криму – континенталь­на різновидність цього клімату.