Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів [ Додати статтю ]

Кліматичні особливості Північної Америки

Радіаційний баланс за рік на значній території на північ від 56о пн.ш. складає 84 кдж/см2 (20 ккал/см2), в Гренландії він негативний. На південь радіаційний баланс швид­ко збільшується досягаючи на південь від 30о пн.ш. 250-335 кдж/см2  (60-80 ккал/см2). Над більшою частиною території переважає рух повітря з заходу на схід і тільки на півдні, в тропічних широтах – з північного сходу на південний захід (пасами). Переважаючий західний переніс повітря проходить в процесі циклонічної діяльності. Зимою вона сильно виражена над Тихоокеанським побережжям, затухає над Кордильєрами і знову загострюється над Внутрішніми рівнинами.  Над внутрішнім плато Кордильєр часто розвиваються антициклони. В тилах циклонів холодне арктичне повітря виноситься далеко на південь, досягаючи деколи Мексиканської затоки. В передніх частинах циклонів тепле вологе тропічне повітря часто проникає на північ, викликаючи підвищення температури і випадання опадів, особливо рясних в східних частинах материка. Внаслідок цих процесів на Тихоокеанському побережжі зимою переважає тепла погода з дощами і снігопадами в гірських районах, на більшій частині Аляски, внутрішніх плато Кордильєр і на північному заході Канади – морозна і суха погода, в центральних і східних частинах материку – нестійка погода з морозами і відлигами, частими снігопадами. Тепло і досить сухо зимою тільки в підданих дії пасатів тропічних районах на півдні Мексиканського нагір’я.

            Літом західний переніс повітря послаблюється. На материк розповсюджується повітря з Мексиканської затоки, переміщується на північний схід по західній периферії Азорського антициклону. Воно приносить велику кількість вологи в центральні і східні райони. В райони Центральної Америки і Вест-Індії вторгається екваторіальний мусон, який викликає випадання рясних опадів. Тихоокеанське повітря рухається по східній периферії Гавайського антициклону на південь, вздовж західного побережжя материка і звичайно не викликає літніх опадів, за виключенням південно-східних районів Аляски, де він приходить під кутом до берега. Деколи Гавайський і Азорський антициклони зближу­ються і по північному краю гребеня з’єднуючого їх високого тиску на схід переміщується сухе тропічне повітря. При цьому на більшій південній частині материку встановлюється суха і жарка погода з сильними вітрами. У Великому Басейні і на Великих рівнинах в цей час части виникають пилові бурі. Прохолодна погода утримується літом на півночі і на підданому впливу холодних течій північному заході материку.

            Середні температури січня ростуть від –36оС на півночі Канадського Арктичного архіпелагу, до 20оС на півдні Флориди і Мексиканського нагір’я. Найнижча температура   -64о С відмічалася на Алясці і на північному заході Канади; на льодовиковому щиті Гренландії, на висоті 3000 м температура опускалась до -70оС. Температури нижче 0оС бувають всюди, крім західного побережжя південніше 40ос пн.ш. на південному краю Флориди, низин на півдні Мексики і Центральної Америки.

            Середні температури липня міняються від 4оС на півночі Канадського Арктичного архіпелагу до 32оС на південному заході США. Найвищі температури спостерігаються в південних частинах району внутрішніх плоскогір’їв Кордильєр (в Долині Смерті до 57оС –найвища температура в Західній півкулі).

            Найбільша кількість атмосферних опадів випадає на південному сході Аляски, на заході Канади і північному заході США, 2000-3000 мм, місцями 6000 мм в рік. Більша частина опадів випадає зимою і восени. На південному сході США річні опади складають 1000-1500 мм, головним чином за рахунок літніх дощів. Центральні рівнини і північний схід материку одержують 600-1000 мм в рік переважно літом, Великі рівнини – 400-600 мм, внутрішні плато і плоскогір’я – місцями менше 100 мм. На побережжі, на півдні від 37о  пн.ш. кількість опадів різко скорочується головним чином внаслідок майже повної відсутності літніх дощів. Півострів Каліфорнія отримує в рік не більше 100-150 мм опадів.  

            Стійкий сніговий покрив виникає зимою на північ від 40о пн.ш., на Великих рівнинах – на північ від 44о пн.ш. Висота снігового покриву в кінці зими від кількох см на внутрішніх плато і плоскогір’ях Кордильєр до 1 м і більше на північному заході і північному сході материку.

            Північна Америка розташована в арктичному, субарктичному, помірному, субтропічному, тропічному і субекваторіальному поясах.

            Арктичний пояс включає територію, що обмивається Північним Льодовитим океаном. Гренландія і східна частина Канадського Арктичного архіпелагу мають суровий клімат з низькими літніми і зимовими температурами і достатньо великою кількістю атмосферних опадів, що сприяє розвитку значного зледеніння. Північне побережжя Аляски і західна частина Канадського Арктичного архіпелагу мають більш континентальний арктичний клімат з малою кількістю атмосферних опадів.

Субарктичний пояс (від 58о пн.ш. на заході і 50о пн.ш. на сході) характеризується в західній частині (біля Тихого океану) рясними опадами, теплою зимою і прохолодним літом, в центральній частині (на схід від Кордильєр) – значною континентальністю з сильними морозами, на сході – м’якою сніжною зимою і сирим холодним літом.

Помірний пояс (на північ від 40о пн.ш.) відрізняється м’яким дуже вологим кліматом на заході, різко континентальним на внутрішніх плоскогір’ях Кордильєр і на сході помірно континентальний. В субтропічному поясі, включаючи увесь південь США, крім південного краю Флориди, західна частина Каліфорнії має м’який клімат „середземноморського” типу з без морозною, дощовою зимою, сухим літом; внутрішні плоскогір’я Кордильєр – континентальний, сухий з дуже жарким літом; східне побережжя – вологий мусонний. В тропічному поясі, в який входять Каліфорнійський півострів і внутрішня частина Мексиканського нагір’я мають клімат засушливий, решта території – вологий з літнім максимумом опадів. Субекваторіальний пояс, який включає південну частину Центральної Америки, характеризується постійно жарким кліматом з вологим літом і сухою зимою, за виключенням гірських районів, які підвергаються діям пасатів з Караїбського моря і одержують рясні опади також  і в зимовий період року.

 

Фото:
Джерело:
Категорія: Фізична географія материків та океанів | Додав: wiktor (14.05.2010)
Переглядів: 5473 | Теги: Північна Америка, радіаційний баланс, клімат | Рейтинг: 4.0/3
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
ComForm">
avatar