Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів | [ Додати статтю ] |
Радіаційний баланс за рік на значній території на північ від 56о
пн.ш. складає 84 кдж/см2
(20 ккал/см2), в
Гренландії він негативний. На південь радіаційний баланс швидко збільшується
досягаючи на південь від 30о пн.ш. 250-335 кдж/см2 (60-80 ккал/см2). Над більшою
частиною території переважає рух повітря з заходу на схід і тільки на півдні, в
тропічних широтах – з північного сходу на південний захід (пасами).
Переважаючий західний переніс повітря проходить в процесі циклонічної
діяльності. Зимою вона сильно виражена над Тихоокеанським побережжям, затухає
над Кордильєрами і знову загострюється над Внутрішніми рівнинами. Над внутрішнім плато Кордильєр часто
розвиваються антициклони. В тилах циклонів холодне арктичне повітря виноситься
далеко на південь, досягаючи деколи Мексиканської затоки. В передніх частинах
циклонів тепле вологе тропічне повітря часто проникає на північ, викликаючи
підвищення температури і випадання опадів, особливо рясних в східних частинах
материка. Внаслідок цих процесів на Тихоокеанському побережжі зимою переважає
тепла погода з дощами і снігопадами в гірських районах, на більшій частині
Аляски, внутрішніх плато Кордильєр і на північному заході Канади – морозна і
суха погода, в центральних і східних частинах материку – нестійка погода з
морозами і відлигами, частими снігопадами. Тепло і досить сухо зимою тільки в
підданих дії пасатів тропічних районах на півдні Мексиканського нагір’я. Літом західний переніс
повітря послаблюється. На материк розповсюджується повітря з Мексиканської
затоки, переміщується на північний схід по західній периферії Азорського
антициклону. Воно приносить велику кількість вологи в центральні і східні
райони. В райони Центральної Америки і Вест-Індії вторгається екваторіальний
мусон, який викликає випадання рясних опадів. Тихоокеанське повітря рухається
по східній периферії Гавайського антициклону на південь, вздовж західного
побережжя материка і звичайно не викликає літніх опадів, за виключенням
південно-східних районів Аляски, де він приходить під кутом до берега. Деколи
Гавайський і Азорський антициклони зближуються і по північному краю гребеня
з’єднуючого їх високого тиску на схід переміщується сухе тропічне повітря. При
цьому на більшій південній частині материку встановлюється суха і жарка погода
з сильними вітрами. У Великому Басейні і на Великих рівнинах в цей час части
виникають пилові бурі. Прохолодна погода утримується літом на півночі і на
підданому впливу холодних течій північному заході материку. Середні температури січня
ростуть від –36оС на півночі Канадського Арктичного архіпелагу, до
20оС на півдні Флориди і Мексиканського нагір’я. Найнижча
температура -64о С
відмічалася на Алясці і на північному заході Канади; на льодовиковому щиті
Гренландії, на висоті Середні температури липня
міняються від 4оС на півночі Канадського Арктичного архіпелагу до 32оС
на південному заході США. Найвищі температури спостерігаються в південних частинах
району внутрішніх плоскогір’їв Кордильєр (в Долині Смерті до 57оС
–найвища температура в Західній півкулі). Найбільша кількість
атмосферних опадів випадає на південному сході Аляски, на заході Канади і
північному заході США, 2000- Стійкий сніговий покрив виникає зимою на
північ від 40о пн.ш., на Великих рівнинах – на північ від 44о
пн.ш. Висота снігового покриву в кінці зими від кількох см на внутрішніх плато і плоскогір’ях Кордильєр до Північна Америка
розташована в арктичному, субарктичному, помірному, субтропічному, тропічному і
субекваторіальному поясах. Арктичний пояс включає
територію, що обмивається Північним Льодовитим океаном. Гренландія і східна
частина Канадського Арктичного архіпелагу мають суровий клімат з низькими
літніми і зимовими температурами і достатньо великою кількістю атмосферних
опадів, що сприяє розвитку значного зледеніння. Північне побережжя Аляски і
західна частина Канадського Арктичного архіпелагу мають більш континентальний
арктичний клімат з малою кількістю атмосферних опадів. Субарктичний пояс (від 58о пн.ш. на
заході і 50о пн.ш. на сході) характеризується в західній частині
(біля Тихого океану) рясними опадами, теплою зимою і прохолодним літом, в
центральній частині (на схід від Кордильєр) – значною континентальністю з
сильними морозами, на сході – м’якою сніжною зимою і сирим холодним літом. Помірний пояс (на північ від 40о пн.ш.)
відрізняється м’яким дуже вологим кліматом на заході, різко континентальним на
внутрішніх плоскогір’ях Кордильєр і на сході помірно континентальний. В
субтропічному поясі, включаючи увесь південь США, крім південного краю Флориди,
західна частина Каліфорнії має м’який клімат „середземноморського” типу з без
морозною, дощовою зимою, сухим літом; внутрішні плоскогір’я Кордильєр –
континентальний, сухий з дуже жарким літом; східне побережжя – вологий
мусонний. В тропічному поясі, в який входять Каліфорнійський півострів і
внутрішня частина Мексиканського нагір’я мають клімат засушливий, решта
території – вологий з літнім максимумом опадів. Субекваторіальний пояс, який
включає південну частину Центральної Америки, характеризується постійно жарким
кліматом з вологим літом і сухою зимою, за виключенням гірських районів, які
підвергаються діям пасатів з Караїбського моря і одержують рясні опади
також і в зимовий період року.
Переглядів: 5473
| Теги: | |
Матеріали по темі: |