Ландшафтознавство як наука

Питання лекції

1. Зародження і розвиток ландшафтознавства як науки.
2. Предмет і об’єкт дослідження науки.

Література

1. Міллер Г.П., Петлін В.М. Ландшафтознавство: Теорія і практика. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2002.
2. Міхелі С.В. Основи ландшафтознавства. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002
3. Круглов І.С. Містобудівна культура та природне середовище. – Львів: Світ, 1998.
4. Вісник Львівського університету/ Серія географічна. Випуск 31. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2004
5. Фізична географія та геоморфологія./ Міжвідомчий науковий збірник. Випуск 46. Том 1-2. – К.: Обрії, 2004.

Термін „ландшафт” в перекладі з німецького означає „краєвид”, чи „пейзаж”. Проте в природничій географії під даному терміну надають іншого трактування. Під ландшафтом визначають цілісну і неповторну територію з чітко визначеними природними межами. Термін „ландшафтознавство” був запропонований О. Опелем в 1884 р. та І. Віммером в 1985 р. Однак, як наука ландшафтознавство зароджується тільки на початку ХХ ст. Першими ландшафтознавчими роботами можна вважати праці З. Пассарге (1908-1933 р.), та Л.С. Бергом (1913-1931 р.). В своїй монографії „Ландшафтно-географічні зони СРСР” він наводить визначення ландшафту „...географічний ландшафт є така сукупність угрупування предметів і явищ, в якій особливості рельєфу, клімату, вод, грунтового і рослинного покриву, а також, до ідомог ступеню, діяльність людини зливаються у єдине гармонічне ціле, що типово повторюється на всьому простяганні даної зони Землі”. В післявоєнний період на теренах колишнього Радянського Союзу теоретичні снови ландшафтознавства, його прикладні напрямки були закладені М.А. Солнцевим, В.Б. Сочавою, Ф.М. Мільковим, Г.П. Міллером. Сучасні напрямки ландшафтознавства розробляються В. Пащенком, М.Гродзинським, Г. Денисиком, В. Давидчуком, П. Щищенком, Г.Швебсом, В Петліним, А. Мельником та іншими.

Об’єктом вивчення ландшафтознавства виступають певні природно-територіальним комплекси (ПТК), що являють цілісне і закономірне поєднання природних компонентів, які взаємодіють і утворюють єдину нерозривну систему.

ПТК – це закономірно побудовані системи взаємопов’язаних компонентів природи (гірських порід, повітря, вод, рослинності і тваринного світу), які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці, єдності, окремості з більш або менш чітко вираженими межами. Як синоніми до терміну ПТК в сучасному ландшафтознавстві використовуються поняття „геокомплекс”, „геосистема”, „ландшафтний комплекс” та ін. За розмірами і складністю внутрішньої організації ПТК дуже різноманітні: від невеликих і досить однорідних за природними умовами до величезних, складних і досить різнорідних. В сучасній фізичній географії розрізняють ПТК трьох рівнів: а) планетарного, б) регіонального, в) локального. До ПТК планетарного рівня відносять географічну оболонку в цілому, материки і океани. Одиницями регіонального рівня є фізико-географічні країни, зони, провінції, області і райони. До ПТК локального рівня відносять ландшафти і їх структурні одиниці – місцевості, урочища, фації.

Предметом ландшафтознавства є властивості і ознаки ПТК як природних тіл і об’єктів природокористування: генезис, просторова структура, тенденції функціонування, динаміки і розвитку, стійкість до зовнішнього впливу і можливості саморегуляції, природно-ресурсний потенціал.

Головними завданнями ландшафтознавства як науки є:

·        дослідження і картографування просторової структури ПТК різних рівнів;

·        вивчення функціонування, динаміки і розвитку ПТК;

·        оцінка впливу господарської діяльності людини на ПТК і стійкості ПТК до антропогенного впливу;

·        оцінка природно-ресурсного потенціалу ПТК;

·        розробка рекомендацій по раціональному використанню і охороні ПТК.

Ландшафт – це генетично однорідний природний територіальний комплекс, який має єдиний геологічний фундамент, один тип рельєфу, однаковий клімат і складений з властивих тільки йому ПТК нижчого рангу, динамічно сполучених і закономірно поєднаних в просторі і часі.