1. Структура галузі та її сировинна  база.

2. Технологія виробництва окремих галузей

            Будівельний комплекс включає галузі обробної промисловості, які випускають матеріали і вироби для промислового, житлово-цивільного, сільськогосподарського та інших видів будівництва, стінові, покрівельні, оздоблювальні, теплоізоляційні матеріали, конструкції та вироби тощо, а також проектні організації та безпосередньо будівництво.

Будівельні матеріали бувають природного та штучного походження. За походженням природні будівельні матеріали поділяються на рослинні (деревина, солома, очерет) та мінеральні (бутовий камінь, щебінь, галька, гравій, пісок, глина). Серед рослинних матеріалів найбільше використовують деревину: з хвойних порід сосну, ялину, модрину, ялицю; з листяних – дуб, бук, ясен.

Штучні будматеріали поділяються на не випалювальні - дошки, бруси, паркет, будівельні розчини (бетон, залізобетон) та випалювальні - цемент, вапно, керамзит, керамічні вироби (цегла, лицювальні плитки, черепиця, вироби з тонкої кераміки).

Сировиною для виготовлення керамічних виробів є глина та каоліни (Al₂O₃∙2SiO₂∙2H₂O).

За призначенням глини поділяють на порцелянові, вогнетривкі, цегляні, черепичні.

Найважливішою властивістю глини є її пластичність – здатність глини після змішування з водою набувати наданої форми і зберігати цю форму після висушування та випалювання.

Виготовлення керамічних виробів проходить наступні етапи:

1. Формування. При виготовленні керамічних виробів використовують пластичний, напівсухий, сухий способи формування на формувальних пресах або литтям.

2. Висушування (у камерах, череневих  та тунельних сушарнях періодичної  та безперервної дії).

3. Випалювання. (цегла t=1050-1100⁰С, вогнетривка цегла t>1350⁰С). Як правило використовують тунельні та кільцеві печі безперервної дії.

Виробництво червоної цегли.

Основою для виробництва є червона глина без вапнякових включень. Вона повинна добре формуватися та сушитися. До глини додають певну кількість піску, тирси, лушпиння, полови для покращення якостей цегли та зміцнення.

Глину з кар’єру подають на майданчик, де її розпушують. Після цього на майданчику глина повинна вилежуватися протягом 6 – 12 місяців для поліпшення її властивостей. Вилежану глину подрібнюють на вальцях, сортують за розмірами кусків за допомогою решіток. Паралельно на дробарка подрібнюють породу, яка йде як домішка до глини. Підготовлена глина та порода надходять до змішувача, ще раз повторно подрібнюється на вальцях. У змішувачі додають воду та інші речовини. Глиняній масі надають форму бруска, протискаючи її через мундштук. При виході із мундштука брусок ріжуть на цеглини.  Отримані цеглини називають цеглою-сирцем. Їх складають у рами, транспортують до сушарні. Час висушування цегли становить 6 – 25 діб (до вологості 6 – 8%). Висушену цеглу-сирець перекладають на платформи і заштовхують у тунельну піч. Випалюють цеглу близько 28 годин при температурі  t=1050-1100⁰С, через кожні 40 хвилин пересуваючи її постійно у гарячіше місце печі. Випалену цеглу охолоджують на повітрі, сортують, складають на дерев’яні піддони і відправляють до споживача.

Для будівництва необхідні зв’язувальні речовини – порошкові речовини, які здатні з водою утворювати пластичну масу та самовільно тверднути. За властивостями і призначенням виділяють повітряні (вапно, гіпс – зберігають міцність тільки на повітрі), гідравлічні (цемент – зберігає міцність як на повітрі, так і у воді), кислотні речовини (стійкі при дії кислот).

Технологія виробництва вапна

Сировиною для виробництва вапна є вапняк (СаСО₃), доломіт (СаСО₃·МgСО₃). Технологія отримання вапна є традиційною. Можна виділити три основні стадії:

1.      Подрібнення вапняку на дробарках, та сортування за допомогою решіт;

2.      Випалювання подрібненої маси в печі;

3.      Подрібнення,  сортування готової продукції, її форсування та зберігання.

Випалювання подрібненої сировини – основна стадія у виробництві. Випалювання проходить в стовбурній печі, висота якої становить близько 20 м, діаметр – 4 м. Куски подрібненої сировини вперемішку з паливом (антрацит, кокс) завантажують в піч зверху, тоді як знизу під тиском подають повітря. Температура в середній зоні печі досягає 1000-1200⁰С. Процес випалювання можна зобразити рівнянням:

СаСО₃ → СаО + СО₂ – Q

На сучасному етапі вапно випалюють також у обертових печах, які дозволяють отримати вапно кращої якості. Отриману речовину СаО називають негашеним вапном. У процесі гасіння вапна відбувається така реакція:

СаО + Н₂О → Са(ОН)₂ + Q

Гашене вапно в результаті випарування води і кристалізації поглинає СО₂ з повітря:

Са(ОН)₂ + СО₂ → СаСО₃ + Н₂О

Для прискорення твердіння додають до вапна гіпс, або цемент.

Виробництво скла

            Скло можна виготовити із одного кварцового піску, однак для цього потрібні печі з температурою плавлення вище 1700 ⁰С, що в промислових досить складно. При виробництві звичайного скла як правило використовують три основні компоненти – кварцовий пісок (SiO₂), соду(Na₂CO₃), та вапняк (CaCO₃) чи крейду. При варці карбонати натрію і кальцію розкладаються:

Na₂CO₃ → Na₂O + СО₂

CaCO₃ → СаО + СО₂

            В результаті в склад скла входять оксиди SiO₂, Na₂O і СаО, які утворюють складні сполуки – силікати. При виробництві скла замість Na₂O, можна використовувати К₂O, а СаО замінювати MgO, PbO, ZnO, BaO. Кожна сполука надає йому тих чи інших властивостей. При виробництві прозорого скла шкідливими є домішки оксидів заліза, які надають йому зеленуватого відтінку. При виробництві оптичного скла використовують ВаО (46%), при виробництві кришталю - Pb₃O₄. Якщо при виробництві скла додати В₂О₃, хлориду срібла (AgCI) та оксиду міді (CuO) отримаємо фотохромне скло, яке здатне змінювати колір в залежності від освітлення (окуляри-хамелеони). При попаданні пучка світла на таке скло АgСl→ Аg⁰ + Cl⁰. Виділення атомарного срібла призводить до помутніння скла. В темноті реакція проходить в зворотному напрямку.

            Процес варки скла проходить як правило при температурі 1400-1500⁰С на протязі декількох годин. Його ділять на три стадії:

1. Проварка шихти;

2. Освітлення скла (виведення "мошки” - дрібних бульбашок газу із маси скла, та виведення  видимих границь переходу між з’єднаннями скляної маси, які свідчать про  те що вона погано розмішана;

3. Обережне поступове повільне охолодження скла.

            Крім звичайного скла будівельна індустрія використовує  також інші скляні матеріали: склопластик, скловату, піноскло та інші.