| Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
| У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 313-318 |
Сторінки: « 1 2 ... 51 52 53 54 55 ... 73 74 » |
 Атмосфера складається з
окремих повітряних мас. В певних умовах радіації над однорідною підстеляючою
поверхнею формуються повітряні маси із певними властивостями: температурою,
вологістю, тиском, прозорістю тощо. Ці властивості швидко змінюються на межі
двох різних повітряних мас. Відповідно бувають теплі й холодні, сухі та вологі,
морські й континентальні повітряні маси. На земній поверхні розрізняють основні
географічні типи повітряних мас та їх морські та континентальні відміни. |
 Рух молекул повітря та його
власна маса, що обумовлена силою тяжіння Землі, утворюють атмосферний тиск.
Величина його на одиницю площі відповідає масі повітряного стовпа. Якщо
кількість повітря в стовпі збільшується - тиск збільшується, якщо зменшується -
тиск зменшується. Сила тяжіння зростає від екватора до полюсів, а величина
повітряного стовпа залежить від висоти над рівнем моря і від температури. В
зв'язку з цим за нормальний атмосферний тиск беруть атмосферний тиск на рівні
моря на 45° широти при температурі повітря 0 С, який врівноважується ртутним
стовпчиком висотою 760 мм. Оскільки густина ртуті за таких умов дорівнює 13.596
г/ куб. см, маса ртутного стовпа з висотою 760 мм і площиною перерізу 1 квадратний
см становить 1033,2 г. тобто на 1 см квадратний земної поверхні атмосфера тисне
з силою І кг і 33 г. |
 Найчастіше тумани
спостерігаються в Арктиці та в південних частинах інших океанів біля
Антарктиди. В помірних широтах виділяють район о. Ньюфаундленда, біля якого
зустрічаються тепла течія Гольфстрім і Лабрадорська холодна течія. В
прибережних пустелях Південної Америки і Півдня Африки тепле повітря з пустель
проходить над холодними океанічними течіями. Збільшена повторюваність туманів в
Середній Європі, на берегах Каліфорнії, Атлантичному узбережжі Південної
Америки. Мадагаскарі. Мало туманів у внутрішніх частинах материків, особливо в
пустелях. |
 Другим після теплообміну
кліматотворним процесом є вологообіг, який складається з випаровування води з
поверхні океанів і суші, її конденсації в атмосфері, випадання опадів на земну
поверхню і стоку поверхневих і підземних вод суші. Випаровування це перехід води з рідкого стану в
газоподібний. Сумарне випаровування складається з фізичного випаровування води
з поверхні водойм і ґрунту та транспірації рослин. Водяна пара в результаті
дифузії й вітру поширюється в атмосферному повітрі. |
 Нижні шари атмосфери
нагріваються і охолоджуються в основному за рахунок радіаційного і
нерадіаційного теплообміну з підстеляючою поверхнею. Через земну поверхню
теплота передається не тільки в атмосферу а й донизу, в грунт і воду.
Алгебраїчна сума приходу і витрати теплоти повинна дорівнювати за певний
проміжок часу нулю, оскільки в протилежному випадку буде порушений закон
збереження енергії. Більша частина теплоти надходить на земну поверхню від
сонячної енергії і є різницею між поглинутою радіацією і ефективним
випромінюванням, тобто радіаційним балансом |R/ . |
 Сумарна сонячна радіація падає
на земну поверхню, частина її поглинається і переходить в теплову, а частина
відбивається. Відбиваюча властивість поверхні - це альбедо, яке вираховують у
відсотках від співвідношення відбитої радіації і сумарної радіації. Альбедо
залежить від стану поверхні, її кольору, кута падіння променів на водну
поверхню. Найбільше альбедо має чистий сніг – 85-90%, а найменше - чорноземна
рілля – 5-14%. Зелене листя відбиває 20-25%, а жовте –30-38% сонячної радіації.
Альбедо гладкої водної поверхні змінюється від 2% при зенітному положенні Сонця
до 70-75% при низькому. Альбедо верхньої поверхні хмар в середньому становить
50-60% |
