Теорія географії - Каталог статей

Головна » Статті » Теорія географії

У розділі матеріалів: 439
Показано матеріалів: 325-330

Сторінки: « 1 2 ... 53 54 55 56 57 ... 73 74 »

Фізико-географічні області Карпатської гірської країни

Передкарпаття за характером рельєфу є передгірською височинною рівниною, розчленованою річковими долинами, з панівними абсолютними висотами 300-500 м. Вона займає Перед карпатський крайовий прогин, який складений товщею осадкових неогенових відкладів потужністю понад 2000-3000 м, що залягають на палеогенових і крейдових відкладах. Неогенові відклади представлені піщано-глинистою соленосною товщею, мергелями, пісковиками, конгломератами і сланцями з якими пов'язані родовища нафти, газу, сірки і калійних солей. Породи ці мають дислокований характер. У прогині виділяються внутрішня і зовнішня зони. Неогенові відклади перекриті антропогеновими водно-льодовиковими, алювіальними, алювіально-делювіальними та озерними відкладами, які беруть участь у будові річкових долин і міжрічкових просторів.

Категорія:Фізична географія України | Переглядів:19186 | Додав: wiktor | Дата: 01.04.2010 | Коментарі (0)

Гірські ландшафтні структури Українських Карпат

З підняттям на кожні 100 м у Карпатах літо запізнюється на 8-9 днів і на 5-6 днів раніше закінчується. Гори і передгір'я надмірно зволожуються: на рік у передгір'ях випадає 800—1000, а в горах — 1500-1800 мм опадів; більшість їх припадає на теплий період. За сумами активних температур, які визначають зміни природної рослинності за тепловими рубежами, в Українських Карпатах виділяють такі кліматичні зони: 1) дуже тепла із сумами температур 2600-3000 °С, до неї належить Закарпаття; 2) тепла, із сумами температур 2400-2600 °С, у Передкарпатті та передгір'ях Вулканічного хребта; 3) помірна, із сумами температур 1800-2400 °С, на висоті 400-750 м, найбільш поширена; 4) прохолодна із сумами температур 1400-1800 °С, на висоті 750-950 м; 5) помірно холодна із сумами температур 1000-1400 °С, на висотах 1250-1500 м; 6) холодна із сумами температур менше 1000 °С, вище 1500 м.

Категорія:Фізична географія України | Переглядів:16816 | Додав: wiktor | Дата: 01.04.2010 | Коментарі (0)

Характеристика фізико-географічних областей степової зони.Ч.5.

Територія Причорноморсько-Приазовського степового краю в тектонічному відношенні приурочена до осьової частини Причорноморської западини.
Тут докембрійський фундамент занурений до 8-10 км, а під Сивашем до глибини 12,5 км. Сумарні амплітуди неотектонічних рухів становлять 250 м, хоча й зберігаються до опускання. Завдяки впливу цих чинників тут сформувалася молода акумулятивна рівнина. Абсолютні відмітки її поверхні зменшуються з півночі на південь від 50-45 м до 15-10 м. Сучасні ландшафти сформувалися на куяльницьких піщано-глинистих відкладах, які перекриваються червоно-бурими глинами потужністю 6 м і більше.

Категорія:Фізична географія України | Переглядів:10802 | Додав: wiktor | Дата: 31.03.2010 | Коментарі (0)

Характеристика фізико-географічних областей степової зони.Ч.4.

Вище місцевого базису ерозії залягають неогенові відклади (меотичні, понтійські, куяльницькі), і тільки на межиріччі Кагул — Ялпуг відслонюються тріас-юрські мармуроподібні вапняки, пісковики, мергелі. В антропогеновому покриві поряд з лесовими породами поширені алювіальні, лиманно-морські й морські піщано-глинисті утворення. Ця фізико-географічна область являє собою акумулятивну рівнину, розчленовану долинами і балками. Глибина ерозійного розчленування змінюється від 80-90 м у північно-західній частині до 20-50 м у придунайській і приморській смугах. Терасові рівні в долинах річок добре виражені в північній частині області, у придунайській смузі уступи терас виположуються.

Категорія:Фізична географія України | Переглядів:7049 | Додав: wiktor | Дата: 31.03.2010 | Коментарі (0)

Характеристика фізико-географічних областей степової зони.Ч.3.

Розташована на півночі краю в межах Придніпровської низовини. На півночі межа проходить по лінії Царичанка — Красноград, а на півдні — Дніпропетровськ — Павлоград. У геологічній будові області важливу роль відіграють палеогенові й неогенові осадочні відклади, які відслонюються по річкових долинах, балках і ярах. На міждолинних просторах вони перекриті антропогенними відкладами, серед яких головне значення мають лесоподібні відклади. У річкових долинах значно поширені алювіальні відклади.