Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 301-306 |
Сторінки: « 1 2 ... 49 50 51 52 53 ... 73 74 » |
За сучасними дослідженнями, межа між Північним Льодовитим і Атлантичним океанами пролягає
південними окраїнами проток Гудзонової, Девіса, Датської, через Фарерські й
Шотландські острови до мису Стад на Скандинавському півострові. Межею з Тихим океаном уважається
Берингова протока від мису
Дежньова через острови Демидова до мису Принца Уельського. Його площа 14,75 млн. км2,
із них на моря припадає менш як 8,9 млн. км2. Цей океан — наймілкіший з усіх. Його середня
глибина 1225 м,
максимальна — 5527 м у Гренландському морі. Глибини до 200 м у ньому займають 39,6 % від усієї його
акваторії, а найбільші глибини (понад 3000 м) становлять лише 17,4 %. |
Температури повітря за
сезонами помітно відрізняються на півночі та на
півдні моря. В січні на півночі Ботнічної затоки середня температура -8 °С, в червні +15 °С. Опадів тут близько
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:3643 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.04.2010
| Коментарі (0)
|
У морі протягом року домінують західні й північно-західні
вітри, в окремих районах виникають місцеві
вітри: сироко — південний, жаркий вітер з африканських пустель; містраль — сильний, поривчастий, холодний і сухий вітер у
Ліонській затоці; бора — обвал
холодного й сухого повітря з невисокого гірського хребта на сході
Адріатичного моря. Вітри взимку здіймають
хвилі заввишки до
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:3248 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.04.2010
| Коментарі (0)
|
Природні зони Атлантичного океану
надзвичайно різноманітні, особливо у верхніх шарах води. Відповідно
в океані налічують одинадцять акваторіальних природних зон (за
Д. Богдановим—дев'ять поясів). Головну увагу при цьому звертають на
специфічні особливості водойм, на фізико-хімічні, гідробіологічні, кліматичні та інші
процеси, що відбуваються в океані, їхні взаємозв'язок і взаємозумовленість.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:4268 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.04.2010
| Коментарі (0)
|
Із загальною циркуляцією атмосфери тісно пов'язані
течії, але на їхній рух впливає також конфігурація материкових
берегів. Тому в Атлантичному океані сильніше, ніж у будь-якому
іншому, розвинуті субмеридіональні
потоки. У верхній товщі океану вирізняють чотири
великомасштабні кругообіги: північний
циклонічний (на північ від 45° пн. ш.), антициклональний Північної півкулі
(5—45° пн. ш.), антициклональний
Південної півкулі (5—45° пд. ш.) і Антарктична полярна течія (40—50° пд. ш.). На західній
периферії цих кругообігів знаходяться вузькі, але досить сильні течії, що мають
швидкість 2—6 км/год.: Лабрадорська,
Гольфстрім, Антильська, Гвіанська, Бразильська. В центральних і східних
частинах цих кругообігів течії порівняно слабкі, крім екваторіальної
зони.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:5145 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.04.2010
| Коментарі (0)
|
Північна тропічна зона охоплює всю північну частину океану разом із
його морями й затоками. Вона є класичною областю мусонної
циркуляції. Півострів Індостан з островом Шрі-Ланка поділяють зону на дві частини: західну
і східну. Західна частина — це приблизно
акваторія Аравійського моря, в якій відбувається велике випарування і осолонення поверхневих вод, розвиваються
мусони, під час яких температура води знижується до +23, +25 °С або підвищується до +30 °С. Водні маси мають багатоярусну структуру: під поверхневими
водами залягають води Перської та
Оманської заток, нижче Червоного моря,
а з глибини
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:3687 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.04.2010
| Коментарі (0)
|