Австралія — найменший материк Землі. Разом із прилягаючими островами він цілком лежить у південній півкулі. Назва цього материка, відкритого і заселеного пізніше інших, походить від латинського слова australis — південний.

Південний тропік перетинає Австралію так, що на півночі від нього лежить менша частина материка. Крайні точки материка на півночі — мис Йорк (10°41 ю. ш.), на півдні — мис Південно-Східний (39°1 пн. ш.), на заході — мис Стіп-Пойнт (113°05^/ сх. д.), на сході — мис Байрон (153°34^/ сх. д.). Довжина Австралії з півночі на південь 3200 км, із заходу на схід близько 4100 км, площа—7631,5 тис. км².

На півночі біля берегів Австралії  розташовані острови Мелвілл, Батерст,  Грут-Айленд і інші, більш дрібні, на півдні - розташовані   в    межах    материкової    обмілини    острови    Тасманія, Кінг, Фліндерс і Кенгуру. На заході найбільшим островом є Дерк-Хартог, на сході — Фрейзер.

Австралію омивають води Тихого й Індійського океанів. З іншими материками вона не пов'язана сушею. Тому Австралію, враховуючи її невеликі розміри, іноді називають материком-островом.

Природа Австралії своєрідніша ніж природа всіх інших материків, крім Антарктиди. Її відрізняє стародавність ландшафтів, своєрідність, ендемізм і стародавність органічного світу, особливість освоєння і зміни природних умов людиною.

На півночі і сході від Австралії, у південно-західній частині Тихого океану, існує безліч великих і дрібних островів материкового, коралового і вулканічного походження. Усю сукупність цих островів називають Океанією.

Загальна площа островів Океанії приблизно 1,3 млн. км². Звичайно Океанію розділяють на кілька частин. Самі великі західні острови, найбільш близькі до Австралії, за винятком Нової Зеландії, називають Меланезією. У Меланезію входять Нова Гвінея, Соломонові острови, Нова Каледонія й ін. Нову Зеландію, що лежить значно південніше, виділяють окремо. Дрібні острови на півночі від Меланезії і на захід 177° зх. д. (Маріанські, Каролінські, Маршаллові й ін.) називають Мікронезією. Всі інші острови в центральній і південній частинах Тихого океану на схід від 177° сх. д. відносять до Полінезії. Це острови Гавайські, Лайн, Суспільства й ін. Розподіл цей історичний й етнографічний, він не збігається з поділом Океанії по генетичних і фізико-географічних признаках.

Острівна дуга від Нової Гвінеї до Нової Зеландії, включаючи острови Фіджі на сході, з розділяючими острови і материк водяними басейнами являє собою продовження Тихоокеанських острівних дуг. Кліматотворчими факторами  і формуванням органічного світу вона тісно пов'язана з Австралією. Острови відкритої частини Тихого океану ніколи в процесі свого існування не зазнавали впливу великих ділянок суші. Їхня природа відрізняється великою своєрідністю і типово океанічними рисами.

Тому в загальному огляді разом з Австралією розглядаються тільки ті острови, що належать до поясу острівних дуг Тихого океану. Про загальні особливості природи островів центральної частини Тихого океану сказано окремо.

З іншого боку, у питаннях походження корінного населення і расового складу населення Австралії й Океанії  є  багато  спільного.  

З півночі Австралію омивають епіконтинентальні моря Тіморське й Арафурське, а також затока Карпентарія. Смуга мілководдя тягнеться уздовж західного і південного узбережжя материка, що омивають води Індійського океану. Зі сходу Австралію омивають моря Коралове і Тасманове, що представляють собою глибокі улоговини з корою океанічного чи перехідного типу і з великими глибинами (понад 5000 м). Не менш глибокі улоговини Фіджійська, Новокаледонська й ін., що розділяють підвідні підняття і хребти з розташованими на них материковими і кораловими островами. З зовнішньої сторони, а частково і з боку морів уздовж острівних дуг простягаються жолоби (Меланезійський, Витязя, Тонга, Кармадек і ін.) з максимальними глибинами більш 9 і навіть 10 тис. м.

Температура води на поверхні морів, омиваючих Австралію на півночі і північному сході, цілий рік дорівнює +27, + 28°С, на півдні вона узимку знижується до + 19°С, у Тасмановому — до +16, +12°С. З Коралового моря виходить на південь уздовж берегів материка, тепла Східно-Австралійська течія. Солоність води скрізь дорівнює 34,5—35,5%₀.

Постійно висока температура води сприяє розвитку коралових рифів, що особливо поширені в Кораловому морі. У його межах уздовж краю материкової обмілини на 2300 км витягнуть Великий Бар'єрний риф. На півдні ширина його досягає 150 км.

Бар'єрний риф складається з окремих островів і цілих архіпелагів, складених з коралового вапняку й оточених підвідними рифами з відмерлих і живих коралових поліпів. Їхні колонії, що утворюють підводні споруди вигадливої форми і різноманітного забарвлення, надзвичайно мальовничі. Теплі води Бар'єрного рифа населені різними рибами, морськими зірками й іншими тваринами. Один з видів морських зірок «терновий вінець» харчується коралами і в деякі роки наносить рифам велику шкоду.

Вузькі канали, що перетинають Великий Бар'єрний риф, ведуть з відкритого моря в так звану Велику лагуну, глибина якої не перевищує 50 м. Вона доступна для судноплавства, і на її берегах розташовані великі порти Австралії.

Температура води в Індійському океані поступово знижується до півдня. Біля західних берегів материка проходить Західно-Австралійська холодна течія, але воно буває виражена тільки узимку і не викликає сильного пониження температури повітря.