Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів [ Додати статтю ]

Фізико-географічні райони Африки: Ефіопське нагір'я та плато Сомалі

Східна Африка

Східна Африка відрізняється від інших частин материка перевагою гірського рельєфу. Знаходячись у межах найбільше тектонічно рухливої частини материка, що випробувала особливо сильну активізацію в кайнозої, Східна Африка характеризується розмаїтістю рельєфу, широким розвитком розломів земної кори (рифтів) і процесами древнього і сучасного вулканізму. Східна Африка займає окраїнне положення на материку по обидві сторони від екватора. У її межах зустрічаються пасати північної і південної півкуль і виявляється активна мусонна діяльність. Розчленованість рельєфу і великі висоти над рівнем моря ускладнюють систему атмосферної циркуляції і створюють у межах Східної Африки велику розмаїтість ландшафтів, від жарких тропічних пустель біля самого узбережжя океану до вологих екваторіальних лісів на схилах масивів з сніжними вершинами. У Східній Африці лежить головний вододіл материка і починаються самі великі, повноводні ріки. У цій частині Африки виділяються Ефіопське нагір'я, плато Сомалі і Східно-Африканське нагір'я.

 

Ефіопське нагір'я і плато Сомалі

На заході регіон межує з улоговиною Білого Нілу, на північному сході,  сході і південно-сході границя йде по узбережжю Червоного моря, Аденської затоки й Індійського океану. Південна границя виражена в ландшафті менш чітко, вона проходить трохи північніше і на схід озера Рудольф і майже біля самого екватора виходить до Індійського океану.

Головну роль у формуванні сучасного рельєфу цієї частини Африки відіграли розломи, утворення яких почалося наприкінці мезозою і супроводжувалося виливами лав.

Кристалічний цоколь Ефіопського нагір'я покритий товщами мезозойських осадових порід, на яких залягають могутні вулканічні покриви. Система розломів обмежує нагір'я на заході і сході, утворюючи круті, важко доступні східчасті схили, а потім продовжується на південний захід у виді смуги грабенів із системою тектонічних озер. Це — Еритрейська рифтова зона. Таким чином, Ефіопське нагір'я має вид різко обмеженого і важкодоступного масиву з крутими схилами, чому й одержало назву масиву-бастіону. Глибокі ерозійно-тектонічні долини прорізають його у всіх напрямках, відокремлюючи масиви з вулканічними вершинами. Діяльність деяких вулканів виявлялася в історичний час. Найвищий масив нагір'я — Рас-Дашан (4623 м) — піднімається в його північній частині, що покрита особливо потужними товщами лав, що утворюють на великих просторах платоподібний рельєф. В одній з улоговин нагір'я знаходиться велике тектонічне озеро Тана.

Скидова долина, що обмежує нагір'я на південному сході, відокремлює від нього плато Харар, що ступінями знижується до плато півострова Сомалі, складене кристалічними породами. Поверхня останнього плавно спускається на південний схід до Індійського океану, де закінчується прибережною низинною рівниною. На узбережжі Аденської затоки поверхня півострова піднята до 2000 м і круто обривається на північ. З боку моря ця частина півострова Сомалі виглядає як смуга гірських хребтів.

Найнижчу ступінь рельєфу утворює прилягаюча до Червоного моря западина Афар, серед якої піднімаються ізольовані вулканічні конуси до 2000 м, а окремі улоговини лежать нижче рівня океану. Улоговина Ассаль (-153 м), що лежить у межах замкнутої і засоленої пустельної западини Данакіль,— найнижче місце Африки. Ця територія, з численними вулканами, у яких постійно кипить лава, і гарячими джерелами, періодичними землетрусами, ще порівняно недавно була затокою Червоного моря. Її можна розглядати як одне з місць на Землі, де виявляється рифтовий вулканізм підвідного типу.

Виняткова своєрідність геологічної будови і рельєфу регіону поєдується з великою своєрідністю і контрастами його кліматичних умов. У їхньому формуванні місцеві особливості відіграють не меншу роль, ніж загальні закономірності кліматотворення.

На Ефіопське нагір'я і плато Сомалі опади приносить індійський мусон. Велику їхню частину перехоплюють схили нагір'я, де річні суми значно перевищують 1000 мм. Замкнуті долини нагір'я і велика частина півострова Сомалі одержують 250 мм опадів у рік. Ця сума не збільшується навіть на узбережжі Індійського океану, тому що там південно-західний мусон дує паралельно берегу, що не сприяє конденсації вологи. Відносна вологість в цьому районі через близькість океану досягає 75%. Найменше опадів випадає в смузі грабенів між нагір'ям і плато Харар, у западині Афар і на узбережжі Червоного моря й Аденської затоки. Мусон туди не проникає, лише північно-східний пасат, що дує в зимовий час, приносить сухе континентальне повітря з боку Аравії, що над Червоним морем майже не насичується вологою. Тому на самім узбережжі кількість опадів не перевищує 125 мм і панують умови дійсної пустелі.

Для   всього   регіону,   за   винятком   гірських   районів,   характерні   високі   температури.   Середньомісячні   ніколи   не бувають  нижче   +20°С,  а  максимальні влітку  досягають   +40, +50°С.  На  узбережжя Аденської затоки,  у  Бербері,  середня січнева температура дорівнює   +24°С, середня лютнева до +26°С,  а середня  липнева до   +36°С.  Це — одне із самих жарких місць Землі.

На Ефіопському нагір'ї температури помітно знижуються. Нижче 1500—1700 м середньомісячні температури рівномірні протягом року і коливаються приблизно від +15 до +20°С, по ночах узимку бувають заморозки до —5°С. Цей висотний пояс одержує значну кількість опадів і по кліматичних умовах найбільш сприятливий для життя людей і для сільського господарства.

Вище 2500—2700 м завжди прохолодно, середні місячні температури не перевищують +16°С, узимку бувають сильні і тривалі морози. Ефіопське нагір'я і плато Харар являють собою як би острів з вологим і прохолодним кліматом серед сухих і жарких рівнин.

З нагір'я стікає безліч бурхливих, порожнистих і багатоводних рік, що утворюють глибоко врізані долини. У північній частині нагір'я починається Голубий Ніл, на півдні — ріка Омо, що впадає в озеро Рудольф. З плато Харар стікає Джуба, що перетинає весь Сомалійський півострів і впадає в Індійський океан. Живлення, одержане нею в межах плато, настільки інтенсивне, що вона зберігає постійний водотік, хоча і тече здебільшого по посушливих територіях.

Для сільського господарства опадів на нагір'ї випадає достатньо. Деякі плоскі долини надмірно зволожені і заболочені. Болота є розсадниками малярії, тому при сильній жарі і вологості повітря болотисті долини несприятливі для життя. Тектонічна долина між нагір'ям і плато Харар також досить добре зрошена: там багато озер із прісною і солоною водою і рік з постійними водотоками.

Півострів Сомалі, узбережжя Червоного моря й особливо западина Афар з їхнім сухим кліматом відчувають нестачу води. Постійних водотоків там немає, переважають сухі русла з кам'янистим ложем, у яких вода з'являється тільки після дощів. Зрідка зустрічаються озера які мають солону воду. Навіть у глибоких колодязях, що у багатьох місцях є єдиними джерелами питної води, вона буває солонуватою на смак. Через недолік води в багатьох районах зовсім немає осілого населення.

На Ефіопському нагір'ї з винятковою яскравістю виражена висотна поясність. Нижні частини схилів, особливо в південній половині нагір'я, і глибокі долини з вологим і жарким кліматом покриті густими тропічними лісами з ліанами і епифітними рослинами. Там можна зустріти дикий банан, пальми, каучуконосну ліану й інших представників рослинності вологих тропіків. У більш сухих районах по долинах рік тягнуться смуги галерейних лісів, а вододіли зайняті заростями чагарників і ксерофітними лісами. Цей пояс у місцевого населення зветься «колла».

Рослинність нагір'я вище 1700—1800 м у зоні з помірно теплим гірським кліматом має зовсім інший характер. Пануючі там ліси з високостовбурних кедрів і тисів у значній мірі вирубані і залишилися тільки в деяких місцях. Краще збереглися зарості деревоподібного молочаю, ялівця, зонтичної акації. Місцями рослинність має вигляд типової савани з багатим покривом зі злаків. У цій частині нагір'я знаходиться батьківщина кавового дерева, відкіля воно потрапило в Аравію тільки в XVIII в. Кліматичні умови помірного поясу нагір'я сприятливі для життя людей і сільського господарства, у його межах зосереджена велика частина населення Ефіопії і знаходиться столиця країни Аддис-Абеба. Це один з найдавніших у світі центрів землеробської культури. Жителі називають цей пояс «война-дега».

Верхній пояс нагір'я, вище 2400 м, має холодний і суворий клімат, його рослинний покрив складається переважно з трав. Він використовується для пасовищного скотарства, а також для посівів ячменю. В внутрішній частині півострова Сомалі панує саванна, де переважають дерева з товстою корою, колючками і густим ворсистим покривом на листках. Особливо широко поширені молочаї й акантові.

В западині Афар і на узбережжя Аденської затоки ландшафти напівпустельні і пустельні. Рослинність складається з заростей терну, молочаїв і мімоз, що ростуть на сіроземних засолених ґрунтах.

Тваринний світ регіону багатий. У лісах нижнього поясу нагір'я живуть слони (це одне з небагатьох місць в Африці, де вони збереглися поза охоронними територіями), носороги, бегемоти. Іноді зустрічаються леви, значно частіше — леопарди. Багато різних копитних антилоп, газелей, ориксів і буйволів. У лісах помірного гірського поясу водиться безліч мавп, що не переносять сильної жари: гелади, гамадрили, гвереци й ін. Різноманітна фауна птахів, особливо численні папуги, турако, журавлі, лелеки, орли і соколи. У саванах і пустелях півострова Сомалі і западини Афар ще є страуси, жирафи і зебри.

Фото:
Джерело:
Категорія: Фізична географія материків та океанів | Додав: wiktor (04.05.2010)
Переглядів: 5605 | Теги: східна Африка, Ефіопське нагір'я, плато Сомалі | Рейтинг: 5.0/2
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar