Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія України [ Додати статтю ]

Фізико-географічна характеристика Чорного та Азовського моря

Моря, поверхневі й підземні води є складними природними системами. Водночас це найважливіші складові довкілля України, об'єкти інтенсивного господарського використання, від яких залежить економіка багатьох галузей (промисловості, транспорту, сільськогосподарського виробництва, комунального господарства, енергетики, рекреації).

Водам належить велика роль у природному середовищі, у діяльності людини і суспільства. До їх складу входять моря, поверхневі води (ріки, озера, лимани, болота, ставки і водосховища) та підземні води. Вони взаємозв'язані між собою та мають значний вплив на всі інші компоненти природного середовища — рельєф, клімат, мікроклімат, ґрунти, рослинність і тваринний світ, визначають особливості ландшафтів. Моря і внутрішні води — це важливий природний ресурс, без якого неможливий розвиток продуктивних сил країни. Україна має різноманітні внутрішні води, але їх ресурси не повністю забезпечують потреби народногосподарського комплексу, особливо в окремих її регіонах.

Внутрішні води і моря України зазнали істотного впливу антропогенної і техногенної діяльності, що позначається на їх водному режимі та властивостях. Зокрема на річках створено великі водосховища і стави, побудовано водні канали для водопостачання і меліорації земель, виловлюється значна кількість риби та інших біоресурсів, забруднюються внутрішні та морські води.

Водні ресурси — суттєві компоненти природних ресурсів України, їх використання та охорона регулюються чинним законодавством.

Чорне і Азовське моря

Україна — морська держава. З півдня вона омивається водами Чорного й Азовського морів, які є внутрішніми морями, що належать до Атлантичного басейну. Загальна довжина морської берегової лінії України становить близько 2835 км, а протяжність морських кордонів — понад 1000 км. Моря України мають важливе транспортне, рекреаційне та оборонне значення і містять біологічні й мінерально-сировинні ресурси. Тут знаходяться портові міста.

Чорне море має площу 422 тис. км2; простягається із заходу на схід на 1167 км, а з півночі на південь на 624 км. Воно займає в основному Чорноморську тектонічну западину, і тому має значні глибини — пересічну 1270 м, а максимальну 2245 м. Північно-західна і й на розташована на окраїні Східно-Європейської та Скіфської платформ й утворює шельф з глибинами 100-200 м.

Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії та Румунії. Через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли з'єднується із Середземним морем, а через Керченську протоку — з Азовським. Островів на Чорному морі мало, найбільші з них: Зміїний, Березань, Джарилгач.

Історія Чорного моря тривала і складна. Воно є залишком океану Тетіс, з якого в неогені утворився Сарматський басейн. Потім його межі неодноразово змінювалися, утворюючи ізольовані замкнені басейни або моря, які мають назви Меотичне, Понтичне, Кіммерійське, Куяльницьке, Чаудинське, Давньоевксинське, Карангатське, Новоевксинське.

Водний баланс Чорного моря формується за рахунок річкового стоку (близько 310 км3 на рік) прісних вод Дунаю, Дніпра, Ріоні та ін., атмосферних опадів (230 км3), верхньої течії з Азовського моря (близько 30 км3), що несе опріснені води, та глибинної течії через Босфор середземноморських солоних вод (близько 175 км3). Віддачі вод із Чорного моря відбувається у вигляді випаровування з його поверхні (360 км3 на рік), поверхневого стоку через Босфор (210 км3) та нижньої течії в Азовське море (близько 20 км3). Внаслідок такого водного обміну відбувається опріснення морської води, солоність якої на поверхні становить 17-18 ‰, на глибині 60-80 м сягає 19-20 ‰, а на дні зростає до 22—22,5 ‰.

Температура поверхневих вод моря влітку досягає +23...+25 °С, взимку +6...+9 °С, з глибини 150 м і нижче вона залишається сталою +9 °С. Тільки в суворі зими льодом покривається північно-західна мілководна частина моря.

Важлива особливість Чорного моря полягає в перенасиченості його вод сірководнем з глибин 150-200 м і до дна, що впливає на органічне життя моря. У сірководневій зоні, яка становить понад 87 % об'єму води Чорного моря, розвиваються лише анаеробні бактерії. Циркуляція вод Чорного моря визначається Чорноморською Течією в смузі материкового схилу та двома циклонічними кругообігами в західній і східній глибоководних частинах моря. Швидкість Чорноморської течії 0,4-0,5 м/с, а циклонічних — 0,15-0,64 м/с.

Рослинний і тваринний світ зосереджений переважно у верхньомугоризонті, збагаченому киснем. Всього в Чорному морі налічується понад 620 видів рослин та понад 2 тис. видів тварин. Особливо багато видів водоростей (цистозира, філофлора, караліна, зостера, цераріум, ентероморфа та ін.). Із риб промислове значення мають ставрида, кефаль, камбала, скумбрія, бички. У Чорному морі водяться дельфіни, вилов яких заборонено з 1966 р. Серед птахів найбільше поширені баклани, чайки, пелікани, качки тощо. Екологічна ситуація в Чорному морі складна й зумовлена забрудненням стічних і зрошувальних вод хімікатами, нафтопродуктами, нераціональним використанням біоресурсів. Спостерігаються скорочення рибних і рослинних ресурсів, дельфінів, збільшення кількості медуз, підйом сірководневого шару. На берегах Чорного моря знаходяться кілька заповідників, до складу яких входить частина акваторії морів. Серед них Чорноморський біосферний заповідник, Дунайський, Карадазький природні заповідники та Мис Мартьян. Наукові дослідження ведуть Інститут біології Південних морів. Морський гідрофізичний інститут НАН України, Одеський національний університет ім. І. Мечникова. Одеський екологічний університет.

Чорне море має важливе транспортне значення. Найбільшими українськими портами на ньому є Одеса, Іллічівськ, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч.

Азовське море різко відрізняється від Чорного своїми розмірами, незначними глибинами, гідрологічним режимом, меншою солоністю та біоресурсами. З Чорним морем воно з'єднане вузькою (5-7 км) і мілкою (5-13 м) Керченською протокою. Площа Азовського моря — 39 тис. км2, а об'єм води — 290 км3, пересічна глибина 7,4 м, а максимальна — 15 м. Довжина берегової лінії становить близько 2700 км, із них більше половини належить Україні, а решта Росії.

Для берегової лінії на півночі характерні коси: Бердянська, Обитічна, Бирючий Острів та ін.; затоки: Таганрозька, Бердянська, Обитічна, а також лимани — Молочний, Утлюцький. На заході коса Арабатська Стрілка (довжина понад 100 км, ширина 3-5 км) відокремлює від Азовського моря солону затоку Сиваш (площа понад 2600 км2, Максимальна солоність — 25 %о). Формування кіс пов'язано з дією узбережних течій, які переносять донні, переважно піщані, відклади.

Середні температури води в Азовському морі в липні — серпні сягають 24-25 °С, а в січні—лютому — від -1 до -5 °С. Взимку північна частина моря замерзає, а у відкритому морі поширюється дрейфуюча крига. Товщина льоду сягає 35-80 см.

Солоність вод Азовського моря останніми десятиліттями зростає, що пояснюється порушенням балансу стоку в море прісних вод і припливом солоних чорноморських вод. Пересічна солоність зараз становить близько 13 ‰, а тривалий час дорівнювала 10,9 ‰.

Солоність вод Азовського моря розподіляється нерівномірно — знижуючись від Керченської протоки (17,6 ‰) до Таганрозької затоки (7-5 ‰). Помітне також коливання солоності за сезонами — взимку вона зростає, а в теплу частину року — зменшується. Водний баланс Азовського моря за надходженнями і витратами становить 84,3-84,2 км3.

Рослинний і тваринний світ моря характеризується високою біологічною продуктивністю. Тут росте значна кількість діатомових, бурих, червоних і зелених водоростей, морських трав, зокрема зостери. Зообентос представляють переважно молюски і ракоподібні.

Іхтіофауна Азовського моря досить різноманітна, налічує 79 видів риб. Вони становлять головне промислове багатство моря. Морські види представлені тюлькою, хамсою, бичками, які є основою рибного промислу. До прохідних видів належать оселедці, севрюга, осетер, до напівпрохідних — лящ, тарань, судак. У морі водиться азовський вид дельфінів, промисел яких не дозволяється.

В Азовському морі останніми десятиліттями склалися складні екологічні умови, які призвели до зменшення його біопродуктивності. У зв'язку з будівництвом зрошувальних систем у басейні Азовського моря значно зменшився приплив прісних вод, збільшився приплив чорноморських солоних вод, відбувається значне забруднення стічними водами й отрутохімікатами. Розроблено програму екологічного оздоровлення Азовського моря. Передбачено поліпшення біологічних ресурсів та заходи з використання мінеральних (різних солей) та рекреаційних ресурсів.

Найбільшими портами на Азовському морі є Бердянськ і Маріуполь.

Фото:
Джерело:
Категорія: Фізична географія України | Додав: wiktor (26.03.2010)
Переглядів: 48206 | Коментарі: 2 | Теги: Азовське море, Чорне море, характеристика, природні умови | Рейтинг: 4.1/12
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 2
avatar
1 аліна • 20:21, 10.05.2010
asdfgh
avatar
2 wiktor • 20:37, 10.05.2010
цікавий коментар wacko
avatar