Історія розвитку шкільної географії та методики її викладання в Україні

Література

1.        Даринский А.В. Урок географии в средней школе. – М.: Просвещение, 1984.-144с.

2.        Кабанова – Меллер Э.Н. формирование приемов умственной деятельности и умственное развитие учащихся. – М.: Просвещение, 1968.-288с.

3.        Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі. Навчально -методичний  посібник - К.: Стафед-2, 2000.- С.42-44.

4.        Панчешникова Л.М.Урок географии: подходы к анализу и оценке//География в школе.-1980.-№ 5.

5.        Петренко В.В. Формування практичних умінь і навичок при вивченні географії у восьмирічній школі. _ К.: Вища школа,1964. –166с.

6.        Щенев В.А. Приемы учебной работы учащихся в курсах физической географии. – М.: Просвещение,1979.

 Достеменно  невідомо, яких географічних знань набували діти в школах Київської Русі. У братських школах Києва, Львова, Луцька, в козацьких школах викладалися лише елементи географії. Як самостійний предмет в Україні географія була введена у ХVІІ – XVIII століттях. Фундатором основ методики викладання географії в Європі можна вважати Яна Амоса Коменського, в Україні -  Костянтина  Дмитровича Ушинського (1824 – 1870рр.).

Становлення шкільної географії сучасного типу в Україні почалося з ХХ ст. За досить короткий час існування самостійної держави (1917 –1921рр.) були створені організаційні структури й елементи національної концепції освіти. Значне місце в ній належало географії. Так у 1919 році вийшла "Краткая география Украины” В.О. Кістяківського (1865-1952рр.). Вона постійно доопрацьовувалась автором і витримала дев’ять видань.

Значний внесок у розвиток шкільної географії та методики її викладання зробив український географ  і економіст К.Г.Воблий (1876-1947р.р.) – автор навчального посібника для учнів середньої школи з економічної географії України (1919 р.).

Після утворення СРСР (1922р.) Україна мала значну автономію в організації освіти та науково-методичному забезпеченні. У цей період було створено трудову школу. Вона мала дев’ятирічний термін навчання і складалася з двох ступенів: перший – 1-5 класи, другий – 6-9 класи. У початкових класах значна увага приділялась вивченню рідного краю. Географії, як навчального предмета тут не було. Окремих елементів географічних знань учні набували під час вивчення природознавства.

Для становлення науково-методичних засад вивчення економічної географії України після другої світової війни велике значення мав підручник К.Г.Воблого "Економічна географія УРСР”. Він витримав п’ять видань і досі не втратив своєї актуальності як за змістом, так і за методикою викладу.

Найбільший внесок у розвиток шкільної географії та методики її викладання в Західній Україні зробили: А.Роман, С.Л. Рудницький, В.О.Геринович, В.М.Кубійович.

Якщо до 1934 р. в географічній освіті перевага надавалася вивченню комплексних напрямків "Природа”, "Суспільство”, то після прийняття 15 травня 1934р.  Постанови РНК СРСР "Про викладання географії в початкових і середній школі СРСР” географію знову  почали викладати як окремий предмет і було збільшено кількість годин на її викладання.

Після другої світової війни відбувся перехід до обов’язкової середньої освіти. Починаючи з 50-х років, велика увага приділялася зміцненню зв’язків школи з життям, почалося активне впровадження у навчальний процес практичних робіт.

Значну роль у справі впровадження розвитку методики викладання географії відіграли методичні збірники "Географія в школі” та "Краєзнавство в школі”, які почали виходити у 1948р. З 1967 р. почав виходити збірник "Методика викладання географії”. Він був присвячений проблемам не лише методики викладання географії в середній школі, а й підготовки вчителів географії у вищих навчальних закладах.

До сих пір не втратили свого значення дуже змістовні, спрямовані на розкриття певних закономірностей методики викладання географії посібники вчителів-практиків М.Т.Янка і В.П.Замкового. Особливо цінними є роботи В.П.Замкового "Поради вчителю географії” та "Майстерність вчителя географії”.

На початку 90-х років, коли Україна стала незалежною державою, почалася напружена робота з якнайшвидшого забезпечення шкіл українськими підручниками. З’явилися альтернативні, пробні та інші підручники і навчальні посібники. Одним з перших був підручник П.Г. Шищенка і П.О.Масляка "Географія України” (1992 р.).

Пізніше вийшов у світ підручник для 9 класу середньої школи " Географія України ”

А.Й.Сиротенка, Б.О.Чернова і В.Я.Плахути.

Авторами підручника із загальної географії для 6-го класу стали О. Я.Скуратович. Р.Р.Коваленко та Л.І.Круглик, для 7 і 8 класів - В.Ю.Пестушко, В.О.Сасихов і Г.Є.Уварова. В 1997 р. за редакцією Б.П.Яценка вийшов підручник з економічної і соціальної географії світу..  Для поглибленого вивчення географії України учнями профільних і спеціалізованих класів загальноосвітньої школи, коледжів та гімназій призначені посібники львівських авторів Ф.Д.Заставного та О.І.Шаблія.

Протягом 90-х років усі курси географії були забезпечені не лише підручниками, а й робочими зошитами, атласами, контурними картами. Видано хрестоматію з географії України (П.О. Масляк і П.Г.Шищенко), посібники для контролю за рівнем засвоєння знань учнями. Почав регулярно виходити журнал "Географія та основи економіки в школі,” газета "Географія. Краєзнавство.Туризм ”.