Визначено, як змінювалось розуміння предмету і завдань географії від давніх часів до сьогодення. Встановлено особливості розвитку цієї науки на різних етапах, її структуру та взаємозв’язки з іншими природничими науками.

У статті відомого українського історико-географа Мирона Кордуби показано досвід європейських учених початку ХХ ст. у зборі й аналізі географічних назв. Розглядаються спроби українських учених (В.Гнатюка та ін.) вивчити топонімію Галичини. Представлено квестіонар (питальник, анкету) для збирання і аналізу власних географічних назв.

Обґрунтовується необхідність видання етнографічної (етнічної) карти України-Руси. Розглядаються варіанти етноніму "українці” та хороніму "Україна”. Аналізуються джерела для складання карти – наративні (літературні, картографічні) і вербальні. Виділяються, за постійністю етнічних відносин, три частини території розселення українців.

Розкрито сутність географії як найдавнішої науки, її зміст, показано вклад відомих вчених і дослідників у її розвиток. Наголошено на тому, що в тісному взаємозв’язку з іншими науками географія дає точну, повну і всебічну картину земного обличчя землі. Визначено відносини географії із суміжними науками та її диференціацію на самостійні науки, сформульовано головні завдання загальної та спеціальної (краєзнавчої) географії.

Висвітлено життєвий і творчий шлях відомої української дослідниці генезис грунтів, їх діагностики, класифікації, картографування, автора багатьох карт грунтів України і монографій.

Описано життєвий шлях та наукову і педагогічну діяльність вченого. Охарактеризовані його головні праці з історії географії.