20:43 Світова енергетика - факти проти міфів | |
 «Світова енергетика і клімат планети у XXI столітті в контексті історичних тенденцій». З цією доповіддю 28 жовтня 2010 на географічному факультеті МГУ виступив член-кор. РАН, професор В.В. Клименко, який очолює Науково-дослідну лабораторію глобальних проблем енергетики Московського енергетичного інституту.
Питання, порушені в доповіді: * Динаміка, структура та прогнози енергоспоживання - у світі та по країнах; * Фактори, що впливають на енергоспоживання; * Забезпеченість енергоресурсами і ризики, пов'язані з енергоспоживанням; * Вплив енергетики на глобальну температуру повітря та прогнози її зміни; * Що відбувається з антропогенними викидами парникових газів. Свою доповідь Володимир Вікторович почав з обіцянки розповісти про те, що слухачі не знають, і свою обіцянку дотримав. Один з цікавих фактів - 1,5 млрд людей (майже кожен четвертий землянин) у світі використовують як джерело енергії дрова і «починають день з того, що йдуть за хмизом в найближчий ліс. Довідка 1 тонна нафти еквівалентна 1,4 т.у.п., 1 тонна кам'яного вугілля - 0,77 т.у.п., 1 тис. куб м природного газу - 1,2 т.у.п. Усього ж у світі витрата палива на 1 особу - 2,5 тонни умовного палива (т.у.п.) на рік. Але за країною він розподілений вкрай нерівномірно: * Канада - 14 т.у.п. на людину на рік; * США - 12 т.у.п.; * Росія - 7,5 т.у.п.; * Швеція - 6 т.у.п.; * Німеччина та Ізраїль - приблизно по 4 т.у.п. У даному випадку, за словами доповідача, клімат вносить свої корективи, визначаючи різкі відмінності в душовому енергоспоживанні навіть усередині групи країн, порівнянних за рівнем техніко-економічного розвитку. При цьому нескладно помітити, що розвинені країни споживають у кілька разів більше енергії на душу населення, ніж людство в середньому. Найбільш швидким зростання споживання енергії на душу населення був у першій половині та середині XX століття, а в останні три десятиліття принципово не змінюється. При цьому ООН (і не тільки вона) прогнозує стабілізацію чисельності світового населення до середини XXI століття на рівні 8-10 млрд людей. Більш того, прогнози ООН постійно коригуються у бік зниження, з'явилися навіть сценарії депопуляції людства. Таким чином, споживання енергії в світі стабілізується. Тут Клименко торкнувся одне з найпоширеніших переконань - що запасів вуглеводнів на Землі вистачить на 30-50 років. За його словами, вперше він зустрів такий прогноз в літературі 1950-х років, а вивчаючи цю проблему виявив, що перший прогноз вичерпання запасів енергетичної сировини - через ті ж «магічні» 30-50 років відноситься до 1912 року. Тим часом розвідка сировини поки що випереджає швидкості його видобутку. Поки можна прогнозувати, що нафти та газу людству вистачить на 200 років, а кам'яного вугілля - на 500-600 років. Проблема, за словами доповідача, полягає в іншому - в забрудненні атмосфери. І ситуація погіршується несподіваною тенденцією, обозначившейся приблизно з 2000 року - зростанням в балансі енергоспоживання кам'яного вугілля. Основні його споживачі - Китай, США і Індія. На ці три країни припадає три чверті світового споживання вугілля. І саме Китай, США і Індія не підписали Кіотський протокол, слідуючи своїм національним пріоритетам. Тим не менше, загальний розвиток ситуації, за оцінками Клименко, не дає підстав побоюватися катастрофічного зростання викидів парникових газів. Зараз обсяг вуглецю техногенного походження, що викидається в атмосферу, складає 8 млрд тонн. У найближчі 20-30 років вірогідне зростання до 10 млрд тонн, а потім стабілізація. Це не найсприятливіший, але не катастрофічний розвиток подій. Відповідаючи на питання, як розподіляються частки природного та антропогенного внеску в глобальне потепління, доповідач дав наступну оцінку: 60% -70% - людська складова і 30% -40% - природна. На питання, чи не виносять чи вулканічні виверження більше парникових газів та інших забруднюючих речовин в атмосферу, ніж господарська діяльність, Клименко відповів негативно. Катастрофічні виверження, подібні Кракатау в 1883 р. або Пінотубо в 1991 р., викидають обсяги, порівнянні з річними антропогенними викидами. Але такі виверження відбуваються далеко не кожен рік. Що стосується зростання світової температури, то до кінця XXI століття він складе 1,3-1,60 З відносно рівня середини ХХ століття. Багато чого залежить від природоохоронних заходів та розвитку «зелених» технологій. У будь-якому випадку, це теж не є глобальною катастрофою. Швидше, проблеми можуть виникати і вже виникають на регіональному рівні. Найбільш різкі зміни - у кілька разів сильніше среднеземних, відбуваються у високих широтах, на півночі Росії і Канади. Перш за все, вони проявляються у підвищенні зимових температур повітря. Зараз, за словами Клименка, йде активний розвиток альтернативної енергетики. При збереженні існуючих темпів зростання її частка в найближчі десятиліття зрівняється з часткою атомних електростанцій. У свою чергу, АЕС здають позиції. Розвиток атомної енергетики розкололося, за словами доповідача, на два етапи - «до Чорнобиля» і «після Чорнобиля». І «після» свою роль відіграє недовіра до неї. Тому поки не доводиться розраховувати на те, що рішення проблеми парникових газів відбудеться за рахунок розвитку атомної енергетики. Окремо доповідач відзначив проблему парникових газів. Тут увагу громадськості найбільше акцентується на вуглеці, хоча є гази більш небезпечні і важче усунути з атмосфери. Це оксиди азоту і сірки: NOX та SOX. Всього ж в «букеті» парникових газів не менше 40 найменувань. Зниження концентрації цих газів - дорогий захід, доступне на даний момент лише найбільш багатим країнам. Вони на даний момент змогли очистити атмосферу своїх міст. Доповідач нагадав, що в 1970-ті роки ті, хто був у Центральній та Західній Європі - Чехословаччини, НДР, ФРН, могли бачити загиблі «руді» лісу. Зараз все змінилося на краще. Ключову роль зіграло посилення природоохоронного законодавства. Але в цілому проблема залишається, особливо з окислами азоту. Основний продуцент цих газів - сільське господарство з випасом худоби та використанням мінеральних добрив. Однак і тут пік вмісту в атмосфері буде пройдений до середини XXI століття. Підсумовуючи, Клименко виділив чотири основні чинники зниження навантаження на природне середовище: * Зміна структури енергобалансу; * Стабілізація чисельності населення; * Посилення природоохоронного законодавства; * Розвиток енергетики за рахунок поновлюваних джерел (ВДЕ). Окремо він застеріг і вчених, і суспільство від оперування крайніми, з його точки зору, фантастичними сценаріями, подібними швидкого руйнування Гольфстріму або катастрофічного танення льодів. Більше підстав вважати, що розвиток ситуації буде плавним, ризики є, але вони, як випливає з фактів і цифр, наведених у доповіді, не зовсім там, де їх прийнято чекати. Доповідь було цікавим і пізнавальним. Більш детальну версію ми опублікуємо в найближчим часом в розділі «Сталий розвиток». Підготував: Кирило Дегтярьов Джерело: http://www.rgo.ru Джерело: | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
