Теорія географії - Каталог статей

Меню сайту

Географічний факт

У пустелі Атакама на
узбережжі Америки в
рік випадає не більше
8 міліметрів опадів.

Наше опитування

географія конференція герб відео школа гори конкурс Крим 2010 озеро україна вулкан планета екологія зміна клімату туризм сайт Арктика Великобританія Європа Китай Місяць виверження Землетрус 2011 Росія карта оон фото Населення київ методика транспорт Японія природа геологія реферат Дослідження Австралія світ Океан острів клімат Льодовик прогноз Бразилія США Земля вода погода африка книга Азія Цікаве національний парк Італія річка америка канада Антарктида прапор світовий океан повінь нафта Нова Зеландія Пазинич лід сонце Атмосфера флаг

Статистика

Наші спонсори

Головна » Статті » Теорія географії

[ Додати статтю ]

У розділі матеріалів: 439
Показано матеріалів: 355-360

Сторінки: « 1 2 ... 58 59 60 61 62 ... 73 74 »

Фактори кліматоутворення на території України

Відмінності в кількості променевої енергії Сонця, що надходить у географічну оболонку, є вихідним чинником різноманітності клімату. Сонячна радіація — основний енергетичний чинник інтенсивності процесів і явищ, які відбуваються в атмосфері, гідросфері, верхній географічне значимій товщі земної кори. Атмосфера, поверхня Землі взаємодіють з променевою сонячною енергією й остання перетворюється в теплову. Сумарна сонячна радіація, що надходить до поверхні Землі, складається з прямої і розсіяної радіації. Частина сумарної радіації поглинається земною поверхнею, а частина відбивається нею. Відношення відбитої радіації до сумарної називається альбедо, величина якого характеризує відбивну здатність поверхні. Різниця між випромінюванням земної поверхні й зустрічним випромінюванням атмосфери (радіація, що випромінюється атмосферою до земної поверхні) характеризує ефективне випромінювання. Кількість променевої енергії, яка засвоюється земною поверхнею, є її радіаційним балансом.

Категорія:Фізична географія України | Переглядів:14985 | Додав: wiktor | Дата: 25.03.2010 | Коментарі (2)

Рудні та нерудні корисні копалини

Основні родовища залізних руд знаходяться в Криворізькому і Керченському басейнах, залізорудних районах Кіровоградської, Запорізької, Донецької і Полтавської областей. Особливо велика роль належить Криворізькому басейну, одному з найбільших у світі. Криворізький басейн приурочений до центральної частини Українського щита і займає площу близько 300 км². Основне промислове значення мають магнетитові й залізисті кварцити, у результаті збагачення яких отримують концентрат з умістом заліза 65 %. Руди з вмістом заліза 46-70 % поширені на Саксаганському (Головному) рудному полі, де зосереджено до 90 % запасів багатих залізних руд басейну. В Кривбасі відомо близько 300 родовищ багатих залізних руд. Їх розвідані запаси становлять 18 млрд т. Зараз добування залізних руд ведеться вже на глибині понад 1000 м.

Категорія:Фізична географія України | Переглядів:46547 | Додав: wiktor | Дата: 20.03.2010 | Коментарі (0)

Паливні корисні копалини України

Надра є частиною "земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водойм і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння... Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу (морської) економічної зони. Родовища корисних копалин — це місця нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за якістю та умовами залягання придатні для промислового використання" (Кодекс України про надра, 1994 р.). Розміщення корисних копалин, поєднання їх різних видів, глибина і характер залягання та запаси тісно залежать від геологічної будови і палеогеографічних умов їх нагромадження. Наявність у межах України докембрійського щита, палеозойських тектонічних западин, альпійських передгірних прогинів і альпійської складчасто-скидової зони, у будові яких беруть участь гірські породи всіх геологічних систем, зумовили різноманітність і багатство її надр.

Категорія:Фізична географія України | Переглядів:26562 | Додав: wiktor | Дата: 20.03.2010 | Коментарі (2)

Орографія і гіпсометрія. Основні етапи дочетвертинної геологічної історії

Аналіз фізичної карти України засвідчує різноманітність її поверхні. Це пов'язано з розташуванням її території в межах Східноєвропейської рівнини.

Українських Карпат і Кримських гір. Особливістю поверхні є те, що рівнини займають 95 % загальної площі країни, з них близько 70 % припадає на низовини і 25 % на височини. Середня абсолютна висота рівнинної частини України становить 175 м; вона рідко сягає вище 300-400 м, а на узбережжях морів знижується до 10-15 м. Важливим фактором є те, що підвищеність рівнинної частини території України над рівнем моря станонить у середньому 175 м, а її максимальна відмітка знаходиться на Хотинській височині (м.Берда, 515 м). На Азово-Чорноморському узбережжі абсолютні висоти коливаються в межах 10-15 м, на височинах переважно 300-400 м. Водночас гірські хребти досягають 1500-2000 м, і найвищою точкою всієї України є гора Говерла (2061 м) в Українських Карпатах.

Категорія:Фізична географія України | Переглядів:8734 | Додав: wiktor | Дата: 19.03.2010 | Коментарі (0)

Геологічна будова України

Геолого-геоморфологічна будова є однією з найважливіших складових природного середовища і чинників ландшафтоутворення. Геологічна будова впливає на рельєф, розміщення корисних копалин, просторову диференціацію ландшафтів, господарське використання території. Характер поверхні, її абсолютні висоти, експозиція схилів видозмінюють температурний режим, кількість атмосферних опадів, особливості поверхневого стоку, поширення ґрунтових вод, типів ґрунтів, біотичних комплексів. Типи і форми рельєфу разом з літологією порід, що їх складають, є одним із компонентів географічного ландшафту і найважливішим чинником ландшафтогенезу.

Категорія:Фізична географія України | Переглядів:27293 | Додав: wiktor | Дата: 19.03.2010 | Коментарі (2)

Палеогеографічні умови антропогену на території України

Нагадаємо, що антропоген — це останній період кайнозойської ери, який настав після неогенового періоду і триває досі. У літературі він має кілька назв, але найчастіше вживана — четвертинний період. У 1922 р. геолог О. Павлов запропонував називати його антропогеновим у зв'язку з тим, що в цей час з'явилася і розвивалася людина. Антропогеновий період є найкоротшим із геологічних періодів. Існує розбіжність щодо критеріїв проведення нижньої його межі: перше значне похолодання, перше зледеніння, поява найдавнішої людини — презиндкантропа (2,5-3,5 млн років), перших справжніх архантропів — пітекантропа, синантропа (0,6-0,8 млн років). За рекомендаціями Міжнародного геологічного конгресу (1972) нижню межу антропогенового періоду проводять під морськими калабрійськими відкладами Італії та їхніми континентальними аналогами.