| Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
| У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 367-372 |
Сторінки: « 1 2 ... 60 61 62 63 64 ... 73 74 » |
 Парадигма містить концепцію (тобто спосіб бачення об'єкта й предмета дослідження), закони, теорії, методи та засоби оцінок результатів наукового пізнання. Автор цього терміна Т. Кун сформулював парадигму як «визнані всіма наукові досягнення, котрі протягом певного часу визначають науковцям модель постановки проблеми та способи їх розв'язання».Зміст парадигм фізичної географії історично змінювався. Причому траплялися (й досі є) такі ситуації, коли водночас співіснували декілька парадигм, з яких кожна визначає певний стиль наукового пізнання і спричиняє формування певної наукової школи. Наприклад, у сучасному землезнавстві співіснують і змагаються класична описова історика-генетична парадигма (так умовно її називають) та аналітична системно-функціональна парадигма. |
 В фізичній географії поширені дослідження:1) спостереження прямі та непрямі (тобто виконані за допомогою приладів без участі людини) — насамперед, дистанційні з геофізичних ракет, орбіт космічних станцій, штучних супутників Землі, а також за допомогою куль-зондів, літаків-лабораторій тощо; 2) зйомки (геодезичні та топографічні, геологічні, ґрунтові, геоботанічні тощо), що ними вкрито велику територію цивілізованого світу; 3) спостереження та вимірювання, здійснювані з борту науково-дослідницьких кораблів, що працюють за відповідними науковими програмами, або ж рейсових морських суден та інших активних плавучих засобів, котрі, не здійснюючи досліджень, зобов'язані (за правилами навігації) проводити систематичні спостереження за програмами океанографічних і метеорологічних станцій;
Категорія:Основи фізичної географії |
Переглядів:4965 |
Додав: wiktor |
Дата: 18.03.2010
| Коментарі (0)
|
 Одним з найважливіших методологічних питань
фізичної географії є визначення об’єкту і предмету науки. Незважаючи на значні
досягнення географії як науки, на
сьогоднішній день немає єдино виробленого чіткого трактування даних понять. В
словниках поняття об’єкт і предмет подаються, як синоніми. В окремих
географічних роботах не подаються відмінності між даними поняттями А.Г.
Ісаченко (1965), А.А. Краугліс (1979), та деякі інші.
Категорія:Основи фізичної географії |
Переглядів:21924 |
Додав: wiktor |
Дата: 18.03.2010
| Коментарі (0)
|
 Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року закріплює право громадян України на безпечне для життя навколишнє середовище. Він зобов'язує державні органи надавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності та враховувати їхні пропозиції щодо цього. Закон закріплює екологічні права та обов'язки громадян України:1) право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; 2) участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів об'єктів, які можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, 3) участь у проведенні громадської екологічної експертизи, 4) одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення; 5) право на подання до суду позовів на державні органи, підприємства, установи, організації і громадян про відшкодування збитків, заподіяних їхньому здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. |
 У результаті антропогенної діяльності відбувається забруднення атмосфери,
що призводить до зміни хімічного складу атмосферного повітря. Під забрудненням
атмосфери розуміють рідкі й тверді часточки та газуваті речовини, що надходять
в атмосферу внаслідок побутової та промислової діяльності людей, а також
фізіологічного життя людей і тварин у понаднормовій кількості. І взагалі, забрудненістю
атмосфери називають несприятливі зміни стану атмосферного повітря, цілком або
частково зумовлені діяльністю людини, які безпосередньо чи опосередковано
впливають на розподіл енергії, що надходить, рівні радіації, фізико-хімічні
властивості атмосфери та умови існування живих організмів. |
 Антропогенний вплив на літосферу
проявляється в вилученні родючих земель, створенні штучного рельєфу і підземних
структур, порушенні геодинамічної і теплової рівноваги надр, хімічному і
радіоактивному забрудненні ґрунтів. Антропогенним впливом охоплено біля 60%
площі Землі на глибину більше 10 км. На протязі геологічного часу природна швидкість утворення ґрунтів перевищувала швидкість ерозії. На поверхні Землі утворився багатий гумусом шар ґрунту товщиною 15-25 см і більше. Техногенний рельєф стає причиною штучної ерозії, яка призводить до виснаження ґрунтового шару. Темпи антропогенної ерозії перевищують темпи природного грунтотворення (для відтворення 2 см шару необхідно 300-1000 років). Ґрунтову ерозію пришвидшує вирубка і спалювання лісів, розробка корисних копалин. |
