Природні умови і ресурси

Природні умови. Різноманітність природних умов зумовлена розмірами території, її великою протяжністю у меридіональному напрямку — від аридної зони північної півкулі майже до Антарктиди, розташуванням більшості країн у тропіках і субтропіках, висотною поясністю у горах.

У рельєфі регіону виділяються: платформений рівнинно-плоскогірний схід і складчасті геосинклінальні утворення заходу і півночі, представлені гірською системою Кордильєр, які у Південній Америці звуть Анди.

Латиноамериканські Кордильєри — одна з найвищих (г. Аконкагуа — 6959 м) і найдовша з гірських систем земної кулі, що простягається вздовж західних районів регіону на 15 тис. км. Основні горотворні процеси, внаслідок яких виникли гори, почалися у Північній Америці в юрському періоді, у Південній — наприкінці крейдового. Формування гір ще не закінчилося, про що свідчать часті землетруси та інтенсивний вулканізм (понад 80 діючих вулканів).

Східну частину регіону займають плоскогір'я і нагір'я (Гвіанське, Бразильське і плато Патагонії) та рівнини, в тому числі найбільша на земній кулі— Амазонська низовина площею понад 5 млн км². Вона розташована в області тектонічного прогину і представлена плоским рельєфом шаруватих рівнин із слабоврізаними широкими долинами численних рік.

Для найбільших природних зон Латинської Америки найважливішою особливістю клімату є сезонна зміна повітряних мас і напрямків їх руху. Регіон одержує багато сонячного тепла. На рівнинах середні температури найтеплішого місяця становлять +22 ...+28° С, а найхолоднішого — майже 8° С. Латинська Америка розташована переважно у зоні пасатно-мусонної циркуляції атмосфери. Для екваторіальних широт характерні значні (до 3000 мм) майже цілорічні опади. Західні регіони материків є посушливими. Там у тропічних широтах на узбережжях Тихого океану розташовані пустелі, наприклад Атакама, яку називають полюсом сухості материка.

Головні особливості рельєфу і клімату зумовлюють своєрідність річкової мережі та забезпеченість водними ресурсами країн. Найбільші ріки належать до басейну Атлантичного океану: Амазонка, Парана, Магдалена, Уругвай, Оріноко, Сан-Франциску тощо. Амазонка є найбільшою у світі рікою за розмірами басейну і водоносності. Утворюється злиттям рік Мараньйон і Укаялі. Довжина від витоку Мараньйону — 6400 км, від витоку Укаялі — понад 7000 км, площа басейну — 7180 тис. км². Протікаючи здебільшого Амазонською низовиною у субширотному напрямку біля екватора, вона впадає в Атлантичний океан, створюючи найбільшу в світі внутрішню дельту (понад 100 тис. км²) і воронкоподібне гирло. Ріка повноводна протягом усього року, середні витрати води — 220 тис. м²/с, максимальні — до 300 тис. м^з/с.

Припливи поширюються вверх течією на 1400 км. Разом із притоками Амазонка утворює систему внутрішніх водних шляхів загальною довжиною понад 25 тис. км. Багато рік, особливо гірські, порізані порогами і водоспадами. У верхів'ях р. Чурук (притока р. Оріноко) на Гвіанському нагір'ї у Венесуелі знаходиться найвищий водоспад на Землі — Анхель, відкритий у 1935 р. Має висоту падіння води 1054 м (вільне падіння — 979 м). На р. Ігуасу, що належить до басейну Ла-Плати, знаходиться унікальний каскад водоспадів Ігуасу, утворений 275 водоспадами заввишки 60-80 м, розділеними зеленими скелястими островами, що витягнулися у формі чотирикілометрової підкови.

Великих озер у Латинській Америці мало. Численні лише льодовикові озера у Південних Андах. У Центральних Андах на висоті 3812 м розташоване найбільше із високогірних озер світу — тектонічне озеро Тітікака (площа — 8,3 тис. км², глибина — до 304 м). У Центральній Америці найзначніші озера — Нікарагуа і Манагуа. У пустельних і напівпустельних районах багато величезних солончаків, а на вологих низовинах — боліт.

Природні ресурси. Латинська Америка — унікальний за природними ресурсами регіон світу. Тут є великі території з родючими ґрунтами, могутні водні системи, лісові масиви (разом становлять 1/4 площі всіх лісів світу).

Мінеральні ресурси дуже багаті й різноманітні. Латинську Америку називають «геологічною коморою» світу, але енергоджерела розподілені нерівномірно. Основні запаси нафти сконцентровані у Мексиці (узбережжя і шельф Мексиканської затоки) і Венесуелі (затока Маракайбо). На Мексику припадає до 7,7 млрд т запасів (4-те місце у світі після Саудівської Аравії, Кувейту і Росії). Також добувають нафту в Перу, Еквадорі, Колумбії, Аргентині, Трінідаді і Тобаго, Болівії, Чилі. Найбільші родовища газу виявлені у Мексиці, Венесуелі, Аргентині, Чилі. Кам'яне вугілля — не дуже поширений вид палива. Добувають його на півдні Бразилії, у Чилі, Колумбії, на півночі Мексики. Величезні запаси промислового урану мають Бразилія, а також Аргентина, Колумбія і Мексика.

Запаси залізної руди найбагатші у Бразилії, яка посідає 1-ше місце у світі за обсягом запасів та її видобутком. Руда є високоякісною (60-65 % заліза, мала кількість домішок фосфору й сірки). Найпотужніші у світі за своїм потенціалом родовища Керажас знаходяться у штаті Пара в Амазонії. Великі, але вже вичерпані рудники розташовані у штаті Мінас-Жерайс (у районі «Залізного трикутника»), значні — у Венесуелі, Чилі, Перу, Мексиці. Чималі запаси марганцевої руди зосереджені на заході Бразилії, у Мексиці, Чилі, Аргентині, нікелю — на Кубі й у Домініканській Республіці.

Родовища бокситів сконцентровані на Ямайці (3-тє місце у світі після Австралії та Гвінеї), у Суринамі, Гайані, Бразилії, Домініканській Республіці; мідної руди — у Чилі (20 % світових запасів), де знаходиться найбільше у світі родовище Чукікамата в пустелі Атакама. Великі запаси міді також є у Перу й Мексиці. Олов'яні руди залягають у Болівії (3-тє місце у світі після Малайзії та Індонезії), Бразилії. Поклади сурми виявлено у Болівії (до 40 % світових запасів), Мексиці і Перу, ртуті — у Мексиці. Кобальтові руди зосереджені у Домініканській Республіці, Бразилії та Венесуелі, вольфрамові руди — у Болівії, Бразилії і Перу, молібденові — у Чилі (3-тє місце у світі), літієві — у Чилі й Перу.

На платину багаті надра Колумбії, золото — Бразилії, Колумбії, Мексики, Перу і Нікарагуа, срібло — Мексики (3-тє місце у світі за запасами), Перу, Чилі, Еквадору, алмази — Бразилії (на Бразильському плоскогір'ї), Венесуели, Гайани (Гвіанському нагір'ї), смарагди — Колумбії.

Основні запаси сірки зосереджені у Мексиці й Чилі, селітри — у Чилі (найбільші та унікальні у світі родовища розташовані в пустелі Атакама), графіту — в Мексиці (1-ше місце у світі).

Регіон має водні ресурси світового значення. Йому належить 1/5 поверхневого стоку населеної суші й не менше 1/10 гідроенергоресурсів планети. Водне господарство розвинуте недостатньо, хоча має життєво важливе значення у всіх країнах. Із 70-х років XX ст. в Аргентині, Бразилії, Парагваї, Венесуелі та Мексиці почали створювати гідровузли з потужними ГЕС. На річці Парана, що на кордоні Бразилії та Парагваю, побудовано найбільший у світі гідроенергокомплекс «Ітайпу».

Ліси є найважливішим природним ресурсом Латинської Америки. Тут зосереджено 1/4 частину лісових ресурсів світу. Загальна лісистість — 35 % (у Суринамі — 95 %, Гайані — 94, Белізі — 88, Бразилії — 66 % тощо).

Найбільший масив лісів розташований в Амазонській низовині й на прилеглих до неї положистих схилах Гвіанського нагір'я і Бразильського плоскогір'я. Амазонська низовина є унікальним місцем планети, якому за різноманітністю фауни і флори немає рівних у світі. Це 50 тис. екзотичних рослин, 3 тис. видів риб, 1,6 тис. птахів і безліч ссавців. Підраховано, що на ділянці розміром в 1 квадратну милю (2,6 км²) там росте приблизно З тис. різних видів рослин. У регіоні зростають найцінніші породи дерев, які вирізняються твердою, красивою деревиною: червоне дерево махагоні, дерево бальса з дуже легкою деревиною, бавовникове дерево сейбу, запашне дерево седрело, гевея, дерево какао, хінне дерево, нотофагуси і багато інших. Запаси деревини, в тому числі цінних порід (кедр, червоне і коралове дерева), становлять в Амазонії 70 млрд м³ (1/3 світових).

Природні умови країн Латинської Америки загалом сприятливі для життя людей й господарської діяльності. А багаті та різноманітні природні ресурси є передумовою розвитку як сільського господарства, так і промисловості. Головні проблеми — це недостатнє вивчення ресурсів на деяких територіях та організація їх масштабного й раціонального використання.