Природні умови. Центральна Африка займає західну частину материка в екваторіальних і субекваторіальних широтах, охоплює велику плоску западину Конго, яка на заході прилягає до Атлантичного океану і Гвінейської затоки (довжина прибережної смуги — 3099 км), на півночі — плоскогір'я Азанде, на заході — Північногвінейську височину, на півдні — плато Луанда, на сході регіон обмежений гілкою Західного рифту Східноафриканського плоскогір'я.

У рельєфі виділяються здебільшого рівнинні території. Западина Конго має плоске, дуже заболочене днище на висотах 300—500 м, висоти піднять, що обмежують її, досягають 500—1000 м на півночі та заході, 1500—1700 м і більше на решті території. Лише гірський масив Камерун досягає висоти 4070 м. Рельєф регіону не має різких перепадів висот. Плоскі акумулятивні та шаруваті рівнини є в западині Конго та у приморській смузі. Слабкогорбисті пенеплени з острівними горами переважають у місцях виходу кристалічних порід, столові та столовоступінчасті плато — на породах осадового чохла.

Природні контрасти регіону найяскравіше виявляються у кліматі. По обидва боки екватора панує екваторіальний клімат із постійним вологим повітрям та осіннім і весняним максимумами опадів, яких у рік випадає до 2000 мм, середні температури досягають +23...+28° С.

На північ і південь від екватора розташована зона субекваторіального клімату з дощовим літом і сухою зимою, кількість опадів зменшується до 1000 мм, у дощовий період температура знижується до +15° С. Найменше опадів (200 мм) — на Атлантичному узбережжі.

Приекваторіальні райони та особливо западина Конго мають найгустішу мережу повноводних рік в Африці, найбільша з яких — Конго (Заїр). Ріки порожисті, мають значний гідроенергетичний потенціал. Чималі простори зайняті болотами. Великих озер мало, значні — Чад, Маї-Ндомбе і Тумба.

В екваторіальному поясі ростуть багатоярусні вологі екваторіальні ліси (гілеї) з розмаїттям дерев і деревоподібних папоротей, здебільшого вторинні. Середня лісистість регіону — 47 %, максимальна — у Габоні (71 %), Екваторіальній Гвінеї (65 %), Сан-Томе і Принсіпі (61 %), мінімальна — у Чаді (9 %).

Природні ресурси. Надра регіону вивчені недостатньо. Найбільш освоєні корисні копалини південного сходу і сходу ДРК, активно здійснюються розвідка та освоєння надр Габону, Камеруну, Анголи, Конго. Наприкінці 70-х років XX ст. відкриті родовища нафти й газу майже по всій шельфовій зоні Атлантичного узбережжя.

У регіоні розташований відомий «Мідний пояс» (ДРК), у якому крім міді промислове значення мають також кобальт, свинець, цинк. У Габоні унікальні на материку запаси марганцю. Багатіна нафту надра Анголи й Габону. ДРК має величезні запаси алмазів і є одним із головних їх експортерів у світі. У Центральній Африці містяться значні родовища рідкоземельних і дорогоцінних металів (золота, платини, паладію), руд урану, алюмінію і заліза.

Ресурси для сільського господарства. Південна частина ЦАР, майже весь Камерун, Габон, Конго, великі простори ДРК і частина Анголи зайняті масивами вологих екваторіальних і змінно-вологих лісів. Тут ускладнене інтенсивне сільське господарство, але дуже великі лісові й водні ресурси. На решті території переважають савани. Уся приекваторіальна частина регіону є ареалом поширення мухи цеце, яка завдає великої шкоди тваринництву.

Гідроенергетичні ресурси. Маючи найгустішу і багатоводну річкову мережу на континенті, Центральна Африка володіє колосальними гідроенергоресурсами, загальний потенціал яких — до 500 млн кВт (за повного використання річкового стоку). Тільки у нижній течії р. Конго (перша серед рік за запасами гідроенергоресурсів) можна побудувати каскад електростанцій потужністю 25-30 млн кВт.

Використання природно-ресурсного потенціалу регіону пов'язано з деякими проблемами, особливо в сільському господарстві (необхідність зрошування у посушливих районах та здійснення меліоративних заходів у районах з надмірним зволоженням, які вимагають значних коштів). Також існує суттєва загроза швидкої деградації природних ландшафтів внаслідок використання застарілих методів господарювання, наприклад знищення масивів екваторіального лісу за підсічно-вогневого способу землеробства.