21:43 250 років від дня народження Яна Потоцького | |
 Сьогодні відзначають 250 років від дня народження Яна Потоцького (1761–1815), польського історика, етнографа, географа і письменника. Автор праць, які містять відомості з історії та географії України, та роману «Рукопис, знайдений у Сарагосі».Народився Ян 8 березня (24 лютого) 1761 року в Пикові Вінницького повіту (нині село Калинівського району), правнук останнього гетьмана з роду Потоцьких. Саме в родинних маєтках Потоцьких Пикова та сусідньої Уладівки пройшло дитинство юного Потоцького. Обдарований прекрасними здібностями, Ян разом зі своїм молодшим братом Северином був відправлений для здобуття освіти в Женеву і Лозанну, де і провів свої юнацькі роки. Швидко оволодів декількома мовами, з любов’ю вивчав грецьких і римських істориків, природознавство, математику. Ян Потоцький належав до числа енциклопедично освічених людей свого часу. Змолоду багато подорожував. Побував у Франції, Швейцарії, Італії, Англії, Іспанії, Єгипті, Туреччині, Голландії, Китаї, Монголії, а з 1797 року мандрував по Росії, зокрема по Сибіру, Кавказу. Проживав час від часу в Тульчині. В результаті – цікаві спостереження, дослідження, цінні роздуми, книги. У 1792 році вступив до клубу якобинців у Парижі, у 80-90 роках XVIII ст. був автором проектів реформ Польщі з метою її оздоровлення. Після третього поділу Польщі (1795) став наближеним до імператорського двору Павла I, а при Олександрі I служив в російському міністерстві іноземних справ у Петербурзі. Наукова праця Яна Потоцького була зосереджена переважно в галузі історії слов’янських народів. Він намагався показати могутність і самобутність слов’янських народів, їх значення в долях людства. Як вчений серйозно досліджував ранню історію скіфів, сарматів, слов’ян, обстоюючи автохтонність слов’янських народів. 1790 року у Варшаві Ян Потоцький здійснив визначний, як на ті часи, науковий подвиг – піднявся у повітря на кулі власної конструкції разом з уславленим французьким пілотом Бланшаром. Це був перший у світі науковий політ "апарата з двома кабінами по боках для наукових досліджень”, який пролетів відстань в одну польську милю (7,5 км) на висоті 2-3 км. "Благословляю науку, – писав Ян Потоцький, – яка приносить мені щастя, спокій і навіть насолоду, всупереч жахливому хаосу, в котрий укинуто наш час…” Як письменник прославився фантастично-філософським романом "Рукопис, знайдений у Сарагосі”. Потоцький, створюючи по суті перший польський роман, вклав у нього складний і заплутаний зміст, який в тій чи іншій мірі пов’язаний з його власними блуканнями і роздумами. Це не означає, звичайно, що "Рукопис” автобіографічний. Химерне поєднання переказу давньоєгипетських та іудейських вірувань з пустотливими епізодами в стилі "злодійського роману”, опис двірцевих інтриг, витончена еротика, екзотичний фон подій, в складних перепетіях яких важко розібратись, – все це підпорядковано, очевидно,одній цілі, одній раціональній концепції, породженій болісними, але плідними філософськими пошуками Віку Просвітництва. О. С. Пушкін, будучи під враженням від прочитаного роману, написав незакінчений вірш "Альфонс садится на коня…” Російський поет високо цінував і знав не тільки роман Потоцького, але і його наукові праці, на одну із яких він посилається, зокрема, в своєму "Путешествии в Арзрум”. Творче надбання Яна Потоцького, різноманітні плоди пера його, які він видавав на диво малими тиражами (Археологічний атлас Європейської Росії – 57 книг, одноактні комедії – поки що знайдено одну книгу), ще чекають своїх дослідників, своїх Колумбів. Настане час, і широка читаюча публіка відкриє Потоцького не тільки як автора "Рукопису, знайденого в Сарагосі”, але як і драматурга, поліглота, дослід-ника Сходу, автора цікавих листів, де відбилося його бурхливе життя та така далека від нас бурхлива епоха… 1812 року граф Потоцький повертається в Україну. В останні роки свого життя, під впливом важких фізичних і моральних мук, він впав в меланхолію. 2 грудня (20 листоп.) 1815 року в панському будинку в селі Уладівка пролунав постріл. Коли челядь та родичі увірвалися в бібліотеку граф Потоцький лежав на канапі з закривавленою скронею. Був двічі одружений. Від першого шлюбу з княгинею Юлією Любомирською у Потоцького було два сини – Альфред і Артур, від другого – з двоюрідною сестрою графинею Констанцією Потоцькою – син Бернард і дві доньки – Ірена і Тереза. Після смерті батька книжкові скарби і весь архів перейшли у спадок до старших синів. Джерело: http://presscenter.ukrinform.ua, http://uk.wikipedia.org | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
