12:19 Олександру Мефодійовичу Мариничу - 90! | |
 4 вересня виповнюється 90 років від дня народження Олександра Мефодійовича Маринича (1920-2008), українського географа і геоморфолога. Родом з Кіровоградщини. Коло наукових інтересів – теоретичні та прикладні проблеми геоморфології та ландшафтознавства, фізико-географічне районування України, історія географічної науки. Впродовж багатьох років брав участь у польових експедиційних дослідженнях Поділля, Полісся, Придніпров’я, лісостепової і степової зон України, Криму і Карпат. Під керівництвом ученого складені перші карти ландшафту багатьох областей України.Працював: Київський університет, 1946—1971 рр. Київський університет, проректор, 1968—1971 рр. Міністр освіти УРСР, 1971—1979 рр. Київський, університет, професор кафедри фізичної географії, 1980 р. Керівник сектору географії АН УРСР, 1979 р. Навчався: Київський, університет, 1937—1941 рр. Казанський, університет, закінчив в 1942 р. Відомий геоморфолог, фізико-географ і дослідник природи України, член-кореспондент НАН України, доктор географічних наук, професор Олександр Мефодійович Маринич народився на Кіровоградщині в с. Суботці Знам’янскього району. Батько був головою колгоспу, тому зумів дати синові гарну освіту. Після закінчення середньої школи в 1937 році вступив до Київського університету. На початку Великої вітчизняної війни Олександр Маринич – студент геолого-географічного факультету Київського університету – брав участь у обороні Києва, був поранений. У 1942 році закінчив Казанський університет. З 1943 до 1945 рр. – комсорг танкового батальйону. Після Перемоги Маринич О.М. повернувся до Київського університету, де під керівництвом В.Г. Бондарчука розпочав наукову і педагогічну роботу. За чверть століття він пройшов шлях від асистента до доктора географічних наук, професора. В 1948 р. захистив кандидатську дисертацію з геоморфології Подільського Придністров’я. Разом з проф.. П.К. Заморієм у 1949 р. створив кафедру геоморфології в Київському університеті. У 1956-1971 рр. Олександр Мефодійович був завідуючим кафедрою фізичної географії, декан географічного факультету, проректор з навчальної роботи Київського університету. В 1961 р. захистив у Московському університеті докторську дисертацію «Геоморфологія південного Полісся». Науковим консультантом був академік І.П. Герасимов, офіційними опонентами – професори К.К. Марков, К.І. Геренчук, Г.І. Гарецький, які дали високу оцінку наукового дослідження О.М. Маринина. В 1969 р. його було обрано членом-кореспондентом АН України. Академіком Олександр Мефодійович не зміг стати через посаду міністра освіти УРСР, оскільки дійсні члени АН не могли займати посади в міністерстві, а в ті часи відмовитися від подібної пропозиції було неможливо. Та ставши міністром, Олександр Маринич віднісся до цієї справи з тією самою відповідальністю, як і до всього іншого. За часів його керівництва (1971-1979 рр.) Міністерство багато уваги приділяло практичному одержанню загальної освіти всією молоддю, підвищенню кваліфікації вчителів і керівних педагогічних кадрів, підготовці нових шкільних підручників і навчальних посібників, методиці викладання шкільних дисциплін, трудовому вихованню учнів. О.М. Маринич очолював делегації України і виступав на сесіях ЮНЕСКО в Парижі і Тбілісі, а також на міжнародних конференціях з освіти в США та Японії. Вивчав досвід освітянської справи в зарубіжних країнах (Франції, США, Японії, Індії, Кубі та ін..). Опублікував ряд праць в педагогічних виданнях про стан освіти в Україні. З 1979 по 1989 рр. – керівник відділення географії Інституту геофізики ім. С.І. Суботіна АН УРСР, з 1989 – радник дирекції Інституту географії НАН України і професор кафедри фізичної географії і охорони природи Київського університету імені Тараса Шевченка. Є одним із засновників Інституту географії НАН України, який було створено в 1991 р. О.М.Маринич - відомий в Україні та за рубежем багатогранними науковими інтересами і своїми дослідницько-географічними здобутками: він автор і співавтор більш 300 наукових праць, 20 з яких є монографіями, багатьох підручників та навчальних посібників. Йому належить провідна ініціатива і роль у створенні унікального видання – три томної Географічної енциклопедії України. Найбільше відомі наукові праці О.М. Маринича з геоморфології і фізичної географії Полісся, ландшафтознавства, фізико-географічного районування України, історії географічної науки. Так ще в 50-х роках Олександр Мефодійович організував Поліську комплексну географічну експедицію Київського університету і керував нею. На основі матеріалів даної експедиції він по-новому обґрунтував походження Полісся і формування його рельєфу. Результати досліджень були опубліковані у монографіях (1,2). Під науковим керівництвом вченого складені перші карти ландшафту ряду областей і всієї України. В Інституті географії він очолює дослідження, спрямовані на опрацювання конструктивно-географічних основ раціонального природокористування, розв’язання регіональних еколого-ландшафтознавчих проблем. Багато часу О.М. Маринич приділяє редагуванню наукових збірників, монографій. Його статті вміщені в багатьох українських та зарубіжних енциклопедичних виданнях. Під його науковим керівництвом захищено 5 докторських та 24 кандидатські дисертації. Серед учнів Олександра Маринича – доктори географічних наук М.С. Бевз, П.Г. Шищенко (чл.-кор. АПН України), В.М. Пащенко, М.Д. Гродзинський, Фам Хоанг Хай. Заслуги Олександра Мефодійовича Маринича відзначені державними нагородами – орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, двома орденами Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями. В 1991 р. йому присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України, у 1993 році він став лауреатом державної премії України у галузі науки і техніки, у 1994 р. його обрано почесним професором Сімферопольського державного (тепер Таврійського національного) університету. Джерело: http://presscenter.ukrinform.ua, http://uk.wikipedia.org Джерело: | |
|
| |
| Матеріали по темі: |
