Головна » Статті » Теорія географії » Економічна географія зарубіжних країн [ Додати статтю ]

Центральна Європа: загальна характеристика господарства
Центральна Європа, загальна характеристика, господарство, Польща, Словаччина, УгорщинаОсобливості економічного розвитку та загальна характеристика господарства

 

На початку 90-х років XX ст. країни Східної Європи розпочали перехід до ринкових засад економічного життя. Трансформація соціально-економічних систем у кожній із них супроводжувалася відчутним спадом виробництва, зниженням рівня життя, що тривали до 1997 р. В останні роки минулого століття розпочалися глибокі економічні й політичні перетворення, спрямовані на підвищення ефективності економіки, утвердження сталих ринкових відносин, створення передумов для її збалансованого та стабільного зростання, поліпшення умов і якості життя населення, демократизацію суспільних відносин тощо.

Реформування економіки спершу базувалося переважно на концепції «шокової терапії», яка передбачала швидке забезпечення фінансової стабілізації та лібералізацію цін, розвиток усіх форм власності, розширення прав суб'єктів економіки, збільшення внутрішнього ринку. Проте досвід засвідчив, що перехід до ринкових відносин потребує тривалішої трансформації на макрота мікроекономічному рівнях. Це зумовило необхідність реалізації довготривалої стратегії економічних перетворень, яка передбачає структурну перебудову, розвиток фінансових ринків, вирішення проблем зайнятості та соціального захисту, забезпечення прав людини.

Кожній із країн довелося зіткнутися із серйозними проблемами, накопиченими у попередній період. Не менш гострими були й нові проблеми, більшість із яких постала внаслідок не завжди вдалої економічної політики. Серед них — зовнішня заборгованість, інфляція, зниження рівня життя. Наприклад, за межею бідності в Росії та Україні перебуває майже 40-50 % їх населення.

Однією з важливих проблем регіону, особливо в пострадянських державах, є незначні обсяги іноземних інвестицій, що стримує економічний розвиток. Найпривабливішими для іноземних інвесторів є країни західних територій регіону — Угорщина, Чехія та Польща, що зумовлено вищим рівнем їх економічного розвитку, широкою приватизацією економіки, ефективнішою податковою політикою. Із 22 млрд дол. інвестицій у 1999 р. 50 % припало саме на ці країни. Продаж власності іноземним інвесторам, крім значних бюджетних надходжень, відкривав можливості для технічної модернізації підприємств, упровадження нових виробничих та управлінських технологій, залучення до співпраці досвідчених менеджерів. Іноземні інвестиції спрямовуються здебільшого в автомобільну, електротехнічну, хімічну, паперову, легку та харчову промисловість. Модернізація підприємств та підвищення конкурентоспроможності продукції зумовлюють проникнення східноєвропейських товарів на нові зовнішні ринки, тобто стимулюють експорт.

Привабливість країн регіону щодо іноземних інвестицій базується на таких рисах їх економік, як наявність кваліфікованої та відносно дешевої робочої сили, зручне розташування поблизу світогосподарських центрів Західної Європи, зростання внутрішнього попиту внаслідок формування середнього класу і ліберальне законодавство.

Одним із найважливіших показників успіху економічних перетворень є економічне зростання. У Східній Європі в 2000 р. спостерігалося різке збільшення темпів приросту ВВП після певного спаду в 1998-1999 рр., багато в чому спричиненого фінансовою кризою, яка спіткала в серпні 1998 р. Росію. В середньому по регіону приріст ВВП становив 5 % (в Росії — 7, Угорщині — 5,8, Естонії — 4,8, Польщі — 4,4, Латвії — 3,8 %) і мав тенденцію до збільшення у 2001 р. Помітних результатів щодо цього досягла й Україна: в жовтні 2001 р. показники зростання її ВВП дорівнювали 8 % .

Найближчі перспективи економічного зростання регіону є досить обнадійливими. За прогнозами експертів Всесвітнього банку ВВП у регіоні щороку зростатиме протягом першого десятиліття XX ст. у середньому на 4 %. Проте неминучими будуть різкі контрасти темпів зростання ВВП в окремих з них. Адже країни, які глибше інтегрувалися в європейські структури, мають вищий потенціал економічного зростання порівняно з більшістю пострадянських країн.

Зокрема, реальна перспектива вступу деяких країн до ЄЄ посилює політичну волю їх урядів, народів до здійснення структурних реформ та гарантує підтримку європейських фінансово-економічних структур. За прогнозами очікується, що у 2005 р. до ЄС приєднаються

Угорщина, Чехія, Польща, Словаччина, Естонія, Литва а Латвія. Інші країни мають віддаленішу перспективу вступу до ЄС і повинні довести свою готовність відповідними практичними заходами щодо реформування політичних та економічних систем. Але вже існуючі факти свідчать, що політика країн-кандидатів до ЄС сприяла економічній стабілізації регіону, залученню в їх економіки значних обсягів іноземного капіталу.

Одним із факторів високого приросту ВВП є підвищення внутрішнього інвестиційного та споживчого попиту. Саме завдяки цьому значних успіхів досягла Польща. Зростання споживчого попиту було зумовлене тут підвищенням середнього рівня реальної зарплати.

Економічне зростання в Чехії стимулювало збільшення інвестицій у приватний сектор економіки. Зростання роздрібного обороту має своєю передумовою збільшення реальних доходів населення за рахунок надання послуг іноземним туристам, прибутків від торгівлі. В Угорщині джерелом економічного зростання було збільшення експорту та значний приріст іноземних інвестицій.

Необхідною умовою економічного зростання є також трудові ресурси. У деяких країнах регіону (Польща, Угорщина, частково Росія та Україна) склалася система «подвійної зайнятості населення», яка зумовлює розвиток кооперативного сектору та індивідуальної трудової діяльності, а також роботу за сумісництвом, що сприяє залученню в економіку додаткової робочої сили.

Проте в багатьох країнах регіону гострою залишається проблема безробіття, зумовлена передусім скороченням кількості зайнятих на державних підприємствах. Для протидії безробіттю призупинена практика банкрутства підприємств, наслідком чого завжди є звільнення працівників. Цій меті підпорядковано спеціальні програми державної допомоги підприємствам-банкрутам.

Загалом найпомітніших результатів у здійсненні ринкових реформ досягли Угорщина, Чехія, Польща, країни Прибалтики. За показниками ВВП та його рівнем на душу населення 00Н поділяє країни регіону на 3 групи:

1) Чехія, Польща, Угорщина, Словаччина (20-50 % ВВП на душу населення від рівня США);

2) Естонія, Литва, Латвія (10-20 %);

3) Україна, Білорусь, Росія (менше 10 %).

Усі держави регіону належать до країн із середнім рівнем соціально-економічного розвитку.

У МГПП країни представлені галузями ПЕК (вугільною, нафтовою, газовою), металургією, хімічною промисловістю (переважно галузями основної хімії та вуглехімії), окремими галузями машинобудування (важкого, транспортного, сільськогосподарського та верстатобудуванням), лісопромисловим комплексом, легкою (текстильною, трикотажною, взуттєвою тощо) та харчовою (м'ясо- та рибопереробною, цукровою, олійною та борошномельною тощо) промисловістю.

Сільськогосподарська спеціалізація країн визначається вирощуванням зернових (пшениця, жито, ячмінь, кукурудза), технічних (цукровий буряк, соняшник, льон, хміль) та кормових культур, картоплі, овочів тощо. Тваринництво представлене переважно молочно-м'ясним скотарством, свинарством, птахівництвом. У країнах узбережжя Балтійського моря здавна традиційним є рибальство.

Фото:
Джерело:
Категорія: Економічна географія зарубіжних країн | Додав: wiktor (23.08.2010)
Переглядів: 7783 | Теги: Словаччина, загальна характеристика, центральна Європа, господарство, Польща, Угорщина | Рейтинг: 3.0/3
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar