Особливості економічного розвитку та загальна характеристика господарства

Господарство регіону є монокультурним як в аграрному секторі, так і в гірничодобувній промисловості.

Основу економіки становить сільське господарство. Видобувні галузі посідають значне місце лише у господарстві Нігерії та Гвінеї. Обробна промисловість найбільше розвинута в Нігерії та Кот-д'ївуарі. Повсюдно зростання ВВП на душу населення відстає від темпів приросту населення.

У всіх країнах висока частка державного сектору, куди належить більшість промислових підприємств та об'єктів інфраструктури. У Гані держава монополізувала зовнішню торгівлю, банківську й страхову справу, виробництво електроенергії, залізничний транспорт, портове господарство та ін. У Гвінеї-Бісау націоналізовані земля, надра, ліси, транспорт, зв'язок; у Нігерії — банківська система, на4зтовий сектор, деякі галузі важкої індустрії. В Сьєрра-Леоне держава володіє транспортом, виробництвом електроенергії, плантаціями рису, кави, какао, цукрової тростини, каучуку; в Сенегалі держава за рахунок зовнішніх позик утримує переважно галузі інфраструктури. В Нігері у власності держави — мінеральні ресурси, шосейні дороги, аеродроми, ГЕС, вона повністю контролює виробництво й розподіл електроенергії, водопостачання у містах, діяльність провідних фінансових установ, міський транспорт. У Гамбії державними є підприємства обробної промисловості, електростанції, плантації бавовнику, олійної пальми, транспорт, держава здійснює закупівлю та експорт продукції сільського господарства та ін.

Відчутною є залежність країн регіону від зовнішньоекономічної діяльності. Основними джерелами фінансування є кредити, які надають Франція, ФРН, Бельгія, США та Канада.

Нігерія. Найрозвинутіша країна регіону. За роки незалежності в структурі господарства тут відбулися значні зміни, які виявилися у зниженні ролі сільського господарства, значному зростанні нафтової промисловості. Якщо у 1965 р. сільське господарство країни забезпечувало 55 % ВВП, то у 1995 р. —36 %.

Видобувна промисловість (переважно нафтова) у 1965 р. давала 7 % ВВП, а в 1995 р. — 31 %; обробна промисловість — відповідно 5 і 7 % ВВП. Проте стрімке зростання ролі нафтової промисловості, особливо у 70-80-ті роки XX ст, відбувалося за відчутного зниження виробництва у сільському господарстві, посилення залежності Нігерії від імпорту продовольства. Крім того, обробна промисловість за достатньо високих темпів її розвитку орієнтується на закупівлю не лише імпортного устаткування, а й сировини, напівфабрикатів, комплектуючих.

Основою сучасної економіки Нігерії є нафтова промисловість, яка забезпечує 97 % валютних надходжень. Нігерія — один з найбільших виробників нафти в Африці, член ОПЕК. За рекомендаціями МВФ та МБРР вона здійснює ринкові реформи. У 1997 р. провідні експерти з єдиного економічного комітету «Перспектива 2010» розробили програму фундаментальних пропозицій щодо виходу нігерійської економіки з кризи, яка охопила її у першій половині 90-х років.

У МГПП країни регіону представлені нафтовою та гірничорудною (видобуток та збагачення заліза, бокситів) галузями. У більшості з них переважає монокультурне плантаційне землеробство (вирощування какао-бобів, кави, олійної та кокосових пальм, арахісу, бананів, каучуконосів). Велике значення мають заготівля та експорт тропічної деревини.