Особливості економічного розвитку та загальна характеристика господарства

Територіальна структура господарства Західної Європи складна і мозаїчна. Її визначає так звана центральна вісь розвитку, яка простягається територією Великої Британії, Бельгії, Люксембургу, ФРН, Франції, Швейцарії і далі В Італію, понад 1,5 тис. км. Займаючи 15 % площі Західної Європи, вона концентрує до 50 % її населення і майже 70 % промислового потенціалу. У межах цієї зони розташована більшість промислових районів.

Країни регіону мають високий рівень розвитку економіки, лише Ірландія помітно відстає від них. Структура господарства загалом однорідна. Частка промисловості у ВВП країн становить 2/5, питома вага сільського господарства разом з лісовим і рибним знизилася до 2-5 % (в Ірландії - 15 %). Частка послуг щорічно зростає. Країни Західної Європи відчутно впливають на тенденцію розвитку як європейської, так Західна Європа не поступається США та Японії за технологічним рівнем базових галузей промисловості (металургії та металообробки, машинобудування), а в хімічній промисловості є явним лідером (насамперед завдяки ФРН). Але вона ще відстає від цих країн у таких галузях, як мікроелектроніка, робототехніка, біотехнології, оптична електроніка тощо. Регіональний експорт високотехнологічної продукції розвивається переважно за рахунок Німеччини. Країни регіону загалом відстають від США та Японії і за показниками продуктивності праці, хоча в останні 10-15 років цей розрив вдалося скоротити на 3-5 % .

Західна Європа обмежена щодо мінерально-сировинної бази, проте достатньо, навіть у надлишку, забезпечена висококваліфікованою робочою силою та грошовими капіталами. Явний надлишок спостерігається передусім на ринку праці. За прогнозами, до 2015-2020 рр. ВВП країн Західної Європи зростатиме помірними темпами, в межах 2,5-3 % на рік. За таких темпів економічного зростання гострота проблеми зайнятості в країнах регіону збережеться або й збільшиться. Крім того, очікується досить значне зростання притоку сюди робочої сили з к раїн третього світу.

Виробничі відносини характеризуються всебічним розвитком ринкових чинників, підприємництва й конкуренції Уже із 70-х років помітними тут стали посилення концентрації виробництва і капіталу, інтеграційні процеси Зростають роль і значення транснаціональних корпорацій (ТНК), які намагаються скоротити своє відставання за рівнем концентрації виробництва й капіталу від ТНК США. Проте їхня галузева спеціалізація менш рухома, ніж у американських та японських ТНК, відстають вони і за рівнем прибутків.

Найбільшими транснаціональними корпораціями є: нафтові— «Шелл» і «БритішПетролеум» (Велика Британія), «Ройял-Датч-Петролеум» (Нідерланди); металургійні — «Пешине-Южин-Кюльман» (Франція), «Арбед» (Люксембург); автомобільні — «Даймлер-Крайслер», «Фольксваген» (ФРН), «Рено» (Франція); електротехнічні та електронні — «Філіпс» (Нідерланди), «Сіменс» (ФРН), «АСЕА-Браун Бовері» (Швеція, Швейцарія); хімічні — «Байєр», БАСФ (ФРН), «Рон-Пуленк», «Сен-Гобен» (Франція), «Юнілевер» (Нідерланди, Велика Британія), «СІБАТейгі» (Швейцарія); харчова — «Нестле» (Швейцарія); фінансові — «Дойче Банк» (ФРН), «Ллойдс» (Велика Британія); телекомунікаційні — «Бритіш Телекомунікейшн» (Велика Британія), «Дойче Телеком» (ФРН); фармацевтична — «Глаксо велком» (Велика Британія).

Західна Європа — потужний фінансовий центр світу. Тут зосереджено 60 із 200 найбільших за активами банків. Крім взаємного обігу капіталу між країнами регіону відбувається його міграція на світовому рівні. Фінансовими столицями є Лондон, Франкфурт-на-Майні та Цюріх. У деяких країнах інтенсивно розвивається банківська сфера. Особливо виділяються Швейцарія з її відомими банками (нараховується до 1,5 тис. банків, але провідними є п'ять, чотири з яких розташовані в м. Цюріх) та Люксембург («податковий оазис», в якому нараховується понад 200 великих банків). У Європі сконцентровано більшість золото-валютних запасів світу.

Зростає експорт капіталу регіону в США та інші розвинуті країни. Понад 60 % прямих закордонних капіталовкладень Західної Європи розміщено за її межами.

Умови інвестування (стан ресурсів, НДДКР, технологічної бази, рівень витрат на зарплатню та ін.) у країнах Західної Європи подібні, а взаємне перехресне інвестування дає порівняно обмежені вигоди. Тому західноєвропейські інвестори обирають для вкладення своїх капіталів країни із сприятливим інвестиційним кліматом (США, нові індустріальні країни Східної та Південно-Східної Азії та ін.).

В економіці функціонує значний державний сектор (Франція, Велика Британія, Австрія). В економіці Франції держава відіграє більшу роль, ніж в інших розвинутих країнах регіону. Під її контролем перебувають банки і страхові компанії, енергетика (вугільна, газова і електроенергетична галузі), залізничний транспорт, великі підприємства, наукові дослідження в атомній та аерокосмічній промисловості. Держава визначає пріоритетні напрями і планує їх розвиток. До державного сектору Великої Британії належать Англійський банк, пошта, основні авіакомпанії, атомна промисловість, видобування вугілля, газове господарство та електроенергетика, виплавлення сталі, залізниці, доки і внутрішні водні шляхи. В Австрії державний сектор контролює 4/5 акціонерного капіталу банків, транспорт, основну частину видобувної, металургійної, хімічної Промисловості, електроенергетику. Позиції державного сектору в економіці ФРН, Бельгії, Нідерландів, Швейцарії та Ірландії мінімальні.

Країни ЄС поділені на економічні райони, розвиток яких планується. Це передусім пов'язано з наявністю проблемних районів, для яких виділяють спеціальні фонди. Йдеться про аграрне відсталі (частина Ірландії, французька Корсика) та промислове депресивні райони (Спар, «Чорна Бельгія», північний схід Англії).

У Західній Європі знаходяться три країни з групи «Великої сімки» — ФРН, Франція та Велика Британія.

Німеччина. Це найпотужніша промислова держава Похідної Європи. Її частка у ВВП світу наприкінці 90-х років XX ст. становила 4,6 % . Не маючи значних запасі її корисних копалин та особливо сприятливих умов для ведення сільського господарства, ФРН спромоглася досягти значного економічного успіху за рахунок впровадження досягнень НТП, високої якості «людського капіталу», активної участі у світових господарських зв'язках, чіткої внутрішньої економічної політики.

Як відомо, якість «людських ресурсів» визначається освітнім рівнем працівників, їх професійною структурою, соціальним складом, станом здоров'я, здатністю до сприйняття нововведень. Частка кваліфікованих робітників у ФРН — одна із найвищих у світі, майже 50 %. Велика увага приділяється середній та вищій освіті, медичному обслуговуванню, системі професійної освіти.

Німеччина має значний досвід здійснення наукових досліджень на рівні світових стандартів, особливо в таких галузях, як хімія, оптична фізика, металургія, медицина. За обсягами витрат на науково-дослідні, дослідно-конструкторські розробки у ВВП (до 3 %) та їх абсолютною величиною ФРН входить до першої п'ятірки країн світу.

Формування суспільства добробуту — пріоритетна мета економічної політики ФРН. Вже наприкінці 50-х років XX ст. тут було досягнуто досить високого рівня життя населення. З 80-х років XX ст. здійснено перехід до інтенсивного типу економічного зростання. Нині Німеччина є типовим для високорозвинутих країн постіндустріальним суспільством.

Як і в будь-якій іншій розвинутій країні, економіка Німеччини багатоукладна. Підприємства малого (з кількістю зайнятих до 10 осіб) та середнього (до 500 осіб) бізнесу становлять майже 99,8 % загальної кількості фірм. На них припадає 2/3 робочих місць, 44 % валютних інвестицій, вони виробляють 46 % ВВП, 1/2 промислової продукції та дають 40 % товарного експорту. Наприклад, у сфері послуг зайнято 35 % малих фірм. Крупних фірм налічується небагато, але їх роль величезна. Під їх впливом формуються основні пропорції в економіці, вони є гарантом стабільності, надійності та рентабельності господарства.

Багато галузей німецької економіки вирізняються високим рівнем концентрації та централізації капіталу. Наприклад, 50 найкрупніших концернів обробної промисловості становлять майже 30 % її обороту. В середині 90-х років XX ст. серед 500 гігантів світового бізнесу були німецькі компанії «Сіменс», «Даймлер-Бенц», «Байєр», ФЕБА, «Дойче банк» та ін.

У ФРН досить відчутним є контроль фінансового ринку (банків) над виробничим сектором економіки. Банки володіють значними пакетами акцій промислових та інших компаній, здійснюють трастове управління акціями дрібних акціонерних компаній тощо.

Німеччина є одним з найбільших у світі експортерів капіталу. За 1990-1997 рр. загальний обсяг накопичених німецьких закордонних інвестицій становив 1564 млрд німецьких марок, тоді як сукупні іноземні капіталовкладення в економіку країни досягли 1758,4 марок. Більшість (75 %) закордонних інвестицій із ФРН спрямовується в економічно розвинуті країни Заходу.

Франція. Це друга за рівнем розвитку країна Західної Європи. Вона посідає 4-те місце у світі (після США, Японії та ФРН) за обсягами промислового виробництва та часткою у світовій торгівлі. Їй належить 17 % промислового та 20 % сільськогосподарського виробництва Західної Європи.

Економіка має потужну індустріальну базу з добре розвинутими стратегічно важливими галузями (авіаракетобудування, енергетика, транспорт і зв'язок, агропромисловий комплекс). Важливу роль у ній відіграють наукові дослідження та інформаційне обслуговування. Наукові дослідження стосуються широкого кола проблем: атомна енергетика, авіаційна техніка, обладнання для зв'язку, деякі види електроніки промислового призначення тощо.

Франція є третьою ядерною державою світу та першою в Західній Європі, поділяє 3-4-те місця у світі із Великою Британією за розвитком космічного комплексу. Ракетоносій «Аріан» забезпечує країні лідируючі позиції в комерційних запусках космічних супутників цивільного та військового призначення.

Високим є тут рівень концентрації та централізації виробництва і капіталу. Сто найбільших компаній дають понад 2/3 промислового виробництва в країні. До галузей з найвищим рівнем концентрації належать виробництво енергоносіїв, засобів наземного транспорту, суден та авіаційної техніки, чорних і кольорових металів, синтетичних волокон тощо. В кожній галузі монопольне становище посідають 2-3 компанії.

Деякі французькі фірми належать до світових лідерів у окремих галузевих виробництвах: хімічна компанія «Пешине» — в галузі виробництва пакувальної продукції; поліграфічна компанія «Ашет» — друку журналів; електротехнічна фірма «Кабль де Ліон» посідає 1-ше місце у світі за виробництвом електричних кабелів; концерн «Томсон» — 1-ше місце за випуском навігаційного обладнання для літаків.

Активну роль в економіці відіграють малі та середні підприємства, на які припадає 99 % усіх існуючих в країні фірм. Ефективність їх роботи забезпечується вузькою спеціалізацією, гнучкістю виробництва, а також охопленням високотехнологічних новітніх галузей економіки. Головною особливістю економіки є значна роль державного сектору. Державні компанії переважають у ключових, стратегічно важливих галузях. Так, у промисловості діє 446 державних компаній, здебільшого в металургії, хімії та машинобудуванні; на транспорті й у сфері зв'язку — 194 державні компанії; в енергетиці — 32; у фінансовій сфері — 280. Як правило, їх характеризують значний рівень концентрації виробництва, висока продуктивність праці, активна зовнішньоекономічна діяльність.

Банківська система країни налічує понад 400 банків, деякі з них («Креді агріколь», «Банк насьональ де Парі», «Креді Ліонне», «Сосьєте женераль») належать до 50 найкрупніших банків світу.

Велика Британія. Є третьою за рівнем соціально-економічного розвитку країною Західної Європи. Саме тут зародилися капіталістичні виробничі відносини, виникли перші міжнародні корпорації. Протягом тривалого періоду вона була найбільшим світовим експортером капіталів, а до середини XX ст. — найбільшою колоніальною імперією.

Нині Велика Британія відіграє помітну роль у світовій економіці. На її частку припадає 4,2 % сукупного ВВП і дещо менше 1 % населення світу. За обсягами промислового виробництва посідає 5-те місце серед країн з розвинутою економікою. Найкрупнішими монополістичними об'єднаннями є «Ройял-Датч-Шелл», «Бритіш Петролеум», «Ексон корпорейшн» (нафтовидобуток та нафтопереробка); «Ллойдс груп», «Барклейз» (комерційні та страхові послуги); «Глаксо велком» (фармацевтика); БТ (зв'язок); «Юнілевер» (харчова промисловість) тощо.

У Великій Британії достатньо великий сектор дрібних та середніх фірм, але загальна їх кількість менша, ніж в інших західноєвропейських країнах. Наприклад, компаній з кількістю працівників до 10 осіб у 5 разів менше, ніж у ФРН та Франції. Країна й досі має національні конкурентні переваги в багатьох передових галузях економіки — літакобудуванні, виробництві авіаційних двигунів, хімічній, фармацевтичній, текстильній галузях, нафтовій промисловості. Саме ці галузі представлені найкрупнішими компаніями Великої Британії, які разом з іншими факторами визначають становище країни у світовому економічному просторі.

Серед британських комерційних банків протягом багатьох років провідні позиції посідає могутня «велика четвірка» лондонських банків: «Барклейз Бенк», «Ллойдз Бенк», «Мідленд Бенк» та «Нешнл Бенк — Вестмінстер Бенк», на частку яких припадає 92 % всіх вкладів у комерційні банки Великої Британії.

Країна, хоча і втратила свої позиції головного інвестора у світі, продовжує залишатися значним експортером капіталів. Майже 80 % обсягів їх експорту спрямовується в країни з розвинутою економікою, особливо в США та країни ЄС, де 60 % британських капіталів поглинають ФРН та Франція.

У міжнародному географічному поділі праці (МГПП) країни Західної Європи представлені передусім галузями наукомісткого машинобудування (автомобільним, електронним та електротехнічним, авіабудуванням, виробництвом побутової техніки, точних приладів — годинників, оптики тощо), хімічною промисловістю (переважно галузями оргсинтезу та тонкої хімії), окремими галузями легкої (виробництво елітних тканин, одягу, взуття) та харчової промисловості (м'ясопереробною, молочною, сироробною, пивоварною, виноробною галузями тощо).

У сільському господарстві західноєвропейських країн переважають галузі інтенсивного тваринництва (молочно-м'ясне скотарство, свинарство та птахівництво), в землеробстві — вирощування кормових, технічних (картопля, цукровий буряк, соняшник), зернових культур (пшениця, кукурудза), овочів, фруктів, винограду, квітів.

Країни Західної Європи мають високорозвинуту нематеріальну сферу, надають різноманітні послуги: банківські, страхові, рекламні тощо. Західна Європа є одним з провідних у світі туристсько-рекреаційних регіонів.