Головна » Статті » Теорія географії » Економічна географія зарубіжних країн [ Додати статтю ]

Економічна географія зарубіжних країн як навчальний предмет

http://geografica.net.ua/zagal/statti/teor/geo_esgzk1_teor.jpgЕкономічна географія зарубіжних країн як навчальний предмет: об’єкт, предмет та завдання

 

Регіональна економічна і соціальна географія світу є однією з галузей географічної науки. Головне її завдання полягає в обґрунтуванні шляхів удосконалення територіальної (просторової) організації суспільства: особливостей формування територіально-виробничих комплексів у конкретних природних і соціально-економічних умовах; основних напрямів вирівнювання соціальних відмінностей у регіонах світу. Не менш важливим є світоглядне та загальноосвітнє значення регіональної економічної і соціальної географії світу. Як навчальна дисципліна, вона дає науково обґрунтоване уявлення про характер взаємодії суспільства й природи, про форми і тенденції розвитку територіальної організації суспільства у значних територіальних масивах країн — регіонах.

Регіональна економічна і соціальна географія світу — складова соціально-економічної географії; наука про закономірності територіальної організації суспільного виробництва, просторових процесів та форм організації життя людей у конкретних регіонах та країнах світу.

Як і кожна наука, вона має власні об'єкт і предмет дослідження, формує певну систему методів та прийомів дослідження, її специфіка виявляється у використанні синтетичного (комплексного) підходу до вивчення соціально-економічних та екологічних аспектів розвитку країн і регіонів у просторі й часі. На сучасному етапі регіональна географія використовує історично утворені загальні методологічні підходи — просторовість, комплексність, глобальність і конкретність.

Об'єкт дослідження особливості економічної і соціальної географії світу, суспільство та його складові: регіональне господарство, населення регіонів світу, територіальні соціальні структури, господарські зв'язки країн світу, міжнародний поділ праці тощо.

Предмет дослідження особливості та закономірності просторової організації суспільства і його складових на рівні регіонів світу. Вивчення соціально-економічних процесів у територіальному вимірі передбачає розгляд їх із позицій розміщення, взаєморозташування, взаємодії та просторових відносин, причинно-наслідкових зв'язків. Для навчального курсу предметом дослідження є географічні проблеми просторової організації регіональної економіки, сукупність проблем соціального розвитку в їх територіальному вираженні, територіальна організація соціального життя, просторові суспільні системи. Регіональна економічна і соціальна географія світу вивчає територіальний (міжнародний) поділ праці, розміщення продуктивних сил у межах окремих регіонів, регіональну політику, територіальну організацію виробництва, геополітику і геостратегію регіонів світу, просторові соціально-економічні пропорції, територіальні соціально-економічні структури, транспортні й інфраструктурні мережі та системи, а також системи розселення та інші аспекти просторової організації суспільства у межах регіонів світу.

Базовим поняттям курсу є «регіон». У повсякденному житті це поняття використовують, ведучи мову про регіональну політику, регіональну економіку, регіони світу тощо. Синонімом йому є поняття «район», але його частіше застосовують до території меншого масштабу, переважно всередині території великих країн.

Регіон (лат.— область, округ) — певна історико-географічна область, що об'єднує території не менше двох країн, має конкретно визначені межі й подібні природні, історичні, соціально-культурні та господарські особливості.

Регіони істотно різняться за своїми масштабами. На глобальному (світовому) рівні виділяють фізико-географічні регіони — континенти. Економічний підхід покладено в основу виділення економічних регіонів світу (Західна Європа, країни Азіатсько-тихоокеанського регіону, Близькосхідний регіон тощо). Диференціацію країн світу здійснюють також на основі історичних, цивілізаційних, соціальних, культурних, етнічних, конфесійних, лінгвістичних та інших критеріїв.

Вихідною одиницею регіональної диференціації світу є історико-географічний регіон більш-менш цілісна територія в історичному, географічному, політичному, культурному та господарському аспектах. Здебільшого вони мають різний ступінь внутрішньої єдності, часто є штучно роз'єднаними. Це залежить від їх історичної долі й типу цивілізацій, що склалися, перебігу етнічних процесів, напряму господарських зв'язків, розвитку транспортних шляхів тощо.

Характеристика кожного регіону базується на визначенні його географічної специфіки, тобто територіальних відмінностей. Головне у географічній специфіці регіонів — особливості розміщення населення, природно-ресурсного потенціалу та господарства на різних етапах історичного розвитку. Наприклад, в Азії особливості розміщення суспільно-економічних об'єктів сформувалися багато тисячоліть тому. В Європі це відбулося значно пізніше, а в Африці, Америці, Австралії у сучасному вигляді вони почали формуватися лише декілька століть тому внаслідок європейської колонізації.

Для з'ясування особливостей функціонування регіонів важливим є поняття «економічний простір» територіальна сукупність господарських зв'язків. У Європі він єдиний через відносно невеликі масштаби регіонів, відсутність істотних внутрішніх перешкод та особливостей історичного розвитку. В Латинській Америці, Африці, Азії регіони слабко економічно пов'язані між собою.

Дотепер не існує єдиного уніфікованого підходу до виділення регіонів світу, наявні суттєві розбіжності у виділенні історико-регіональних одиниць.

Відповідно до сучасного стану економічного, історичного, культурного та географічного розвитку країн світу найоптимальнішою є історико-географічна типологізація, в якій виділяють 18 регіонів світу. Так, Європу традиційно поділяють на Західну, Північну, Східну та Південну. Але після розпаду держав колишнього соціалістичного табору Східну Європу доцільно розглядати як два регіони: Східну Європу (в якій залишилися європейська частина Росії, Україна, країни Прибалтики, Білорусь, Польща та ін.) та Південно-Східну Європу (куди ввійшли країни південної частини регіону: Болгарія, країни колишньої Югославії, Румунія, Молдова тощо).

Азію традиційно поділяють на Південно-Західну (або Близький та Середній Схід), Південну, Східну та Південно-Східну. Території цих регіонів склалися давно. Доцільне виділення також п'ятого регіону — Північної та Центральної Азії, до якого ввійшли азіатські країни та території колишнього СРСР (азіатська частина Росії, Казахстан, країни Середньої Азії).

В Америці виділяють два великих регіони — Північну Америку, або Англо-Америку, та Латинську Америку, яка поділяється на два субрегіони: Середню Америку (Мексика та країни Центральної Америки і Вест-Індії) та Південну Америку, що складається з Андських країн та країн Амазонії і Ла-Плати.

Африку згідно з історичними, культурно-етнічними, географічними аспектами традиційно поділяють на п'ять регіонів: Північний, Західний, Центральний, Східний та Південний.

До історико-географічного регіону Австралія та Океанія належать материк Австралія та всі острівні держави і території Тихого океану.

Відмінність у природних умовах, економічна й культурна специфіка сформували всередині регіонів окремі, відносно єдині території нижчого рангу — субрегіони.

Найчіткіше вони виражені в Азії (Близький Схід, Середній Схід, Закавказзя, Далекий Схід, Середня Азія та ін.) і меншою мірою в Європі (Прибалтика, Скандинавія, Британські острови, Балканські країни тощо).

На карті світу виділяють такі історико-географічні субрегіони, що об'єднують країни за ознаками сусідства, спільності історичного та господарсько-культурного розвитку:

Близький Схід — розташований на межі Азії та Північної Африки. Охоплює Єгипет, Судан, Ізраїль, Сирію, Ліван, Туреччину, Ірак, Кіпр, країни Аравійського півострова і невеликі держави Перської затоки;

Середній Схід — Іран, Афганістан. Іноді до цього субрегіону відносять також країни Близького Сходу;

Скандинавія — Данія, Норвегія, Швеція, Ісландія;

Сахель (араб. — узбережжя, берег пустелі) — Мавританія, Сенегал, Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Чад, Судан, частково Ефіопія і Сомалі;

Закавказзя — Грузія, Вірменія, Азербайджан;

Середня Азія — Туркмоністан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан;

Далекий Схід — країни Східної Азії: схід Росії, Китай, КНДР, Південна Корея, Японія, Монголія, Тайвань;

Магриб (араб. - захід) Туніс, Алжир, Марокко (власне Магриб), а також Лівія, Мавританія, Західна Сахара, які разом утворюють «Великий Магриб»;

Левант — країни східного узбережжя Середземного моря: Сирія, Ліван, Ізраїль, Палестина, Кіпр;

Прибалтика — Литва, Латвія, Естонія.

Диференціація світу на історико-географічні регіони є найбільш природною. Вона дає змогу універсального їх вивчення з урахуванням природних, історичних, культурних, господарських та інших особливостей, що, у свою чергу, має не тільки загальнонаукове, а й прикладне значення.

Фото:
Джерело:
Категорія: Економічна географія зарубіжних країн | Додав: wiktor (09.08.2010)
Переглядів: 5357 | Теги: об'єкт дослідження, Регіональна, соціальна географія світу, предмет, економічна | Рейтинг: 0.0/0
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
ComForm">
avatar