Реклама

Головна » Статті » Теорія географії » Геоекологія [ Додати статтю ]

Зміст, предмет і об'єкт геоекології

 Зміст, предмет і об'єкт геоекології

План

1. Зміст, предмет і об'єкт, методи геоекології та її народногосподарське значення

2.Геологічне середовище, геоекосистеми та природно-антропогенні системи.

3.Поняття геоекологічного ризику.

      Геоекологія – наука, яка вивчає вплив на геологічне середовище природних геологічних процесів і антропогенної (техногенної) діяльності. Термін геоекологія був введений в 1939 році німецьким вченим Троллем, як синонім екології ландшафтів. Геологи довго не використовували даний термін, і тільки з 2-ї половини 1980 рр. почали застосовувати. Даний термін складається з 3-х грецьких слів: "ге” - земля, "ойкос” – дім, "логос” – вчення. Предметом геоекології є вивчення залежності стану геологічного середовища від природних геологічних процесів і господарської діяльності людини. Об'єктом вивчення є природне геологічне середовище і природно-антропогенні  системи. Геологічне середовище – генетично єдині оболонки землі – літосфера, гідросфера, атмосфера. Природні геологічні процеси і антропогенна діяльність впливають, як на окремі геосфери (надра, повітря, воду), так і на всю планету в цілому.

Методи геоекології

1).Геофізичні  методи  засновані  на  вивченні  таких  фізичних  властивостей  Землі  і  гірських  порід,  як  щільність,  сила  тяжіння,  магнітні,  радіоактивні  властивості,  електропровідність

2).Геохімічні  методи  базуються  на  вивченні  поведінки  хімічних  елементів  в  земній  корі,  їх  міграції,  властивості  до  розсіювання  і  утворення  концентрації,  які  ведуть  до  утворення  родовищ  корисних  копалин. Крім того вивчається поведінка хімічних елементів в гідросфері та атмосфері, що веде до зміни геологічного середовища.

3).Космічні  методи  -  це  методи  вивчення  Землі та процесів, що відбуваються на її території за допомогою  супутників  і  орбітальних  станцій, вивчення  геологічних  процесів  з  використанням  космічної  техніки.

4).Географічні  методи  -  використання  карт,  даних  про  географічне  поширення  тих  чи  інших  форм  рельєфу,  явищ,  гідрологічних  об’єктів,  що  тісно  пов’язано  з  геологічними  процесами  і  явищами.

      Геоекосистеми – генетично єдиний просторово-обмежений компонент геологічного середовища, що розглядається як геоекологічний об'єкт і піддається впливу природних геологічних процесів і антропогенній діяльності. Природними компонентами геологічного середовища є континенти і океани, гірські масиви і вулкани, ріки, водойми і підземні води, гірські породи і мінерали. На них окремо і разом впливають природні геологічні процеси і антропогенна діяльність. В рамках геоекології виділяють декілька рівнів ієрархії геоекосистем: 1)глобальна геоекосистема – це вся Земля в цілому; 2)мегагеоекосистема – різноманітні геосфери (літосфера, гідросфера, атмосфера); 3)мезогеоекосистема – океани (Тихий, Атлантичний, Індійський, Північно-Льодовитий), континенти (Африка, Австралія, Північна і Південна Америка, Євразія, Антарктида), платформи (Східно-Європейська - Україна, Західно-Сибірська), гірськоскладчасті області (Середземно-Гімалайська, Альпійська); 4)макрогеоекосистема – внутрішні (Чорне, Каспійське) і відкриті моря, великі річкові системи (Волга, Дніпро, Ніл, Амазонка; 5)локальні геоекосистеми – антикліналі, вулкани, льодовики, водойми, родовища корисних копалин; 6)мікрогеоекосистеми – окремі гірські породи (мінеральні  агрегати  більш  або  менш  однорідного  складу,  які  залягають  у  вигляді  самостійних  тіл.  Гірські  породи  складаються  з  одного  (мармур  -  кальцит),  або  декілька  мінералів  (граніт  -  польові  шпати,  кварц,  слюда), мінерали (природні  хімічні  з’єднання,  або  самородні  елементи,  які  виникли  в  результаті  різноманітних  фізико-хімічних  процесів,  які  проходять  в  земній  корі  і  на  її  поверхні,  і  мають  певні  властивості - тальк,  гіпс,  кальцит,  флюорит,  апатит,  ортоклаз,  кварц,  топаз,  корунд,  алмаз).

      Ще одним об'єктом дослідження геоекології є природно-антропогенні системи – сукупність просторово-обмежених, пов’язаних матеріальною і функціональною єдністю природних (геологічне середовище) і штучних (антропогенних) об’єктів. Людина в процесі своєї господарської діяльності створює штучні споруди, що пов’язані з геологічним середовищем (побутові, культові, промислові, іррігаційні, сільськогосподарські, оборонні), які є природно-антропогенними системами. Складовими частинами таких систем є: 1)природне геологічне середовище; 2)штучний антропогенний об’єкт з населяючими, або обслуговуючими його людьми. Найпростішою системою є стоянка давніх людей, дитячий майданчик, складною – електростанція, нафтопровід, житловий будинок і т.д. Основна умова існування природно-антропогенної системи – взаємозв’язок і взаємовплив 2 її компонентів (геологічного середовища і антропогенного об’єкта).

      По масштабу природно-антропогенні системи поділяються на глобальні, міжрегіональні, регіональні, локальні. Глобальні - вся земля із створеними антропогенними спорудами. Міжрегіональні – океани і моря з суднами, танкерами, морськими нафтопромислами, континенти із спорудами. Регіональні – великі річкові системи із спорудами на берегах (Дністер, Дніпро – ГЕС). Локальні – водосховища, парки. В межах природно-антропогенних систем можуть виділятися геоекологічні зони, які поділяють територію по стану геологічного середовища, стійкості до забруднення (підземні води), рівню техногенного забруднення території (сприятливі, помірно сприятливі, задовільні, погіршені, напружені, катастрофічні (зони відчуження).

      Геоекологічний ризик – ймовірність небезпечних для природно-антропогенних систем наслідків, що обумовлені природними геологічними і техногенними процесами і явищами. Необхідно розрізняти геологічний ризик, що пов’язаний з: 1)природними факторами (землетруси, вулкани, розломи, зсуви, карсти, паводки); 2)антропогенними факторами (нестійкість техногенної системи, недосконалість технологій і техніки, непрофесіоналізм і халатність людей) – розказати про вплив АЕС (Німеччина і Польща), (ГЕС на Дніпрі).

      Народногосподарське значення геоекології полягає в створенні бази наукових знань, що дозволяють:

1)рішати в комплексі з іншими науками важливі для народного господарства і суспільства в цілому екологічні проблеми;

2)оцінювати геоекологічну ситуацію і потенціальний ризик при проектуванні природно-антропогенних систем;

3)прогнозувати наслідки впливу природних процесів на геологічне середовище і природно-антропогенні системи;

4)зводити до мінімуму вплив антропогенної діяльності на геологічне середовище;

5)пом’якшувати наслідки стихійних лих і катастроф;

6)розробляти заходи по ліквідації наслідків геоекологічних катастроф;

7)готовити екологів і спеціалістів по ліквідації наслідків надзвичайних природно-антропогенних ситуацій;

8)удосконалювати екологічну освіту населення.

      Геоекологія дозволяє оцінити і попередити можливі наслідки впливу природних процесів на геологічне середовище і природно-антропогенні системи. Знання природних і техногенних факторів, що визначають хід природних і збуджених геологічних процесів на поверхні і в надрах Землі, дозволяють прогнозувати і пом’якшувати наслідки природних стихійних явища і зводити до мінімуму небезпечний вплив антропогенної діяльності на геологічне середовище.

      Геоекологія в своєму розвитку базується на різноманітних природничих і прикладних науках – геології, фізичній географії, геоморфології, гідрогеології, метеорології, грунтознавство, сейсмології, геофізики, геохімії, інженерній геології, економіці мінеральної сировини.

Фото:
Джерело:
Категорія: Геоекологія | Додав: wiktor (18.03.2010)
Переглядів: 10476 | Теги: об'єкт вивчення, геоекологія, основні методи дослідження, предмет | Рейтинг: 4.0/2
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
avatar