russian.cctv.com

Природні умови і ресурси

Природні умови. Регіон Східної Азії займає майже 8 % суші Землі. Природні умови його різноманітні.

Рельєф дуже складний. На заході розташоване одне з найбільших і найвищих на земній кулі нагір'їв — Тибет площею майже 2 млн км². Оточене потужними хребтами — Кунь-Лунем на півночі, Каракорумом на заході, Гімалаями на півдні й Сіно-Тибетськими горами на сході, нагір'я має численні внутрішні хребти, які досягають 6000—7000 м висоти, і межигірні рівнини висотою 4000-5000 м. На цих рівнинах прохолодно навіть влітку, денні температури не перевищують +10...+15° С, ночами бувають заморозки. Зима тут довга, із сильними морозами (-30...-40° С), вітри віють майже постійно, повітря надто сухе, а опадів випадає до 100 мм на рік, практично стільки ж, як і в пустелі. Тому Тибет за умовами рослинних ландшафтів відносять до типу холодної високогірської пустелі. Снігова лінія розташована на висотах 5000-6000 м (найвище положення на земній кулі). Тибет складений переважно піщаниками, вапняками, сланцями, хребти — здебільшого гранітами й гнейсами.

Регіон характеризується високою сейсмічною і вулканічною активністю. Землетруси бувають у поясі молодих гір і особливо часті на Японських островах, де нараховується 150 вулканів, у тому числі 60 активних. У середньому один помітний землетрус відбувається кожні три дні. Одним із найбільш сейсмічнонебезпечних є район Токійської затоки.

Із сейсмічними явищами у глибоководних западинах, розташованих у декількох десятках кілометрів на схід від регіону, пов'язані моретруси і спричинені ними величезні хвилі цунамі, від яких найбільше страждають східні узбережжя Японії, Тайваню тощо.

На сході невисокі гори чергуються з акумулятивними рівнинами, де найбільшою є Велика Китайська рівнина, виникнення якої зумовлене здебільшого відкладами р. Хуанхе. Її поверхня плоска, висота — до 100 м, складена потужною товщею алювію. Є також низькі рівнини на Корейському півострові, де вони займають 1/4 території.

Регіон розташований у трьох кліматичних поясах (помірному, субтропічному та субекваторіальному). Тропічнийпояс внаслідок мусонної циркуляції тут відсутній. Великі простори Монголії й Західного Китаю (Тибет) простягаються в районах високогірського клімату (аридний). Мусонні потоки повітря у теплий період року віють з океану на суходіл, у холодний — навпаки.

Літні мусони приносять опади, кількість яких зменшується з півдня на північ. У південно-східній частині регіону буває 1000-2000 мм опадів, східній — 400-900 мм, північно-східній — 250-700 мм. У зоні мусонів весна й осінь переважно посушливі, тому в землеробстві тут широко використовують штучне зрошення.

З Тибетського нагір'я беруть початок великі ріки Азії — Інд, Брахмапутра, Салуїн, Меконг, Янцзи, Хуанхе. Східна материкова й острівна її частини мають порівняно густу річкову систему, на заході рік дуже мало, а величезні пустелі й напівпустелі їх зовсім позбавлені. Багато рік судноплавні. Всі без винятку річки використовують для зрошування.

Природні ресурси.Мінеральні ресурси дуже багаті. Основна їх частина зосереджена у Китаї — одній з «геологічних комор світу». Регіон має значні запаси кам'яного вугілля (є в усіх країнах, але максимальні — у Китаї, який за його видобутком посідає 1-ше місце у світі — 1290 млн т на рік), бурого вугілля (північ Монголії й північний схід КНДР), нафти (північні схід та захід Китаю, шельф морів), горючих сланців (північний схід і південь Китаю). В Японії та Південній Кореї дуже мало родовищ мають промислове значення.

Через східні території материкової частини регіону простягається Тихоокеанський металогенічний пояс, з яким пов'язані родовища марганцю, вольфраму, молібдену, олова, сурми, ртуті й інших металів. Найбільші їх запаси — в Китаї, Північній Кореї, Монголії; залізної руди — на північному сході Китаю, мідно-молібденові родовища — на півночі Монголії (родовище Ерденет). Японія бідна на родовища металів промислового значення.

Нерудні корисні копалини утворюють запаси фосфоритів (багаті у центральному і південному Китаї, на півночі Монголії), графіту (Південна Корея), флюориту (дуже великі запаси на північному сході Монголії), сірки (в Японії родовища пов'язані з вулканічним походженням островів, де на сірку багаті північні райони о. Хонсю).

Джерелом прісної води є численні озера Японії, Китаю, Південної Кореї.

Сприятливими є агрокліматичні ресурси (особливо на сході). Мусонний клімат дає змогу вести сільське господарство у двох режимах: у сухий і вологий сезони.На півдні збирають 2—3 врожаї на рік.

Гострим є дефіцит придатних для господарювання та доступних земель в Японії, що змушує її відвойовувати у моря нові території. Тому майже 1/3 її берегів — насипні або намиті, поширені штучні «сміттєві острови».

На лісові ресурси регіон небагатий. Лісистість території становить у середньому менше 40 %. Хвойні ліси домінують на північному сході Китаю, на півночі Монголії, Японії, змішані — в Японії, північній і центральній частинах Китаю. Волого-тропічні (дощові) ліси у природному вигляді не збереглися, невеликі їх масиви ростуть на південному сході Китаю, на Тайвані. Загалом ліси значно збіднені господарською діяльністю людини.

Внаслідок забруднення виробничими й побутовими відходами землі, водоймищ, атмосфери значно погіршився екологічний стан країн регіону. У збереженні природних екосистем велике значення мають природоохоронні території.