Населення

Чисельність населення. Регіон належить до найзаселеніших у світі. У 2000 р. тут проживало 1439,7 млн осіб, що становить майже 24 % населення всієї Землі. Китай — найчисельніша за населенням країна світу (1222 млн осіб).

Демографічні особливості. Перенаселеність регіону, традиції багатодітності спричинили гостру демографічну проблему, особливо в Китаї. Це вимагало термінових дій з боку уряду, демографічна політика якого спрямована на зниження народжуваності й природного приросту населення. Внаслідок її реалізації темпи приросту населення на початку 60-х років XX ст. становили приблизно 2 % на рік, наприкінці 90-х років — майже 1,3 %.

Демографічна політика в Китаї базується на таких засадах:

— для міських жителів обов'язкова однодітна сім'я (лозунг: «Одна сім'я — одна дитина»), але в районах проживання національних меншин кількість дітей не обмежується;

— підтримка на національному рівні сімей, які мають лише одну дитину: грошові премії, субсидії, пов'язані з медичним обслуговуванням, вищі пенсії, пріоритет у забезпеченні житлом у місті й особистим городом на селі;

— сім'ї, які мають двох дітей, не одержують продовольчих талонів і сплачують 10-відсотковий податок на заробітну платню;

— сільським сім'ям з однією дитиною збільшені розміри присадибних ділянок;

— у 1984 р. на з'їзді КПК було прийнято гасло «Нагорода — за одну дитину, прогресуюче покарання — за третю і наступну»;

— пропагування пізніх шлюбів. Офіційно вік вступу до шлюбу був підвищений на 2 роки для обох статей і становить 22 роки для чоловіків і 20 років для жінок. Запроваджуються і додаткові обмеження, наприклад, категорична заборона створювати сім'ї студентам, порушення якої може спричинити виключення з вищого навчального закладу. Проте нині спостерігається відродження традицій «ранніх шлюбів»;

— вільне здійснення абортів.

Народжуваність у 2000 р. вдалося знизити до 18-20 %о на рік, смертність — до 6-8 %о. Таким чином, природний приріст становив 12—14 %о. КНР перейшла поступово до групи країн першого типу відтворення населення.

Монголія, навпаки, має величезну площу, а населення — дещо більше 2,4 млн, що є наслідком багатовікової традиції ламаїзму (дотримання обітниці целібату в чоловічих монастирях, де перебувало до 1/3 чоловічого населення аж до 1921 р.).

Співвідношення чоловіків та жінок в регіоні є пропорційним: жінок — 49,9 % , чоловіків — 50,1 % . Населення віком до 14 років становить 24 %, 15-64 роки - 68 % , старшого віку - 8 %.

Расовий склад. Більшість населення регіону (китайці, монголи, корейці) — монголоїди. Південні китайці та японці належать до змішаного расового типу (риси монголоїдів і австралоїдів). У Японії мешкають айни — аборигени, які належать до окремої расової групи австралоїдів.

Етнічний склад дуже неоднорідний. Тут представлені такі мовні сім'ї:

— китайсько-тибетська сім'я:

— китайська група. До неї належать китайці (хань), дунгани (хуей) — китайці-мусульмани;

— тибето-бірманська група. Охоплює народи іцзу, тибетці (мешкають на південному заході Китаю) та ін.;

– алтайська сім'я'.

– монгольська група, її утворюють халха-монголи (мешканці Монголії), монголи Китаю (мешкають в автономному районі Внутрішня Монголія);

– тунгусо-маньчжурська група. Це маньчжури (мешкають на північному сході Китаю), які дуже асимільовані ханьцями;

– тюркська група. В її складі уйгури, казахи, киргизи (мешкають на північному заході Китаю);

–• японці — окрема сім'я;

– корейці — окрема сім'я;

–• айни — окрема сім'я, представлена аборигенами Японії, які залишилися переважно на о. Хоккайдо;

– тайська сім'я. Належать чжуани — найбільший народ Китаю з національних меншин (до 12 млн осіб), що проживає на півдні країни, народи тай, лі тощо;

– австро-азіатська сім'я. Утворюють народи мяо, яо, кава, які проживають на півдні Китаю на кордоні з країнами Індокитаю;

–• австронєзійська сім'я — гаошань (корінні мешканці острова Тайвань).

Релігійний склад. У регіоні поширені різноманітні релігії та їх напрями. Це передусім потужний осередок конфуціанської культури, яка зародилася в Китаї у VI-V ст. до н.е. Згодом у Східну Азію проник з Індії буддизм, зберегли своє значення місцеві релігії — даосизм (Китай) і синтоїзм (Японія). Народи північного заходу Китаю (дунгани, уйгури, казахи, киргизи) є мусульманами-суннітами.

Конфуціанство — основа специфічної східноазіатської цивілізації. Його морально-етична система передбачає всебічну регламентованість суспільства, групові стандарти поведінки, високу дисципліну і розвинені моральні настанови.

Багато країн Східної Азії є поліконфесійними, де співіснує кілька релігій.

Розміщення населення. Особливості природних умов зумовили нерівномірне розселення людей у регіоні. Найгустіше заселені Японія й Корея (300-400 осіб/км²). Китай заселений досить нерівномірно: за середньої густоти 127 осіб/км² 90 % населення проживає на його сході на 1/3 площі країни. У Тибеті густота населення — менше 1 особи/км². Є взагалі незаселені райони.

Процеси урбанізації в регіоні виявляються дуже різнобічно. Наприклад, Японія, Південня Корея є найбільш урбанізованими країнами світу (78-81 % міських жителів). У Китаї мешканців міст приблизно 30 % (понад 250 млн осіб). Йому невластиве поширення міського способу життя на сільські населені пункти. У невеликих селах (100—200 сімей) мешкає 900 млн осіб.

П'ять найчисельніших агломерацій Азії знаходяться саме у східному її регіоні: Токіо (30,3 млн осіб), Осака (16,9 млн), Сеул (15,8 млн), Чунцін (15 млн), Шанхай (13,5 млн). Китай, будучи переважно сільською країною, має більше, ніж будь-де, великих міст: понад 30 міст-мільйонерів і ще майже у 50 містах населення перевищує 500 тис. осіб. Три найбільших агломерації Японії — Кейхін (Токіо, Йокогама, Кавасакі тощо), Хансін (Осака, Кобе, Кіото і до 100 інших міст), Тюкьо (Нагоя та інші 80 населених пунктів) — зливаються у наймасштабнішу в світі урбанізовану систему — мегалополіс Токкайдо, який простягається на 600 км між Токіо та Осакою, об'єднуючи понад 60 млн осіб.

Трудові ресурси. Регіон володіє величезними трудовими ресурсами як у містах, так і в селах. Осіб працездатного віку — до 810 млн. Найбільше зайнятих в обробній промисловості, швидко збільшується їх кількість у фінансовій сфері. Частка зайнятих у сільському господарстві значна тільки в Китаї (50 %), а в Японії — всього 7 %, у промисловому виробництві — 26 % (у Китаї — 15 % — найнижчий показник у регіоні).

Головними соціальними проблемами в регіоні є «старіння» населення та нерівномірність його розміщення.