| Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів | [ Додати статтю ] |
| У категорії матеріалів: 88 Показано матеріалів: 25-30 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 7 ... 14 15 » |
Сортувати по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам
 Кліматичні умови Австралії і сусідніх островів визначаються тим, що велика частина їх лежить
близько до екватора і тропіку в оточенні теплих водних
басейнів і характеризується високими сумами сонячної радіації від 140 до 180 ккал/см2 (5880—7500 МДж/м2)
у рік. Тільки острови
Тасманія і Нова Зеландія, південніше 35° пд. ш.,
одержують менше
120 ккал/см2 (5000 МДж/м2).
У формуванні кліматичних умов Австралії велика роль Тихого океану з існуючої над ним системи
пасатних повітряних течій північної і південної півкуль, а також
континентальних масивів самої Австралії й Азії, що помітно охолоджуються узимку
і сильно прогріваються влітку. |
 Австралія як самостійний материк виділилася зі складу Гондвани до кінця
юрського періоду. Обриси її суші в той час не цілком збігалися із сучасними: на північний схід вона простягаалася аж до південної частини Нової Гвінеї, у той час як північно-західну частину заповнювали води Індійського океану. Зі сходу і південно-сходу
до древньої Австралійської платформи примикали вирівняні
складчасті структури Східно-Австралійської (Тасманської) області, що складає з різновикових утворень, від
байкальських на
південному сході до палеозойських на крайньому сході і північному сході. На півдні ця область продовжувалася на Тасманію, що з'єднувалася в той час з
материком.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:6913 |
Додав: wiktor |
Дата: 30.05.2010
| Коментарі (0)
|
 Австралія — найменший материк Землі. Разом із
прилягаючими островами він цілком лежить у південній півкулі. Назва цього материка, відкритого і заселеного пізніше інших, походить від
латинського слова australis —
південний.Південний тропік перетинає Австралію так, що на півночі від нього лежить менша частина материка. Крайні точки материка на півночі — мис Йорк
(10°41 ю. ш.), на півдні — мис Південно-Східний (39°1 пн. ш.), на
заході — мис Стіп-Пойнт (113°05/ сх. д.), на сході — мис Байрон (153°34/ сх. д.).
Довжина Австралії з півночі на південь
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:10872 |
Додав: wiktor |
Дата: 30.05.2010
| Коментарі (0)
|
 Антарктика
і прилягаючі до неї частини інших
материків виділяються в особливе флористичне царство. У мезозої Антарктичний
материк являв собою великий центр формування флори, але зміна кліматичних умов, що наступила, привело до різкого збідніння і міграції її на північ. З
наземних рослин на самому материку зустрічаються тільки мохи, лишайники,
нижчі водорості, гриби і бактерії. Найбільше
багато представлені лишайники, яких нараховується близько 300 видів. Їх можна зустріти на усіх вільним від
льоду ділянках
суші. Мохи також
поширені досить широко, особливо на островах, де утворяться навіть невеликі
торфовища. Усього в Антарктиці близько 80 видів мохів.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:37806 |
Додав: wiktor |
Дата: 30.05.2010
| Коментарі (4)
|
 Ніде на
Землі не спостерігається такої стабільності низьких температур протягом усього
року і ніде не зареєстровані настільки низькі температури, як на Антарктичному
материку. Велику роль у формуванні клімату не тільки самої Антарктиди, але
і більшої частини південної півкулі відіграє материкове заледеніння, що представляє собою найбільше у світі джерело холоду. Крижана поверхня Антарктиди має величезну здатність відбивати сонячні промені.
Протягом довгого полярного дня сумарна радіація над материком наближається до
екваторіального, але 90% її відбивається назад в
атмосферу. Узимку протягом декількох
місяців над внутрішніми районами Антарктиди панує полярна ніч. Усе це обумовлює різко негативний радіаційний баланс материка.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:5105 |
Додав: wiktor |
Дата: 30.05.2010
| Коментарі (0)
|
 Західну окраїну материка займають Антарктичні Анди —
гірська система, у структурному і геоморфологічному
відношенні є продовженням Анд Південної Америки. Вона протягається через Антарктичний півострів і прилягаючі острови до
Землі Мері Берд і
закінчується на півострові Едуарда VII. Велика частина цієї гірської
системи покрита материковим льодом, але найвищі її вершини, що досягають
3000—4000 м, піднімаються над крижаним покривом і несуть могутнє гірське
заледеніння. Найбільшої висоти досягають гори
Землі Елсуерта з найвищою вершиною всієї
Антарктиди— масивом Вінсон (
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:2892 |
Додав: wiktor |
Дата: 30.05.2010
| Коментарі (0)
|
