Фізична географія материків та океанів - Теорія географії - Каталог статей

Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів

У категорії матеріалів: 88
Показано матеріалів: 13-18

Сторінки: « 1 2 3 4 5 ... 14 15 »

Сортувати по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам

Європа: берегова лінія, основні риси орографії та походження і розвиток рельєфу

На півночі Європа омивається Північним Льодовитим океаном і його морями - Карським, Баренцовим, Білим, Норвежським, на заході і півдні – Ат-лантичним океаном і його морями – Балтійським, Північним, Ірландським, Середземним, Егейським, Мармуровим, Чорним, Азовським. На сході і на південному сході границя з Азією частіше всього проводиться по східному підніжжю Уралу, по річці Емба до Каспійського моря, річкам Кума і Манич до гирла Дона. Крайні материкові точки Європи: на півночі – мис Нордкін, 71^о08^׀пн. ш., на півдні – мис Маррокі, 36^о 34^׀ пн. ш., на заході – мис Рока, 9^о34^׀ з. д., сході – східне підніжжя Полярного Уралу біля Байдарацької губи, 67^о20^׀ с. д. До Європи відносяться острови і архіпелаги. Найбільш великі з них є: Нова Земля, Земля Франца-Йосифа, мис якої Флігері на острові Рудольфа є самою північною точкою Європи, 81^о49^׀ пн. ш., Шпіцберген, Ісландія, Британські, Зеландія, Балеарські, Корсика, Сардинія, Сицилія, Кріт. В цих границях, тобто з островами загальна площа Європи складає біля 10 млн. км², загальна площа самих островів біля 730 тис. км².

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:13013 | Додав: wiktor | Дата: 01.06.2010 | Коментарі (0)

Природні райони Євразії

Загальноприйнятого поділу Євразії на природні райони немає. Схема районування, що приводиться нижче, виходить з поділу Євразії на природно-ландшафтні країни, кожна з яких характеризується морфотектонічною осно-вою, спільністю новітнього тектонічного розвитку, циркуляційних кліматоутворюючих процесів і закономірними наборами природних зон. Між деякими країнами є риси подібності, що дозволяють об’єднати їх в більш крупні групи, хоч кожна з них відрізняється від інших різнорідними наборами ознак.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:7209 | Додав: wiktor | Дата: 01.06.2010 | Коментарі (0)

Загальна географічна характеристика материка Євразія

Євразія – самий великий материк Землі, який складається з двох частин світу – Європи і Азії. Разом з островами Євразія займає площу біля 53,4 млн. км². На острови приходиться 2,75 млн. км². Крайні материкові точки: на пів-ночі – мис Челюскін, 77^о43¹ пв. ш., на півдні – мис Піай, 1^о16¹ пв.ш., на заході мис Рока, 9^о34¹ з. д., на сході – мис Дежньова, 169^о 40¹ з. д. Кілька островів на південному сході Євразії розташовані і Південній півкулі. Євразію обмивають океани: на заході – Атлантичний, на півночі – Північний Льодовитий, на Сході – Тихий, на півдні – Індійський та окраїнні моря цих океанів. На пів-денному сході австрало-азіатські моря відділяють Євразію від Австралії, на північному сході – Берингова протока від Північної Америки, на південному заході – Гібралтарська протока, Середземне і Червоне моря від Африки, з якою Євразія з’єднується Суецьким перешийком.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:34053 | Додав: wiktor | Дата: 01.06.2010 | Коментарі (0)

Океанія: Мікронезія, Полінезія та Гавайські Острови

Всі острови Мікронезії коралового чи вулканічного походження, гористі і піднімаються над рівнем океану на кілька сотень метрів. Узбережжя їх оточені кораловими рифами. Багато дрібних островів являють собою невисокі атоли. Деякі коралові острови в результаті пізніших підняттів підняті на висоту декількох десятків метрів. Їхні береги оточені підводними і надводними рифами, що утрудняють судноплавство. Поблизу деяких груп островів розташовуються глибоководні океанічні западини. Маріанський жолоб, що облямовує архіпелаг з тією ж назвою, є найглибшим у Світовому океані.

У зв'язку з положенням у відкритому океані і поблизу екватора клімат Мікронезії дуже вологий і відрізняється винятково рівним ходом температури. На деяких островах дощі випадають майже щодня. Річні суми опадів коливаються від 2000 до 4000 мм, місцями вони досягають 6000 мм. Температура звичайно не перевищує +28°С и не знижується менш +20°С. Каролінські острови — район зародження тропічних циклонів, що супроводжуються вітрами ураганної сили.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:10744 | Додав: wiktor | Дата: 31.05.2010 | Коментарі (0)

Океанія: Нова Каледонія, Нові Гебріди, Фіджі та Нова Зеландія

Ці острови знаходяться в південній півкулі між 10° пд. ш. і Південним тропіком. Самі великі з них — материкового походження. Вони являють собою вершини гірських ланцюгів, що піднімаються на 1200—1600 м над рівнем океану. Острови складені кристалічними і метаморфічними породами, у яких містяться запаси міді й інших кольорових металів. Ці породи перекриваються молодими вулканічними утвореннями. Інтенсивний сучасний вулканізм і сейсмічність характерні для всіх островів. Найбільш дрібні з них являють собою діючі вулкани. Є також коралові острови, підняті недавніми рухами на висоту декількох сотень метрів. Майже усі вони облямовані бар'єрними кораловими рифами. Між ними лежать глибоководні западини.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:5099 | Додав: wiktor | Дата: 31.05.2010 | Коментарі (0)

Океанія: острів Тасманія та Нова Гвінея

Центральна частина Тихого океану, відділена від Тихоокеанських острівних дуг так званою андезитовою лінією, являє собою найдавнішу на Землі океанічну плиту. У її західній половині, на величезному просторі між Північним і Південним тропіками і частково за їхніми межами, знаходиться безліч дрібних островів, що групуються в лінійно-витягнуті архіпелаги. Ці острови вулканічного і коралового походження являють собою виступи над водою вершин лінійних вулканічних піднять, що перетинають Тихий океан. Деякі з них є діючими вулканами, що викидають потоки базальтової лави (наприклад, на Гавайських островах). Здебільшого це погаслі вулкани, надстроєні кораловими рифами. Частина вулканічних гір знаходиться на глибині від 200 до 2000 м. Вершини їхні вирівняні абразією, а положення глибоко під водою, мабуть, пов'язане з опусканнями океанічного дна. Утворення такого типу називають гайотами.