Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів [ Додати статтю ]

Природні райони Євразії

  Загальноприйнятого поділу Євразії на природні райони немає. Схема ра­йонування, що приводиться нижче, виходить з поділу Євразії на природно-ландшафтні країни, кожна з яких характеризується морфотектонічною осно-вою, спільністю новітнього тектонічного розвитку, циркуляційних клімато­утворюючих  процесів і закономірними наборами природних зон. Між деякими країнами є риси подібності, що дозволяють об’єднати їх в більш крупні групи, хоч кожна з них відрізняється від інших різнорідними набо­рами ознак.

      Приатлантична група країн

Приатлантична група країн охоплює Західну Європу. Вона характеризу­ється значною тектонічною рухливістю. В ній панують океанічні типи клімату, що впливає на всі компоненти природного середовища. Сильно виражений збіднюючий вплив древнього зледеніння на органічний світ.

Ф е н о с к а н д и н а в і я. Охоплює Скандинавський півострів. Перева­жають цокольні рівнини на кристалічному щиті і відроджені середньогір’я на каледонських складчастих структурах (Скандинавське нагір’я). Осередки сучасного і значні сліди древнього зледеніння. Льодовикові озера, фіордові і шхерні береги. Помірно холодний клімат, зима зм’якшена Північно-Атлан­тичною течією. Тайга, облямована з півночі лісотундрою і тундрою, з півдня – змішаними лісами, в горах – лісотундровий тип висотної поясності.

І с л а н д і я. Для неї характерний древній і активний сучасний вулканізм, холодний океанічний клімат з м’якою зимою. Потужне сучасне зледеніння, різке острівне збіднення органічного світу. На горах – гірська тундра і лісо­тундра.

Б р и т а н с ь к і  о с т р о  в и  і  С е р е д н я  Є в р о п а. Охоплює позаальпійські райони Франції, середньогір’я Центральної Європи, Середньо­європейську рівнину та Британські острови.  На цій території широко розпов­сюджені омолоджені складчасто-глибові низькогір’я і середньогір’я з герцин-ською складчастою структурою; місцями – пластові височини і куестові  гряди. Складчастий фундамент Середньоєвропейської рівнини подружений під мезозойські нашарування, древньольодовикові і водно-льодовикові нано­си акумулятивної рівнини. Природна рослинність – збіднені широколисті ліси і гірські змішані ліси, верескові пустища.

А л ь п и  і  К а р п а т и  з  п і в д е н н и м и  п е р е д г і р с ь к и м и  р і в-  н и н а м и. Це середньогір’я і високогір’я, підняті новітніми рухами альпійських складчастих структур, нахилені рівними міжгірних і передгірних западин. Численні сліди древнього гірського зледеніння, потужне сучасне зледеніння в Альпах. В горах панують лісолучні спектри висотної поясності, на рівнинах – лісостепові ландшафти.

 Північна Євразія

Північна Євразія займає обширні рівнини (Східно-Європейська і Західно-Сибірська рівнини), розділені Уралом, з відносно стійкою платформенною структурою. Для кліматичних умов характерний перехід до континентальних типів і ландшафтів. Останні, особливо на північному заході збіднені древнім зледенінням. Чітко виражена зміна природних зон помірного клімату.

С х і д н о – Є в р о п е й с ь к а  (Р у с ь к а)  р і в н и н а. Це древня рівнина на малорухливій платформ енній основі. На північному заході – сліди древніх зледенінь. З північного заходу на південний схід змінюються природні зони перехідного до континентального сектора ( від тундр до пус-тель). Переважання лісових і степових ландшафтів.

У р а л представляє собою складчасте середньогір’я, низькогір’я  і цоколь-ні рівнини, помірно омолоджені новітніми підняттями. На півночі розвиті лісотундрові, на півдні – напівпустинно-степові спектри висотної поясності. В середній частині Уралу степи передгір’їв переходять вверх в ліси і луки.

З а х і д н о - С и б і р с ь к а   р і в н и н а. У відношенні неотектонічних рухів це спокійна структура. На своїй більшій частині – низинна акумуля­тивна рівнина. В своїй основі побудована на морських відкладах, які пере­криваються на півночі льодовиковими, південніше – водно-льодовико­вими і річковими наносами. Континентальний клімат, зміна широтних географічних поясів і природних зон від тундри до сухих степів з переважанням болотистої темнохвойної тайги.

Гірсько-острівна Арктика

Є  в р а з і й с ь к и й   с е к т о р. Євразійський сектор представляє собою тектонічно роздроблені, переважно низькогірські і середньо гірські архіпе­лаги. Це Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Північна Земля, а також острови з переважанням гірських крижаних і кам’янистих арктичних пустель, частково гірських тундр.

Високий Сибір і Монголія

Високий Сибір і Монголія включають платформи і древні складчасті спо­руди з підвищеною неотектонічною рухливістю, переважанням середньо- гір’їв і плоскогір’їв. Для цієї території характерний континентальний і різко континентальний клімат з відносно малосніжною зимою, найбільшим в світі розповсюдженням підземного зледеніння.  Древнє зледеніння виникало лише в окремих місцях. Панує гірська світлохвойна тайга, ландшафти збіднені головним чином в результаті суворості сучасних кліматичних умов.

С е р е д н ь о с и б і р с ь к е   п л о с к о г і р’ я представляє собою ерозійно розчленоване ступінчате плато з помірним розмахом неотектоніч­них піднять і широким розвитком трапів. Включає височини і гори – Єні­сейський і Ангарський кряжі, а також плато Путорана. Клімат суворий конти-нентальний. Панує світлохвойна і на заході темнохвойна тайга.

В н у т р і ш н я    Я к у т і я  охоплює низинну Центральноякутську рів­нину в області Лено-Вілюйського прогину фундаменту і Алданське плоско-гір’я, створене підняттям древнього кристалічн ого фундаменту. Характерний різко континентальний клімат. В рослинному покриві переважає сполучення світлохвойної тайги з островами лісостепу і пісків, що розвіваються.

    П і в н і ч н о – С х і д н и й    С и б і р представляє собою складне співвідношення різновікових складчасто-глибових  структур. Неотектонічно відродженні середньогір’я і низькогір’я (гірські системи Бирранга, Верхо­янська, Черського, Корякського нагір’я), плато (Юкагінське, Алазейське та інші) і обширні акумулятивні, часто первинні, морські рівнини (Північно-Сибірська, Яно-Індигірська, Колимська низовини та інші. Клімат різко континентальний з полюсами холоду Північної півкулі. На північному сході холодний океанічний клімат. Незначні осередки древнього і сучасного зледе-ніння. Рослинний покрив представлений тундрою, гірською тундрою і сланниковим тундролісом, на північному сході  з різноманітною реліктовою флорою, на півдні рідколісся і північна тайга.  

   Г о р и   П і в д е н н о г о   С и б і р у   і   М о н г о л і ї. Цей район об’єднує високогір’я Алтаю, Саян і хребта Кодар, а також середньогір’я За­байкалля, Хантая, Хентея, Станового хребта та інших, які відродились в результаті новітніх тектонічних рухів із різновікових структур палео­зойського, місцями докембрійського і мезозойського віку. Глибокі тектонічні западини зайняті озерами і акумулятивними рівнинами. Є осередки гірського зледеніння. Переважає гірська тайга, на півдні лісостеп.

Внутрішня Євразія

Внутрішня Євразія – територія різко підвищеної неотектонічної рухли­-вості; найвищі нагір’я і високогір’я, обширні внутрішньоматерикові западини з переважанням континентального і різко континентального клімату і внут­ріш­нього стоку. Зустрічаються великі безстічні озера. Гірські і рівнинні пустинно-степові ландшафти, в багатьох районах збіднені флористично і фауністично в ході новітніх піднять, що призвело до ізоляції від вологих повітряних мас, і під дією древнього зледеніння.

Р і в н и н и   В н у т р і ш н ь о г о   К а з а х к с т а н у,   П р и к а с п і ю,   С е р е д н ь о ї   і   Ц е н т р а л ь н о ї   А з і ї  представляють собою акумуля-тивні і цокольні рівнини, такі як Каракуми, Кизилкуми,  Такла-Макан, Гобій­­ська та інші. Розвиті тут також столові плато з ділянками низькогір’їв і дрібних горбів. Клімат континентальний, на сході – різко континентальний помірний, на півдні сухий субтропічний. Багато пустель і напівпустель.

Г о р и   і   н а г і р’ я    С е р е д н ь о ї   і   Ц е н т р а л ь н о ї   А з і ї. Цей район охоплює середньогір’я і високогір’я – Тибет, Памір із Східним Гінди-кушем, Каракорум, Куньлунь, Тянь-Шань та інші, які підняті інтенсивними нео­тек­тонічними рухами. Численні осередки потужного древнього і сучасно­го зледеніння, наявність багаторічної мерзлоти, повний спектр висотних поя­сів, від гірських пустель підніж через гірські степи і, на північних схилах, лісостепу до гірських лук і нівальному клімату, місцями до високогірським пустелям. Численні і обширні міжгірні западини з пустинно-степовими ланд-шафти.

Східна Азія

За тектонічною природою Східна Азія є неотектонічно рухлива окраїна Євразії із значною роллю мезозойських і альпійських складчастих структур. Панують тут мусонний тип клімату і ландшафтів, які не збіднені древнім зледенінням. Характерні урагани тропічного походження – тайфуни.

М а т е р и к о в и й   с х і д    А з і ї охоплює акумулятивні рівнини При­амур’я, Сунляо, Велику Китайську, а також низькогір’я і середньогір’я  - Сіхоте-Алінь, Хінгано-Буреїнське і Маньчжуро-Корейські гори, Наньлін, які представляють собою відроджені і омолоджені ділянки древніх платформ, палеозойських і мезозойських складчастих структур. Органічний світ багатий реліктовими  видами, на півночі – маньчжурська, на півдні – вічнозелена ки-тайсько-японська флора, переважно маньчжуро-китайська фауна. Характер­ний набір мусонних лісових, лісостепових і гірсько-лісових ландшафтів від помірно холодних на півночі до субтропічних і субекваторіальних на півдні. На північних рівнинах – лісостепові "амурські прерії”.

К а м ч а т к а   і   с х і д н о а з і а т с ь к і   о с т р о в и (Курильські, Японські і Рюкю) – неотектонічно різко рухливі гірсько-острівні дуги з режи-мом сучасної геосинклінальної області, для якої характерні землетруси і ак-тивний вулканізм. Зволожувальний вплив не тільки літніх, але і зимових мусонів. На вулканах Камчатки – сучасне гірське зледеніння. Ландшафти міняються від лісотундрових і гірсько-тайгових на півночі через гірські широколистяні ліси помірного поясу до гірських субтропічним і екватор­ріальним лісам на півдні.

Південна Азія

Південна Азія знаходиться на різних тектонічних структурах з різним неотектонічним режимом. Об’єднується переважанням субекваторіальних і екваторіальних типів ландшафтів і мусонного клімату. Характерні тропічні урагани. Багатий органічний світ, що має велику древність і не піддавався збідненню в льодовикові епохи. Переважає палеотропічна, малайська, на заході – індо-африканська флора, індо-малайська фауна.

А в с т р а л о – а з і а т с ь к і   а р х і п е л а г и (Малайський, Філіппінський, Молуккський), острів Т а й в а н ь  і південь півострова М а -

л а к к а. Ця частина Євразії охоплює неотектонічно різко рухливі гірсько-ос-трівні дуги з альпійською складчастою структурою і ділянками більш древніх структур в сучасній геосинклінальній області з активним вулканізмом. В рослинному покриві переважають вологі тропічні ліси і гірські гілеї, в субекваторіальних поясах – мусонні ліси і савани.

І н д о к и т а й – омолоджене і відроджене середньогір’я  і низькогір’я з мезозойською складчастою структурою, акумулятивні рівнини в неотек­тонічних западинах. Панують субекваторіальні і саванові, в тому числі гірські ліси.  

І н д о с т а н,   І н д о – Г а н с ь к а   р і в н и н а  і  Ц е й л о н. Ця частина Євразії складається з цокольних рівнин і плоскогір’їв на помірно рухливих ділянках древньої платформи. На них розповсюджені значні покриви трапів. Окраїнні глибові низькогір’я в середньогір’я включають Західні і Східні Гати та нагір’я на Цейлоні. На півночі Індостану – передгірна акумулятивна рівни­­на, яка інтенсивно прогинається. В рослинному покриві панують субеква­торіальні ліси і савани, на північному заході – тропічні напівпустелі і пустелі.

Г і м а л а ї – різко піднята неотектонічними рухами складчаста структура; високогір’я, висотою до 8 8848 м, з потужнім древнім і сучасним зледенін­ням. На півночі гірсько-пустинні ландшафти, на півдні лісолучний спектр висотних поясів від степів в передгір’ях на заході Гімалаїв і вологотропічних джунглів у підніжжя Східних Гімалаїв до гляціально-нівального поясу. Пере-важають гірські ліси і луки. 

Європейське Середньоземня, Передньоазіатські нагір’я і Кавказ

В цю територію входять високорухливі ланки альпійсько-гімалайського складчастого поясу з різко диференційованими підняттями і опусканнями, переважанням гірського рельєфу і субтропічних ландшафтів, мало збіднених древніми зледеніннями.

П е р е д н ь о а з і а т с ь к е   н а г і р’ я   і   В е л и к и й   К а в к а з. Цей район складається із сполучення окраїнних альпійських складчасто-глибових високогір’їв і середньогір’їв  з міжгірними і передгірними рівнинами, внут­рішніми плоскогір’ями, вулканічними конусами і плато. Континентальні ва-ріанти середземноморського клімату з весняним максимумом опадів всередині нагір’їв. Гірсько-лісові ландшафти на зволожених приморських і навітряних схилах, гірсько-степові на внутрішніх схилах окраїнних гір, суб-тропічні напівпустелі і пустелі – на плоскогір’ях. Лісолучностепові і пустин-но-степові типи висотної поясності. 

Є в р о п е й с ь к е   С е р е д з е м н я  представляє частину Альпійської  геосинклінальної (складчастої) області, характеризується різко роздроблю­ними диференційованими підняттями і опусканнями, об’єднує складне спів-відношення молодих і більш древніх складчастих структур, глибоке взаємо­проникнення морів і суші при обмеженому розповсюдженні перед­гірських рівнин; активний вулканізм. Панування середземноморських типів клімату, які відрізняються сухим літом і теплою вологою зимою. Ландшафти серед­земноморські. Широко розповсюджені твердолистяні чагарникові формації. Лісолучний спектр висотної поясності.

Південно-Західна Азія

Ця частина Євразії складається з древньої платформи з переважанням цо­кольних рівнин, окраїнних глибових гір, широким розповсюдженням лавових покровів. Пустинні типи клімату і ландшафти. Відмічається значна подіб­ність за рельєфом, кліматом і ландшафтами з природними умовами Північної і Східної Африки.

С і р і й с ь к о – А р а в і й с ь к і   п л а т о   і   М е с о п о т а н і я пред-ставляють собою пластові і цокольні рівнини, лавові плато. Месопотамська низовина об’єднує нахилені і плоскі алювіальні рівнини в області прогину фундаменту, що продовжується. Характерний субтропічний і тропічний пус-тинний клімат.

О к р а ї н н і   г о р и   п і в д н я   А р а в і ї  включають Оманські, Хадра-маут, Йєменські, Хіджаз – глибові середньогір’я з пустинно-степовим спек­­тром висотної поясності. Палеотропічна індо-африканська флора, фауна Ефі-опської зоогеографічної області.

Поряд з приведеною схемою фізико-географічного районування існують інші схеми ділення Євразії або окремих її частин. 

Фото:
Джерело:
Категорія: Фізична географія материків та океанів | Додав: wiktor (01.06.2010)
Переглядів: 7164 | Теги: центральна Азія, Феноскандія, природні райони Євразії | Рейтинг: 5.0/1
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
ComForm">
avatar