Головна » Статті » Наукові статті » Статті українських науковців [ Додати статтю ]

Локальні аномалії алювію лівого берега Дніпра в районі м. Канева Пазинич В.Г.
      З метою вивчення особливості будови алювіальної товщі на лівобережжі Канівського дислокованого району та її співідвідношення зі спідніми верствами в жовтні 2009 року було обстежено кілька невеликих піщаних кар’єрів між греблею Канівської ГЕС та с. Келебердою (рис.1). В першому кар’єрі розташованому на південному кінці колишнього о. Заруда у західній стінці була відмічена присутність лінз уламкового, слабо обкатаного матеріалу нетипового  для рівнинних річок з середньою швидкістю течії біля 1 м/с (рис.2). Поза лінзами, уламковий матеріал знаходився у розсіяному стані. Серед уламків домінують пісковики, але зустрічаються також кварц та кремінь. Дуже рідко можна було бачити  невеликі валуни кристалічних порід, типових для валунного суглинку. В алювії, переважно з тяжінням до лінз уламків, відмічається присутність молюсків Viva Parus. 

Рис.1.  Схема розташування пунктів спостереження 
На поверхні колишнього острова відмічається висока щільність уламкового матеріалу, що є типовим для дефляційного типу поверхонь. Його формування пов’язане з видуванням піску, поступовим   пониженням поверхні та збільшенням на ній площі, яка зайнята уламками. Ймовірна потужність винесеного матеріалу становить 1-2 м, а початкова альтитуда поверхні цієї частини острова приблизно дорівнювала 87-88 м.

Рис.2. Лінза уламкового матеріалу в алювіальній товщі в кар’єрі №1

Рис.3. Бронювання уламками поверхні о. Зарудний
Не дивлячись на явно природній вигляд стінки та поверхні цієї частини острова, близькість греблі ГЕС (біля 500м) та захисної дамби, вкладали підозри про антропогенні чинники. Ці сумніви були повністю розсіяні після відвідання кар’єру №2 та №3 (див. рис.1). Перший розташований на відстані 1300 м вниз за течією від кар’єру №1, другий – на відстані близько 3 км.

    В кар’єрі №2 можна спостерігати ті ж самі співвідношення між типовим алювієм та уламковим матеріалом. Відмічається деяке зменшення розсіяних уламків, але в той же час у двох місцях можна бачити більш ніж метрові товщі слабозцементованого конгломерату (рис.4).


Рис.4. Слабозцементований конгломерат в стінці кар’єру №2.
На відміну від двох перших кар’єрів у кар’єрі №3 стінки представлені чисто алювіальними пісками. Такі співвідношення між кількістю уламків та піску у цих трьох кар’єрах вказують на близьке розташування джерела виносу уламків до кар’єру №1. Виходячи з цього, та висоти залягання уламків над рівнем природної заплави (у даному випадку їх слід пов’язувати з русловою фракцією потужного потоку), можна припустити, що катастрофічний потік врізався в Канівські гори безпосередньо  в межах сучасного міста на досить значній висоті, вимивав та волочив на протилежний берег уламковий матеріал (рис.5), присутність якого в піщаній товщі є нетиповою. Вниз за течією потік слабнув і відкладав уламки вздовж берега (на рис. 5 відмічена еліпсом). Ймовірна висота потоку сягала 10 метрів над рівнем заплави. Це приблизно стільки ж, як і теперішній рівень канівського водосховища. Не виключено, що таким чином вздовж правого берегу утворився видовжений острів, який сьогодні є складовою гідротехнічного комплексу шлюзу ГЕС.

    Сьогодні місце максимального виносу матеріалу з правого берегу нагадує велетенський амфітеатр. Невелика крутизна схилу та його видовженість вказуються на те, що потік досить високо піднімався вгору, але встановлення точної висоти його підйому потребує детального вивчення місцевості.

Радіовуглецеве датування молюсків [2] показало, що їх абсолютний вік становить 10800р., що усього 130 років менше від віку молюсків з алювію Сейму (10930 р.) . Дослідження органічних решток в алювії басейну Дніпра показало, що в період 12-10 тис. років тому, тут мали місце кілька великих повеней, але за рахунок того, що Дніпро та його притоки мають різні зони живлення, вони не були синхронними. Сподіватися на те, що повінь на Сеймі могла докотитися до Канева і викликати значний розмив Канівських гір не доводиться. Але, вона могла спровокувати прорив тимчасових озер, що існували в долині Дніпра.

Рис.5. Схема виносу уламкового матеріалу

Докази існування таких озер, природа утворення яких залишається невідомою, можна бачити південніше гирла Трубіжу. Тут в уступі, сформованому в прибійній зоні водосховища, приблизно на висоті 1 м над рівнем води спостерігається шар піску збагаченого мушлями Draissena. Їх вік не визначався, але умови залягання вказують на  те, що колись на цьому місті існувало озеро, яке за своїми розмірами та висотою заповнення було подібним до сучасного водосховища. Де і якими чинниками блокувався стік води сьогодні не відомо, але одним з найближчих місць, з вигідними для блокування топографічними умовами, є вузина між Канівськими горами та Хоцькою деформацією.

Те, що тимчасові озера неодноразово виникали на Дніпрі та його притоках не викликає сумнівів. На це, як в даному випадку, вказує високе залягання верств алювію збагаченого молюсками. Наприклад, за радіовуглецевим датуванням таких верст з мезолітичних стоянок Ігренського півострова, виділяється п’ять часових інтервалів 6130; 4980; 5350; 7340; 6625 років тому. [3]. Всі ці верстви лежать поверх культурного шару. На Орелі блокування мало місце приблизно 6200р. тому [2].


Рис.6. Умови залягання шару піску збагаченому мушлями Draissena в березі канівського водосховища нижче гирла Трубіжу.
    Але більш ймовірним, на нашу думку, є варіант, коли Канівський амфітеатр виник після кількох подібних катастроф. Радіовуглецеве датування дає два інтервали часу, коли великі повені пройшли Десною  11700 р. тому, та Сеймом - 10930 р.. Залишається проблематичною дата третього, найбільш потужного потоку, який пов'язаний з проривом решток поліського озера. На жаль, до цього часу не вдалося віднайти органічних решток, консервація яких без сумнівів відносилася б до того періоду. Аналіз археологічних даних говорить за те, що цей потік стався приблизно 13 тис. років тому [4].  Оскільки, ця дана є найбільш обґрунтованою приймемо її в подальших побудовах за основну.

    Сьогодні ми також можемо розширити базу даних визначення абсолютного віку подій в долині Дніпра за рахунок датувань методом І.Підоплічка, які наводяться як в його роботах [5], так і публікаціях інших дослідників [6, 7]. На жаль, під час розробки колагенового методу датування, І. Підоплічко не мав для його калібрування широкого спектру часових реперів отриманих іншими методами. Єдиним таким репером були його власні датування з Ольвії, з яких виникало, що середнє значення умовної одинці становить 50 років. Базуючись на розраблений засадах І. Підоплічко створив поетапну систему розрахунків. Ця система виявилася помилковою і призвела до значного омолодження результатів. Так наприклад, за його розрахунками вік Межирічської стоянки становив усього 6850 р. Але якщо провести прямі розрахунки і перемножити 290 у.о. [5] на вартість у.о. півній 50 рокам, то отримуємо дату, яка була встановлена значно пізніше радіовуглецемим методом – 14500 р [8]. Тепер датування І. Підоплічка легко перевірити більш пізніми роботами. Наведемо деякі перераховані датування І. Підоплічка [9] для інших палеолітичних стоянок України: Мізин – 15050 р.; Кирилівська (нижній шар) – 15400 р.; Гінці – 14350 р.; Пушкарі-1 - 1700 р.; Довгиничі – 17200 р.; Журавка – 13150 р.; Чулаїв – 13150 р.; кістки з балки Сажавка (Ст. Кайдаки) - 23700÷37500 р.р.

    Для автора особливо важливим виявилося датування Кирилівської стоянки. Суперечливість деяких висновків В. Хвойки  стосовно співвідношення культурних шарів з  геологічними верствами стали приводом для віднесення нижнього культурного шару до ашельського  періоду. Це відразу стало приводом для критики з боку провідних геологів та істориків того часу. [10]. Датування І. Підоплічка поставили все на свої місця, нижній культурний шар Кирилівської стоянки відноситься до того ж періоду, що і інші верхньопалеолітичні стоянки Подніпрянщини: Межиріч, Гірці, Добранічівка, Мізинь та інші.
    Не обійшов увагою І.Підоплічко і матеріали з котловану Канівської ГЕС та ділянки поглиблення русла Дніпра біля с. Халеп’я. Його датування наведені в роботі Г.Горецкого [6]. Для матеріалу с котловану ГЕС середній вік становить; мамонт – 12900 р.; зубр – 12800 р.;  олень гігантський – 12200 р.; кінь 12240 р.. Два датування не вкладаються в цей часовий інтервал і дорівнюють 9600 р. та 17540 р.. Датуванyння кісток з русла біля с. Халеп’я дав наступні результати: мамонт (перший інтервал, п’ять вимірів) – 14950 р.; кінь – 34000 р.; мамонт (другий інтервал, чотири виміри) -29900 р.; зубр (чотири виміри) - 23200 р..     Датування матеріалу з котловану ГЕС, без сумніві вказують на те, що алювіальна товща на цьому відрізку Дніпра сформувалася в період між 12 тис. р. та 13 тис. р.. З великою долею вірогідності можна вважати, що її утворення пов’язане з проривом решток Поліського озера.

    Незважаючи на значні розбіжності датування стовбура дуба з котловану ГЕС, спробуємо отримати з неї корисну інформації стосовно  потужності потоку води під час прориву решток Поліського озера. В роботі І.Підоплічка, вказується, з посиланням на результати радіовуглецевого аналізу,  що вік дуба є синхронним часу існування Межирічської стоянки і становить 7-12 тис. років [5]. В інший роботі І. Підоплічко вказує, що вік дуба становить 7 тис. років. Там же він говорить про знахідку дубового пня, піднятого з глибини 22 м, зі слідами кам’яної або металевої сокири [11]. На додаток звертаємо увагу, що, в  тому ж збірнику, Л. Двойнішникова описує знахідки в котловані ГЕС обгорілих стовбурів дубів в одних верствах з кістками мамонтів. Виходячи з даних колагенового визначення віку кісток, вона визначає їх вік, як середньоголоценовий [12]. Але, якщо базуватися на наведених вище результатах перерахунків, то вік знайдених дерев слід віднести до інтервалу 13-12 тис. років. Таким чином, максимальна глибина залягання уламків стовбурів дуба, є підставою вважати, що тогочасний потік врізався в осадову товщу на глибину до 22 м. Можливо, що така значна глибина врізання була локальною і обумовлена звуженням ширини потоку  між Канівським горами та Хоцькими деформаціями.

    Матеріал з русла Дніпра біля с. Халеп’я не має чіткої прив’язки до певного часового інтервалу, але звертає на себе увагу вік кісток зубра, причому результати датувань усіх чотирьох зразків знаходяться в межах 23200-23300 р.. І це добре узгоджується з датуванням зразків викопних ґрунтів з Канівських дислокацій [13], віком перевідкладених черепашок (23300 р.) та дерева (21900 р.) з алювію Дніпра біля м. Комсомольськ, віком верхньої лесової товщі з Підгорецьких дислокацій (22800 р.) та наймолодшими зразками з балки Сажавки – 23700 р.. Виходячи, з викладених раніше міркувань, період 22-23 тис. р.р. слід вважати часом відновлення Дніпра.


Повертаючись до проблеми присутності в районі Канева аномальної алювіальної товщі, звернемо увагу на те, що між Києвом та Каневом в березі правого берегу Дніпра є три вимоїни, виникнення яких можна пояснити тільки дією потужного потоку. Перша  розташована біля с. Трипілля. З неї матеріал, разом з уламками твердих порід мав виноситься на лівий берег в район с. Кийлів (рис.7). З давніх подорожей в цей район можна сказати, що уламки в піску вздовж теперішніх острові та кіс були присутні. Але визначити сьогодні їх походження неможливо.

Рис.7. Вимоїна в правому березі Дніпра біля с. Трипілля

Рис.8. Вимоїна в правому березі Дніпра нижче м. Ржищева
Друга вимоїна розташована нижче м. Ржищева. З неї матеріал виносився на лівий берег до гирла Трубіжу (рис.8). Сьогодні, після заповнення Канівського водосховища знайти уламки гірських порід тут не вдалося. Але, як сотні років тому тут існує, хоча і в затопленому стані Зарубинецький брід, який неодноразово згадується в літописах. Це кам’яне пасмо (на рис.8 зазначене чорною смугою) і є результатом виносу великих уламків з правого берегу. Трохи нижче за течією знаходиться пасмо менше за розмірами і витягнуте вздовж течії.

Камінні розсипи на островах, що утворилися після за т заповнення Канівського водосховища відмічені на детальних топографічних карта 70-х років м.с. На  триверстій карті другої половини 19-го ст. камінні розсипи показані вздовж правого берега Дніпра нижче Трахтемирова. Цікавою виявилася топоніміка на топографічній карті (видання США) м-бу 1:250000 видані ще до заповнення Канівського та Кременчуцького водосховищ. Між Великим Букриним та Трахтимировим вздовж правого берега в латинській транскрипції підписано – Камінне річище (рис.9). Сьогодні неможливо визначити, якими першоджерелами  користувалися американські картографи, але цей факти заслуговує на увагу.


Рис.9. Фрагмент топографічної карти на ділянку між Великим Букриним та Трахтимировим (видання США)
Наведений вище приклад присутності в районі Канівського дислокованого району  алювію з аномальним вмістом уламкового матеріалу, його датування та датування підйомного матеріалу з котловану Канівської ГЕС [14] засвідчують, що не тільки сам час постання Канівських гір [13], але і вся подальша історія Дніпра була досить буремною [15]. Отримані результати говорять за те, що в районі Канівських дислокацій залишили свої сліди кілька потужних повеней, остання з них, яка сформувала нетиповий алювій на лівому березі була найслабшою і тільки в незначній мірі змінила місцевий рельєф. Період катастроф початку голоценового етапу характерний тим, що його вплив на розселення давньої людини в басейні Дніпра в значній мірі визначалося великими повенями на тій чи іншій його притоці. Вивчення  слідів катастроф на палеолітичних стоянка Десни в межах Брянської області Росії  дозволили А. Чубуру [15] назвати цей період - "Потопом”.   Без сумнівів, подальші дослідження дозволять уточнити час кожної катастрофи, визначити їх масштаби и  причини, а також більш повно оцінити їх вплив на заселення території України.

Окрему думку потрібно висловити стосовно решток о. Зарудного та прилеглих ділянок. У зв’язку з тим, що поширений тут нетиповий для Дніпра алювій, та ландшафти, які на ньому сформувалися займають надзвичайно малі площі і сьогодні вже не зустрічаються в долині середнього Дніпра, потрібно поставити питання про взяття цих територій під охорону держави. Як мінімум, тут потрібно створити ландшафтний заказник, в межах якого студенти природничих спеціальностей могли б  вивчати етапи розвитку Дніпра.


1.    Ободовський О.Г. Гідролого-екологічна оцінка руслових процесів (на прикладі річок України). – К.: Ніка-Центр, 2001. – 324с.
2.    Пазинич В.Г. катастрофічні  повені  голоценового  періоду  на  лівобережжі  середнього  Дніпра. // Наук. праці УкрНДГМІ, 2009, Вип. 258, с.21-30.
3.    Тэлегін Д.Я. Мезолітичні пам’ятки України. – К. Н.Д., 1982. 152 с.
4.    Залізняк Л.Л. Полісько-Дніпровська катастрофа фінального палеоліту з позиції археології. // Археологія, №3, 2008., с.5-10.
5.    Пидопличко И.Г. Межиричские жилища из костей мамонта. – К., Наук.-Думка, 1976, - 239с.
6.    Горецкий Г. И. Аллювиальная летиопись великого Пра-Днепра. – М.: Наука, 1970. – 492 с.
7.    Веклич М.Ф. Четвертині відклади правобережжя Середнього Дніпра, Труди Ін-т. геол..наук АН УРСР, вип..3.1958. 76 С.
8.    Комар М.С. Итоги паленологического исследования позднепалеолитической  стоянки Межырич. // Геологичний журнал, №4, 2003, с. 102-106.
9.    Пидопличко И.Г. Новый метод определения геологич. возраста ископаемых костей четвертичной системы, К., Изд-во АН УСССР, отд. вып., 1952, 90 С.
10.     Хвойка В.В. Кам'яний вік середнього Придніпров'я. – К., 2008, 160 С.
11.     Пидопличко И.Г. Биоценлогя и антигляциализм. //Природная обстановка и фауны прошлого, Вып.9,  Наукова думка, К, 1975. – С.3-15.
12.     Двойнишникова Л.Д. О флоре голоценовых торфяников Каневщины. //Природная обстановка и фауна прошлого, Вып.9, К., 1975,  с.87-100.
13.    Пазинич В.Г. Природа Кинівських дислокацій. 1. Час виникнення  // Заповідна справа в Україні, Т.15, Вип..1, 2009, с.76-82.
14.    Свистун В.І. Місцезнаходження антропогенових хребетних в районі будівництва Канівської ГЕС // Доп. АН УРСР. -  1966. - №2. – С.12-20.
15.    Залізняк Л.Л. Доба катастроф у первісній Європі та її історичні наслідки // Каміна доба, вип..11., 2008, с.96-116.
16.    Чубур А. Деснянський палеоліт в епоху екстремальних затоплень ("Потопу”). // Сіверянський літопис, вип..6.2008, с.26 – 30.

 
Pazynych V. The local untypical alluvium on the Dnipro left bank in the Kaniv-town area.  The article contains examples when the fragmental debris are bedding in the alluvium sands on the left Dnipro-river bank. High altitude for this debris and locations on the surface are appointing on the superflood. The fossils C14 dating show this event had took place near 10800±120 BP. We assuming that superflood reason were the water escape from temporary lake with dimensions close to dimensions of the modern artificial water storage.  The fragmental debris was withdrawn from right steep bank.

Пазинич В.Г. Локальные аномалии аллювия левого берега Днепра в районе г. Канева. В статье приведены некоторые примеры нахождения в аллювии левого берега Днепра в районе г. Канева рассеянных обломков песчаника и линз обломочного материала. Высокое залегание линз и наличие обломков на поверхности говорит о том, что их присутствие обусловлено сильным поводком. Радиоуглеродное датирование моллюсков Viva Parus показало, что паводок имел место приблизительно 10800±120 лет тому назад. Предполагается, что причиной паводка был прорыв временного озера, размеры которого были близки к размерам современного водохранилища. Очагом выноса обломочного материала был крутой правый берег Днепра.

Пазинич В.Г. Локальні аномалії алювію лівого берега Дніпра в районі м. Канева. В статті наведені приклади знаходження в алювіальній товщі лівого берега Дніпра в районі м. Канева розсіяних уламків пісковиків та лінз уламкового матеріалу. Високе залягання цих лінз та значна присутність уламків на поверхні вказували на те, що їх присутність пов’язана з сильною повінню. Радіовуглецеве датування перевідкладених молюсків Viva Parus показало, що ця подія сталася приблизно 10800±120 років тому. Припускається, що причиною цієї повені став прорив тимчасового озера, розміри якого були близькими до розмірів сучасного водосховища. Осередком виносу уламкового матеріалу був крутий правий берег Дніпра.

Фото: Авторські
Джерело: Пазинич В.Г. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Категорія: Статті українських науковців | Додав: wiktor (29.03.2011) W
Переглядів: 5156 | Теги: лівий берег, Пазинич, деформації, КНУ імені Шевченка, Канів, Дніпро | Рейтинг: 0.0/0
Матеріали по темі:
Всього коментарів: 0
ComForm">
avatar