14:52 Метеоритне бомбардування призвело до глобального похолодання | |
Вчені з Імперського коледжу Лондона (Велика Британія) запропонували новий погляд на наслідки пізнього важкого бомбардування - періоду на зорі існування Сонячної системи (близько 4 млрд років тому), протягом якого (близько 100 млн років) на Землі та Марсі йшли проливні метеоритні дощі. У результаті у верхніх шарах атмосфери підвищився вміст діоксиду сірки, що, на думку дослідників, справила величезний вплив на клімат обох планет.
Фото: cosmosblog.ruМікрометеоритами тієї епохи були розміром з кристалик цукру і походили з поясу астероїдів, розташованого між Марсом і Юпітером. Входячи в атмосферу, вони розігрівалися до 1 000 ˚ C і звільняли містилися в них гази. Діоксид сірки - один з них. В атмосфері він сприяє формуванню аерозолів, які відбивають сонячне світло і охолоджують планету. Автори роботи підрахували, що щорічно в атмосфері Землі таким чином накопичувалося приблизно 20 млн т діоксиду сірки, а на Марсі - близько 500 тис. т. За словами вчених, це можна порівняти з виверженням вулкана Пінатубо, яке трапилося в 1991 році, тільки в даному випадку воно мало б відбуватися кожен рік. Тоді, нагадаємо, в атмосферу було викинуто 17 млн т газів, в результаті чого Земля втратила 10% сонячного світла і охолола на 0,5 ˚ C. Для Марса достатньо було б одного такого виверження в 34 роки. Але повернемося в сиву давнину. Слід врахувати, що Сонце в той час світило на 30% слабкіше, ніж зараз. Отже, глобальне похолодання мало величезний масштаб. Навряд чи перші мікроорганізми могли виникнути в цей період. При цьому на Марсі, уже почало втрачати атмосферу і до того ж знаходиться далі від Сонця, шанси на появу життя були ще менше. Тепла планета, изобиловавшая водоймами, швидше за все, стала холодною і сухою. Вчені прийшли до цих висновків завдяки дослідам по миттєвому піролізу каменів, ідентичних за складом мікрометеоритами описаної епохи. Кількість виділеної двоокису сірки вимірювалося за допомогою інфрачервоної спектроскопії. Результати дослідження опубліковані в журналі Geochimica et Cosmochimica Acta. Підготовлено за матеріалами AlphaGalileo. Джерело: http://science.compulenta.ru | |
|
Матеріали по темі: |