Північна Європа має вигідне економіко-географічне положення, яке визначається такими рисами:

— межування країн регіону із Західною та Східною Європою;

— вихід до морів Атлантичного океану: Балтійського, Північного, Норвезького та двох морів Північного Льодовитого океану — Гренландського та Баренцева;

— розташування на перетині важливих морських і авіаційних магістралей з Європи в Північну Америку;

— сухопутне сусідство з Росією, що дає перспективу тісних економічних контактів і величезний ринок збуту, а також морське сусідство з країнами Прибалтики, що впливає на їх політичну й економічну ситуацію;

Останніми десятиріччями в регіоні помітно зросла роль вантажного автотранспорту як у внутрішніх, так і в міжнародних перевезеннях (особливо вивезення продукції легкої та харчової промисловості). Автопарк країн складається з 7,8 млн пасажирських і 1,0 млн вантажних автомобілів.

Роль залізничного транспорту помітно знизилася. Загальна протяжність залізничних колій — 27 535 км, з яких майже 35 % електрифіковано.

У повоєнний період країни Південно-Східної Європи досягли досить високого рівня індустріалізації. Велику допомогу в цьому надав колишній СРСР.

Енергетика. Базується переважно на ТЕС (працюють на кам'яному і бурому вугіллі) та ГЕС, побудованих здебільшого на гірських ріках і на Дунаї (наприклад, «Залізні ворота» в Румунії). Функціонують АЕС у Румунії (одна станція), Словенії (один реактор потужністю 0,6 млн кВт), Болгарії (6 реакторів потужністю 3,5 млн кВт). Щорічно країни Південно-Східної Європи виробляють 166 млрд кВт електроенергії. Нафтопереробна промисловість розвинута в Румунії та Хорватії.

За рівнем соціально-економічного розвитку країни регіону належать до середньорозвинутих. Тільки Албанія відповідає критеріям країни, що розвивається. За структурою економіки переважають індустріально-аграрні країни.

   Країни регіону багаті на найрізноманітніші ландшафти помірного і субтропічного поясів, характерні для гірських, горбкуватих і рівнинних зон. Розташовані вони в безпосередній близькості один від одного й утворюють мозаїку ґрунтів, гідрологічних умов і рослинності. Найважливіші особливості природних умов пов'язані з будовою земної поверхні, де майже 70 % території зайнято горами.

Гори альпійської складчастості в регіоні представлені найбільш високою і складною за будовою частиною Карпат, які в Румунії утворюють велике, неправильної форми кільце, що охоплює половину Східних Карпат, Південні Карпати і Західні Румунські гори. Вони складаються на заході з вулканічних порід, на сході — з флішових і вапнякових відкладів. Найпотужніша система півдня — Дінарське нагір'я, якому властиві карстові форми рельєфу. У регіоні розташовані Трансільванське плато. Македонські гори, Родопи, Стара Планіна тощо.