Головна » Статті » Теорія географії [ Додати статтю ]

У розділі матеріалів: 439
Показано матеріалів: 295-300
Сторінки: « 1 2 ... 48 49 50 51 52 ... 73 74 »

Середземне море є реліктовим залишком величезного палеобасейну Тетіс, як його назвав австрійський геолог Зюсс на честь морської богині давніх греків. Десятки мільйонів років тому його води вкривали простір від теперішньої Португалії до Тихо­го океану там, де сучасні Альпи, Балкани, Карпати, Кавказ, Гімалаї. Океан відділяв колишній суперматерик Лавразію від такого самого суперматерика — Гондвани. Частини розколотих материків понад двісті мільйонів років повільно рухались повер­хнею астеносфери, поки не закрили його на сході, і від старень­кого Тетісу залишилась лише невелика частина — Середземно­морський басейн. В цьому басейні товщина земної кори стано­вить 10—15 км, причому вона материкового типу.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:9656 | Додав: wiktor | Дата: 25.04.2010 | Коментарі (0)
  Моря Тихого океану — Берингове, Охотське і Японське оми­вають східні береги Росії. Від Тихого океану їх відділяють вулка­нічні Алеутські й Курильські, а також Японські острови. З боку океану вздовж цих островів простягайся глибоководні жолоби. Значні глибини східних морів зумовлені опусканням земної кори, що переживає етап геосинклінального розвитку. В зоні острівних дуг і глибоководних жолобів часто відбуваються зем­летруси і моретруси. З останніми пов'язані гігантські цунамі. Вони виникають у процесі зміщення блоків океанічної земної кори і зміни об'єму води в певній частині океану чи моря. На характері берегів позначається геологічна будова східної частини материка. Завдяки розташуванню хребтів уздовж берегів останні мають значні висоти, часто урвисті; чергуються ділянки порізаних і прямих берегів.
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:7430 | Додав: wiktor | Дата: 25.04.2010 | Коментарі (0)

  Моря Північного Льодовитого океану — це Норвезьке, Баренцове, Біле, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське й Чукотське. Переділені вони островами Нова Земля, Північна Земля, Ново­сибірськими і Врангеля. Північною межею в більшості випадків служить ізобата 200 м. Тому всі ці моря належать до шельфових. Берегова лінія морів дуже розчленована, має різну висоту, складена з різних порід. Це пояснюється складною геологічною будовою півночі Євразії, підняттям і опусканням окремих діля­нок побережжя.

Моря Північного Льодовитого океану, опріч Норвезького, знаходяться в поясі арктичного клімату, тому характерною рисою більшості з них є значний крижаний покрив. Але це не заважає активному обмінові з водами Атлантичного і Тихого океанів.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:21004 | Додав: wiktor | Дата: 25.04.2010 | Коментарі (0)
      Клімат Тихого океану визначається зональними закономір­ностями розподілу сонячної інсоляції та циркуляції атмосфери. Над океаном формуються такі провідні центри дії атмосфери: Алеутський мінімум, два субтропічні максимуми, розділені екваторіальною депресією, та приантарктична смуга низького тиску. Відповідно до цих баричних центрів діють поля вітрів, хмарнос­ті, температури тощо. Загальною циркуляцією атмосфери зумов­лено також формування кліматичних поясів: екваторіальний, два субекваторіальні, два тропічні, два помірні та субарктичний. Позаяк океан у Південній півкулі через широкі проходи сполучений з Індійським та Атлантичним океанами, тут інакше, ніж у Північній півкулі, виявлено зональність атмосферної циркуляції, а отже, і особливості кліматичних поясів. Адже в помірних широтах Північної півкулі океан звужується на північ в оточенні Американського та Євразійського материків.
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:4937 | Додав: wiktor | Дата: 20.04.2010 | Коментарі (0)

Тихий океан — най­більший з океанів нашої планети. Його площа разом із морями 178,7 млн. км2, об'єм води 710 млн. км3, що становить відповід­но 49 % і 53 % загальних площі та об'єму Світового океану. Це унікальний географічний об'єкт нашої планети. Він обмежений на заході материками Євразією та Австралією, на сході — Пів­нічною та Південною Америкою, на півдні — Антарктидою.

«Тихим» океан назвав Ф. Магеллан, який перетнув його в низьких широтах, жодного разу не потрапивши у шторм. Але ця назва не відповідає характерові океану. У помірних широтах Північної півкулі шторми бувають усю холодну пору року. Часом вони здіймаються і влітку. У Південній півкулі між 40° і 60° пд. ш. сильні вітри нерідко переходять в урагани, здіймаючи хвилі висотою до 35 м. У західній частині океану щороку про­носяться спустошливі тропічні урагани, які іноді захоплюють береги Філіппінських і Японських островів, досягають території Корейського півострова, Китаю і навіть російського Примор'я. У Південній півкулі тропічні урагани спустошують береги островів Океанії, завдають шкоди східній частині Австралії.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:16820 | Додав: wiktor | Дата: 20.04.2010 | Коментарі (0)
    Раніше вважалося, що Арктика — це район стійких антицик­лонів. Як засвідчують дослідження останніх років, сюди в усі пори року час від часу проникають циклони, приносячи з собою хмарність, опади і сильні вітри. Але переважає тут анти­циклональна погода. Існує тенденція до мусонної зміни вітрів: узимку переважають вітри південних румбів, улітку — північ­них. У приполюсовій частині вітри нестійких напрямів. Най­більшу швидкість вони мають у холодну пору і лише над Східно-Сибірським морем та морем Бофорта влітку. На узбе­режжях, особливо вздовж гірських масивів, нерідко виникають сильні, поривчасті вітри (до 50 м/с) типу фен чи бора.
Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:11315 | Додав: wiktor | Дата: 18.04.2010 | Коментарі (0)
1-6 7-12 ... 283-288 289-294 295-300 301-306 307-312 ... 433-438 439-439