Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 289-294 |
Сторінки: « 1 2 ... 47 48 49 50 51 ... 73 74 » |
Головний вододіл Африканського материка проходить по його найбільш піднятій східній окраїні, тому більше 1/3 поверхні має стік в Атлантичний океан, усього лише біля 1/6 в Індійський океан, ще менше — у Середземне море. Біля 1/3 поверхні Африки (приблизно 9 млн. км2) не має стоку в океан і належить до басейнів внутрішнього стоку, чи взагалі позбавлена поверхневого стоку. |
В другій половині
крейдового періоду і на початку кайнозою для Африки характерні умови вологого і
жаркого тропічного клімату, сприятливі
для поширення багатої деревної тропічної флори і
тропічної фауни хребетних тварин. На
поверхні суші формувалися гідроморфні
червоноколірні кори вивітрювання. Ці умови поширювалися не тільки
на центральні, але і на північні і південні райони материка. На формування видового складу органічного світу вплинули раніше існуючі зв'язки між Африкою, Мадагаскаром, Австралією, що розірвалися ще в крейдовому періоді, зв'язок з Південною Америкою продовжувався, і остаточно був розірваний тільки на початку кайнозою. Вплив інших ділянок суші особливо проявився у формуванні флори. Фауна Африки починаючи з палеогену і до наших днів відрізняється набагато більшою різноманітністю.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:15711 |
Додав: wiktor |
Дата: 28.04.2010
| Коментарі (3)
|
Африка — другий
по величині
після Євразії материк Землі. Разом із прилеглими до неї островами її площа
— 30,3 млн. км2,
без островів —29,2 млн. км2. Африканський материк тісно пов'язаний
з Євразією; їх розділяють тільки
Червоне і Середземне моря. Африка і Євразія складають єдиний масив
суші східної півкулі, відділений від інших
материків величезними просторами океанів. Крайніми точками материка на півночі —
мис Рас-Енгела (37°20' пн. ш.),
на півдні — мис Голковий (34°52' пд. ш.). З півночі на південь Африка
простирається на 8 тис. км. Найбільш широка частина
материка знаходиться до півночі від екватора між 10 і 16°, де Африка простирається від 17°33' з.д. (мис Альмаді) до 51°24' в. д.
(мис Рас-Хафун) і досягає ширини
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:23375 |
Додав: wiktor |
Дата: 28.04.2010
| Коментарі (0)
|
Сьогодні Світовий океан дає людству лише 2 % продуктів харчування (88 %—оброблені землі, 10 %—пасовища). Але харчові ресурси його значно більші. Для переконливості можна навести такі дані: в океанах знаходиться 43 % біомаси всієї планети, рибних ресурсів — біля 200 млн. т. Величезні ресурси молюсків, ракоподібних, водоростей, зоопланктону. Однак зараз 80—90 % вилову складає риба, біля 6 % — безхребетні, 4 % — водорості і 1 % — морські ссавці: кити (до 25 тис. голів на рік), ластоногі (тюлені, котики, нерпи й моржі) в суворо обмеженій кількості. З безхребетних добувають двостулкових (устриць, мідій, гребінців, морське вушко) і головоногих (кальмарів і восьминогів) молюсків. Дуже цінні краби, креветки, лангусти, омари та ін. У складі зоопланктону є невеликий представник ракоподібних — кріль (креветка), широко вживаний як продукт харчування. Ресурси його величезні — 5—6 млрд. т, а зараз добувають 50—60 млн т.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:13508 |
Додав: wiktor |
Дата: 25.04.2010
| Коментарі (0)
|
Світовий океан відігравав і продовжує відігравати важливу роль у суспільному виробництві та житті людини, в усіх процесах, що відбуваються у географічній оболонці. Він приховує в собі величезні запаси мінеральних ресурсів, які поки
що використовуються недостатньо. До мінеральних ресурсів океану
відносять корисні копалини прибережної зони океанів
і морів, глибоководної частини шельфу і материкового
схилу. Якщо на суходолі багато джерел мінеральної
сировини скорочуються, то в океані запаси деяких металів, як-от марганцю, кобальту, цирконію, щороку зростають на величину, більшу від величини їх річного використання людством.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:14815 |
Додав: wiktor |
Дата: 25.04.2010
| Коментарі (0)
|
Історія досліджень Чорного та Азовського морів почалася з
античних часів (VIII—IV ст. до н. є.), коли фінікійці і греки, долаючи водні простори, заселяли береги в районі
Керчі, Феодосії, Судака, Євпаторії,
Севастополя (Херсонес) та в інших місцях.
Вже тоді грецькі мореплавці побудували маяки на Зміїному острові й Тендрівській косі. На давніх
периплах (своєрідних лоціях) є
досить багато довідкових даних, що ними користувались моряки, плаваючи по Понту Евксинському (у перекладі з грец.— гостинне море) і Меотиді, як тоді
називали відповідно Чорне та
Азовське моря. В той час грекам добре були відомі береги Тавриди (Криму) і Кавказу. Ці відомості
знайшли відображення в працях
Геродота, Страбона і Птолемея.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:4250 |
Додав: wiktor |
Дата: 25.04.2010
| Коментарі (0)
|