| Головна » Статті » Теорія географії | [ Додати статтю ] |
| У розділі матеріалів: 439 Показано матеріалів: 385-390 |
Сторінки: « 1 2 ... 63 64 65 66 67 ... 73 74 » |
 Географія населення – науковий напрямок, який досліджує особливий зріз соціальних відносин у системі знань про народонаселення. В рамках географії населення вивчають територіальні особливості формування й розвитку населення та поселень за різних економічних, соціальних, природних умов. Географія населення входить до системи географічних наук як складова соціально-економічної географії й водночас до системи знань про народонаселення. |
 Основними
причинами зменшення площі продуктивних земель ерозія, вторинне засолення
зрошуваних земель, затоплення і підтоплення навколо штучних водосховищ,
знищення рослинності і ґрунтів при добуванні корисних копалин, відведення
земель під будівництво різноманітних об'єктів, забруднення ґрунтів шкідливими
речовинами, виснаження на гумусні речовини, надмірне ущільнення ґрунтів
важкими машинами та ін. Вони свідчать про те, що існуючі тепер типи
землекористування завдають значної шкоди ґрунтовому покриву і природі в цілому.
Отже, людина втрачає продуктивні землі в результаті нераціонального їх
використання. |
 Агроґрунтове
районування України в 60-ї роки провела група вчених ґрунтознавців Українського
науково-дослідного інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О. Н.
Соколовського та інших наукових установ республіки. Територію України було
поділено на регіони за ознаками подібності та відмінності у ґрунтовому покриві
з урахуванням усього комплексу природних умов, які мають значення для
сільськогосподарського виробництва. Отже, основним принципом такого районування
була сільськогосподарська спрямованість території республіки. В результаті
виділено такі агроґрунтові одиниці: області, зони, підзони, провінції та
райони. Далі наведено перелік агроґрунтових регіонів України. |
 Гірські ландшафти є на всіх континентах земної кулі. За даними Б. Г. Розанова (1977), гірські території займають 30,65 млн км2, або 21 % суші. Найбільше їх в Азії (47 %) і Північній Америці (45 %). Значно менше в Африці (24 %.), Південній Америці (23%) і Європі (20%). В Австралії і на островах Океанії гори займають лише 9 % території. Формування і поширення ґрунтів в гірських районах підпорядковано закону вертикальної зональності — ґрунтові зони розташовані у вигляді поясів. |
 Засоленими називають ґрунти, які містять в своєму складі таку кількість легкорозчинених солей, яка згубно впливає на сільськогосподарські рослини. До них належать солончаки, солончакуваті ґрунти, солонці і солоді. Значний вклад у вивчення засолених ґрунтів внесли К. Д. Глінка, В. С. Богдан, М. О. Дімо, В. А. Ковда (Росія), О. Н. Соколовський, О. М. Можейко (Україна), Є. Гільгард (США), Ж. Обер (Франція), І. Сабольч (Угорщина) та ін. Засолені ґрунти поширені на всіх континентах, особливо в сухих степах, напівпустинях і пустинях суббореального і субтропічного поясів. В Україні ця група ґрунтів поширена в південних районах. Площа всіх засолених ґрунтів земної кулі понад 240 млн га (О. В. Лобова, О. В. Хабаров, 1983). |
 Ґрунти цих областей віддалені від екватора і формуються в умовах посушливого клімату з тривалим сухим сезоном. Поширені на всіх континентах і об'єднані в чотири біокліматичні області: Центрально-Американську, Південно-Американ-ську, Афро-Азіатську і Австралійську. Основними типами ґрунтів цих областей є червоно-бурі, коричнево-червоні і чорні тропічні. |
