Вигідним є економіко-географічне положення регіону, який є єднальною ланкою між Європою і Далеким Сходом в Євразії. Країни регіону безпосередньо межують із регіонами Східної Європи, Південно-Західної та Східної Азії. Лише вузька смужка території Афганістану відділяє їх від найбільших країн Південної Азії — Індії та Пакистану.

Північна і Центральна Азія розташована на перехресті важливих торговельних шляхів євразійського значення. Територія має вихід до трьох водних басейнів (Північний Льодовитий і Тихий океани, безстічний Арало-Каспійський басейн). Проте відсутність виходу до Світового океану в країнах Центральної Азії дещо погіршує їх транспортно-географічне положення.

З розпадом СРСР новоутворені незалежні держави Центральної Азії стали ареною зіткнення політико-економічних інтересів мусульманського світу (Туреччина, Іран), з одного боку, і східноазіатського регіону (Китай, Південна Корея) — з іншого. Тривале співіснування країн регіону в межах колишнього СРСР зумовило багато спільних рис їх соціально-економічного розвитку.

Туристичною перлиною регіону є Індія з її різноманітною тропічною природою, строкатим етноконфесійним складом населення, великою кількістю міст зунікальними історико-культурними пам'ятками різних епох (Нью-Делі, Мумбай, Колката, Ченнай, священний для індуїстів Бенарес на р. Ганг, місто Аграіз всесвітньо відомим дивом архітектури XVII ст. — Мавзолеєм Тадж-Махал). У Гімалаях чимало гірських курортів.

Останнім часом залізниці відчувають гостру конкуренцію з боку автомобільного транспорту не тільки у пасажирських, а й у вантажних перевезеннях. Автопарк країн регіону налічує понад 5 млн пасажирських і 3,6 млн вантажних автомобілів. Великі міста з'єднані між собою асфальтованими магістралями, але більшість доріг не мають твердого покриття й у період дощів стають непрохідними. Значну роль автотранспорт відіграє в Бутані та на Мальдівах, де немає залізниць, а в Непалі їх побудовано всього 100 км.

Третина сільських жителів не має власної землі й працює за наймом.

Рослинництво. В усіх країнах регіону сільське господарство має рослинницький напрям. Як і в інших регіонах Азії, галузь є багатоукладною. Важливе значення має плантаційне господарство, культивують чай, джут, гевею і кокосові пальми. Зернові культури займають майже 50 % посівної площі, технічні — не більше 20 %.

У МГПП більшість країн Південної Азії представле на традиційними аграрно-сировинними монокультурами. Індія й Шрі-Ланка є найбільшими у світі виробниками й експортерами чаю (1/3 світового збору) і спецій.

Після отримання незалежності Індія і Пакистан почали активно розвивати свою індустрію. Разом із традиційними галузями із 60-х років зростає видобувна промисловість. Інтенсивно розвиваються сучасні наукомісткі галузі (виробництво електрообладнання, побутової техніки, електроніки, ЕОМ тощо). Специфічним для промисловості країн регіону є поєднання різноманітних форм виробництва — від крупних заводів, оснащених найсучаснішим обладнанням, до примітивних кустарних майстерень.