Природні умови і ресурси

Природніумови. Регіон розташований на півострові Індокитай (третій за розміром півострів на земній кулі) та гірських районах на півночі від нього, аж до Тибетського нагір'я. Велика острівна частина регіону — Малайський архіпелаг — є найбільшою на Землі групою островів. Із майже 15 000 островів архіпелагу тільки 5 мають площу понад 100 тис. км² кожний. Береги Південно-Східної Азії омиваються водами двох океанів — Тихого та Індійського. Зі сходу і півдня Малайський архіпелаг оточують глибоководні западини (жолоби): Філіппінська (10 265 м) та Яванська (7729 м).

Узбережжя континентальної частини регіону дещо порізане, тут переважають лагунові й вирівняні наносні типи берегів. Острівна частина має більш розчленоване узбережжя. Загальна довжина берегової смуги регіону — майже 67 000 км.

Велика протяжність території із заходу на схід (понад 4,5 тис. км), гірський рельєф, наявність двох частин — материкової й острівної — багато в чому визначають розмаїтість природних умов цієї частини Азії. Для регіону характерне значне розчленування рельєфу, зумовлене складною мережею скидів і складок у молодих горах. На півночі Індокитаю гори, які простягаються у меридіональному напрямку (Аннамські, Кравань, Ассамо-Бірманські та ін.) досить високі, до півдня вони поступово знижуються, ланцюги розриваються, а ближче до моря розпадаються на окремі гірські масиви й хребти. На півдні Індокитаю у дельтах великих рік і межигірських западинах розташовані низовини з родючими алювіальними ґрунтами. В рельєфі Малайського архіпелагу і півострова Малакка переважають гори і височини, які часто переходять у прибережні неширокі заболочені низовини.

Тут багато вулканів, у тому числі діючих, тільки в Індонезії їх нараховується до 60.

Південно-Східна Азія розташована в екваторіальному (великі частини Малайського архіпелагу) і субекваторіальному (материкова частина) кліматичних поясах.

Високі середньорічні температури (+26° С) мають невеликі сезонні коливання (2—3° С). Найбільш жаркий місяць — квітень (+30° С). Величезний вплив мають мусонні вітри, чергування яких зумовлює зміну сухого й дощового сезонів. Філіппінські острови, як ніякий інший район земної кулі, потерпають від тропічних ураганів — тайфунів. Щороку тут буває 3—4 сильних і до 20 середніх або слабких тайфунів.

Більшість великих рік материкової частини починаються у межах Гімалайсько-тибетської гірської системи. Густа річкова мережа має дощове живлення. Переповнюючись водою в період мусонних злив, ріки надзвичайно міліють, а іноді й зовсім пересихають у сухий період року. Найбільші ріки регіону — Меконг, Хонг, Іраваді, Капуас, Соло та ін.

Озер небагато. Найколоритнішим серед них є озеро Сап, у якому збереглася морська фауна. В ньому багато риби, і в сухий період місцеві жителі збирають її кошиками біля узбережжя.

Природні ресурси. Надра території досліджені слабко, але розвідані запаси свідчать про багаті поклади мінеральних ресурсів. Кам'яного вугілля в регіоні дуже мало, лише на півночі В'єтнаму залягають незначні його запаси. У шельфовій зоні Індонезії, Малайзії та Брунею видобувають нафту й газ. Через регіон простягається найбільший у світі металогенічний «Олов'яний пояс» Азії. Мезозойські відкладення зумовили багатющі запаси кольорових металів: олова (в Індонезії — 1,5 млн т, Малайзії та Таїланді — по 1,2 млн т, М'янмі — 0,5 млн т), вольфраму (запаси М'янми — 40 тис. т, Таїланду — 25 тис. т, Малайзії — 20 тис. т). Багатий регіон на мідь, цинк, свинець, молібден, нікель, сурму, золото, кобальт, М'янма — на срібло, Філіппіни — на мідь та золото. Нерудні корисні копалини представлені калійною сіллю (Таїланд, Лаос), апатитами (В'єтнам), дорогоцінними каменями (сапфір, топаз, рубін) у Таїланді.

Агрокліматичні та ґрунтові ресурси. Теплий і вологий клімат є основною передумовою відносно високої ефективності землеробства, протягом року тут збирають 2-3 врожаї. На достатньо родючих червоних і жовтих фералітних ґрунтах вирощують багато сільськогосподарських культур жаркого поясу (рис, кокосова пальма, каучукове дерево — гевея, банани, ананаси, чай, прянощі). На островах використовують не тільки прибережні території, а й згладжені вулканічною діяльністю схили гір (терасоване землеробство).

Водні ресурси активно використовують для зрошення земель в усіх країнах. Дефіцит вологи в сухий період року потребує чималих витрат на будівництво іригаційних споруд. Водні гірські артерії п-ва Індокитай (Іраваді, Менам, Меконг) і численні гірські річки островів здатні забезпечити потреби в електроенергії.

Винятково багаті лісові ресурси. Регіон розташований у Південному лісовому поясі, ліси вкривають 42 % його території. Численні лісові масиви мають Бруней (87 %), Камбоджа (69 %), Індонезія (60 %), Лаос (57 %), а в Сінгапурі загальна площа лісів — всього 7 % (найнижчий показник у регіоні). Ліси регіону особливо багаті на деревину, що має дуже цінні властивості (міцність, вогнестійкість, водовідштовхувальну здатність, привабливий колір): тік, сандалове дерево, дерева сімейства бобових, місцеві види сосен, дерево сундрі (мангрове), пальми.

Рибні ресурси прибережної зони морів і внутрішніх вод мають чимале значення в кожній країні: рибу й іншу морську продукцію широко використовують у харчуванні населення. На деяких островах Малайського архіпелагу видобувають перлини і перламутрові раковини.

Багатий природно-ресурсний потенціал і сприятливі кліматичні умови регіону дають змогу займатись землеробством протягом усього року, а різноманітні запаси мінеральних ресурсів сприяють розвитку гірничодобувної промисловості та нафтопереробки. Завдяки існуванню цінних порід дерев традиційною галуззю є лісова. Проте через інтенсивне вирубування лісів площа їх щороку зменшується, що порушує екобаланс. Це зумовлює необхідність природоохоронних заходів, які здійснюються в Індонезії, Малайзії, на Філіппінах та в інших країнах, для збереження унікальних флори та фауни регіону.