Природні умови і ресурси

Природні умови. Найхарактернішою особливістю географічного положення країн Північної Європи є їх розташування поблизу моря, яке значною мірою вплинуло і на природу та господарство регіону.

Геологічна будова країн представлена Балтійським кристалічним щитом і каледонськими відкладами Скадинавських гір. Довжина гір — приблизно 1700 км, ширина — до 600 км, висота — до 2469 (г. Гальхепітген).

Західні схили круто обриваються до Норвезького моря, розчленовані фіордами, східні — ступінчастоподібно знижуються до Ботнічної затоки. Скандинавські гори складаються з метаморфічних і кристалічних порід. Переважають вирівняні поверхні з окремими кряжами.

Площа сучасного зледеніння — майже 5000 км². Тут (в Ісландії) — одна з найактивніших вулканічних зон, в якій знаходяться 200 вулканів, у тому числі 26 діючих, лавові поля, гарячі джерела — гейзери.

Клімат західних районів регіону м'який морський, східних — більш континентальний. Середні температури літніх місяців коливаються від +11° С в Ісландії до -1…-17° С в Данії, Швеції, Фінляндії. Середня температура січня — приблизно 0...-1⁰ С. Опадів достатня кількість, мінімум припадає на Швецію й Данію (500-610 мм), а максимум — на Норвегію (800-2000 мм).

Скандинавські країни і Фінляндія густо помережені короткими повноводними і порожистими річками, на ріках і озерах багато водоспадів. На сході регіону — велика кількість озер льодовикового походження. У Фінляндії їх нараховується до 60 тис. (10 % площі країни), тому її називають «країною озер». Майже третину земельного фонду Фінляндії становлять болота. Звідси походить назва, яку фіни дали своїй країні, — Суомі («болотиста земля»).

Біля берегів Норвегії, Швеції і Данії дуже багато островів. Завдяки проходженню теплої Північно-Атлантичної течії сусідні моря (за винятком Балтійського) не замерзають.

Природні ресурси. Велика частина Фенноскандії (територія, що охоплює Скандинавський п-ів та Фінляндію) розташована у межах Балтійського щита, тому паливних корисних копалин тут немає. Виняток — шельф Північного моря біля узбережжя Норвегії, де у 60-70-х роках XX ст. відкрито родовища нафти й газу. Запаси нафти на шельфі Північного моря (норвезький сектор) — 1,2 млрд т, природного газу — 1995 млрд м³. Фінляндія має значні запаси торфу (25 млн т). Швеція належить до найзабезпеченіших власною урановою сировиною країн в Європі. Кристалічні породи Балтійського щита багаті на залізну руду із вмістом заліза від 25 до 40 % (Швеція), мідь і свинець (Фінляндія).

Гірські ріки є джерелом гідроенергетичних ресурсів, якими найбільше забезпечені Норвегія і Швеція (перші місця в Європі). Головним джерелом енергії в Ісландії є виходи гарячих термальних вод. Країни регіону достатньо забезпечені прісною водою. Величезним багатством, яке називають тут «зелене золото», є ліс. Північна Європа належить до Північного лісового поясу, де домінують хвойні породи. Тут зосереджено понад 70 % хвойних лісів всієї Європи без країн СНД, 45 % лісових запасів становить сосна, 37 % — ялина, на півдні трапляються листяні породи, найчастіше — береза. Показник лісистості значно коливається в різних країнах: від 1 % в Ісландії, 12 — в Данії, до 31 — у Норвегії, 68 — у Швеції і 77 % у Фінляндії (максимальний показник у Європі).

Природно-рекреаційні ресурси дуже своєрідні, особливо в Ісландії — країні гейзерів і діючих вулканів, розташованій біля полярного кола. Великих територій майже не торкнулася діяльність людини. Унікальні за своєю своєрідністю Скандинавські гори, фіорди Норвегії, шхери Фінляндії, національні парки (їх налічується 31), заповідники, заказники тощо.

Особливості природно-ресурсного потенціалу країн Північної Європи зумовили розвиток у них галузей міжнародної спеціалізації, зокрема пов'язаних із використанням морських (суднобудування, переробка риби), лісових (лісопереробка, целюлозно-паперова промисловість), мінеральних ресурсів (паливно-енергетичні, металургійні галузі) та ін.