Сільське господарство

В економіці більшості країн переважає сільське господарство, яке є основним джерелом існування переважної частини населення регіону. Провідна роль у його структурі (крім посушливих північних районів) належить землеробству (див. рис. 21). В усіх країнах переважає споживче і дрібнотоварне рослинництво з низьким рівнем агротехніки, головним знаряддям якої є мотика.

Сільськогосподарську техніку й мінеральні добрива застосовують у великих приватних господарствах та на плантаціях агропромислових комплексів. Дрібні господарства землю обробляють без внесення добрив, у деяких з них універсальним добривом є зола, що утворюється при розчищенні вогневим способом лісів під поля. Але вона ефективна лише на короткий час. Заміна мотикового землеробства плуговим зумовлена використанням тяглової худоби. Зрошується менше 15 % оброблюваних площ.

Усі сільськогосподарські культури в регіоні поділяються на традиційні продовольчі, які майже повністю споживаються у господарствах селян (просо, сорго, рис, кукурудза, пшениця, ямс, батат тощо), й товарні — Призначені для експорту (арахіс, бавовник, кенаф, цукрова тростина, тютюн, банани, какао, кава тощо).

Рослинництво. Серед споживчих культур вирощують рис (80 % на поливних землях у долинах рік і на узбережжях, до 20 % — на суходільних площах). Середня його врожайність невисока (17 ц/га), у сухих районах — майже 5 ц/га, а валовий збір становить приблизно 450 тис. т на рік. З інших зернових культур вирощують кукурудзу, сорго, просо, пшеницю.

Невибаглива й дуже трудомістка, але цінна олійна культура арахіс є головним джерелом рослинних жирів у харчуванні місцевого населення. Основні його виробники — Гамбія, Сенегал, Нігер та Гвінея-Бісау.

З технічних культур вирощують бавовник, олійне дерево каріте, кунжут, гевею тощо. Бавовник здавна культивували для кустарного прядіння й ткацтва. Вирощують переважно низькосортну бавовну (Бенін, Того). Регіон дає до 80 % натурального каучуку, що виробляється в Африці. Великі плантації гевеї зосереджені в Ліберії, Нігерії й Кот-д'Івуарі. Нігерія, Гана і Кот-д'Івуар збирають високі врожаї какао-бобів (2/3 світової і 3/4 африканської продукції), Нігерія виробляє пальмову олію й горіхи. Головними виробниками й експортерами кави є Кот-д'Івуар, Того й Сьєрра-Леоне.

Вирощування овочів і фруктів (помідори, картопля, квасоля, перець, горох, цибуля, дині) зосереджене у приміських зонах. Великі площі займають борошнисті банани — плантени (використовуються для приготування каші), ананаси, лимони, апельсини, манго, папая, авокадо, гуаява, кокосові пальми, грейпфрути. Поширені корене- і бульбоплоди: ямс, таро, маніок.

Деякі країни є світовими лідерами у виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції: Гана, Нігерія й Кот-д'Івуар — за обсягами збору какао-бобів, Сенегал, Гамбія й Нігер — вирощуванням арахісу, Бенін — олійної пальми. За виробництвом пальмової олії та ядер пальмових горіхів випереджає всіх Нігерія.

Тваринництво. Північні території сухих саван зони Сахеля використовують для напівкочового і кочового тваринництва (корови-зебу, вівці, кози). Розвиваючись на екстенсивній основі, воно є малопродуктивним. Велику рогату худобу розводять у Малі, Буркіна-Фасо і Нігері. У країнах, розташованих ближче до півдня, розвиток скотарства ускладнює шкідлива муха цеце, яка переносить збудника нагани (важкої хвороби рогатої худоби). Під час посух у пустельних країнах (Малі, Нігер) гине від 40 до 80 % голів худоби. Особливо катастрофічні наслідки для тваринництва мали посушливі 70-ті роки XX ст., що спричинило голод населення багатьох країн регіону.

Рибальство. Є основним промислом мешканців прибережних районів. Великі запаси риби, крім вод Атлантичного океану, — в естуаріях багатоводних рік. Об'єктом лову є промислова риба (тунцеві), а також лангусти, креветки та ін. Промислове морське рибальство розвинуте у Сенегалі, Нігерії, Кот-д'Івуарі, які разом виловлюють щорічно 1418 т риби і переробляють її на власних великих рибоконсервних заводах.

Незважаючи на широкий асортимент вирощуваних культур, багато країн регіону не задовольняють власних потреб у продовольстві. Це є наслідком міграції населення в міста, ігнорування необхідності кардинальних аграрних реформ, зберігання архаїчних форм аграрних відносин, застаріла агротехніка тощо. Все це призвело до зростання імпорту продовольчих культур, особливо рису і пшениці.

Промисловість

У промисловості домінуюють гірничодобувні галузі. Лише наприкінці 50-х років XX ст. почали розвиватися окремі галузі обробної промисловості, пов'язані з переробкою сільськогосподарської сировини.

Видобувні галузі. Вони є провідними у структурі промисловості. Нафтодобування зосереджене в Нігерії в дельті р. Нігер і на шельфі Гвінейської затоки, де видобувають щорічно 102 млн т нафти і майже весь природний газ у регіоні (17 млрд м³). Нафто- і газопромисли є в Кот-д'ївуарі. Видобуток бокситів у Гвінеї досягає 17 млн т (2-ге місце у світі), за видобуванням залізної руди виділяється Ліберія. У Гані розробляють поклади марганцевої руди, у Нігері — уранової, у Того і Сенегалі — фосфоритів, у Гані, Гвінеї — алмазів.

Енергетика. Основну частину електроенергії виробляють теплові електростанції. В останні десятиріччя побудовано ГЕС на ріках у Гані, Кот-д'Івуарі, Нігерії. На островах Кабо-Верде впроваджуються установки, які

використовують енергію вітру й сонця. У багатьох найбідніших країнах енергетичні потреби задовольняються за рахунок деревини й іншої біомаси. Загальне виробництво електроенергії становить 26 878 млн кВт • год на рік. Нафтопереробні заводи побудовано в Дакарі, Абіджані, Порт-Харкорті, Варрі тощо.

Металургія. Останніми роками почалося освоєння багатих гідроенергоресурсів регіону, з урахуванням яких побудовані підприємства кольорової металургії в Гані та Нігерії. В Нігерії також працюють 2 найбільших у регіоні заводи чорної металургії, у Кот-д'Івуарі — підприємство з виробництва оцинкованого стального листа із напівфабрикатів. У Гвінеї функціонує найбільший у регіоні глиноземний завод.

Машинобудування. Невеликі машинобудівні підприємства із складання велосипедів і мотоциклів є в Беніні та Буркіна-Фасо, складання французьких автомобілів налагоджено у Гвінеї-Бісау, новітнім виробництвом є виготовлення акумуляторів і електрокабелів у Кот-д'Івуарі. Дрібний сільськогосподарський інвентар виробляють у Нігері, Малі, Нігерії, Сенегалі, Сьєра-Леоне тощо. Судноремонтні майстерні функціонують у Гвінеї-Бісау, Кабо-Верде, Ліберії, Нігерії тощо.

Хімічна промисловість. У деяких країнах регіону (Кот-д’Івуар, Малі, Сьєрра-Леоне, Нігер) розвивається хімічна промисловість (виробництво добрив, бітуму, фарб, лаків). Шинні комбінати створено в Нігерії, а в Сенегалі практикують випаровування солей із морської води.

деревообробна й меблева промисловість. Деревообробна промисловість належить до найрозвинутіших галузей. Її продукція — пиляний ліс, фанера, деревостружкові плити тощо. У багатих на цінні породи лісах (переважно червоне дерево) заготовляють понад 13 млн м³ деревини. На півдні регіону розташовані плантації тику, анакардіуму, філао, кокосової пальми, махаоні тощо, з яких виробляють різноманітну продукцію. Існують численні підприємства з виробництва деревного вугілля. Значними постачальниками на світовий ринок лісу й лісоматеріалів цінних тропічних порід (кай, сапеле, іроко, опепе, агба) є Кот-д’Івуар, Нігерія, Того та ін.

Меблева промисловість створена в Ліберії, Нігерії, Сьєрра-Леоне; Гвінея-Бісау експортує паркет із цінних порід деревини. Нігерія має один із найкрупніших у Тропічній Африці лісопильно-фанерний комбінат. Останніми десятиріччями внаслідок безсистемного вирубування лісів, підсічно-вогневої системи землеробства багато цінних порід дерев та окремі види лісів опинилися під загрозою знищення.

Текстильна промисловість. Найбільші центри її сформувалися в Кот-д’Івуарі, Сенегалі, Нігерії та деяких інших країнах. Бавовняні фабрики функціонують у Беніні, Кот-д’Івуарі, Малі, Нігері, Нігерії, Того, взуттєві — в

Буркіна-Фасо, Гамбії, Гані, Кабо-Верде тощо.

Харчова промисловість. Її представляють борошномельні та хлібопекарські заводи, підприємства з переробки кави, какао-бобів, заводи з виробництва овочевих і рибних консервів, фруктових соків, спиртових й безалкогольних виробів, а також пивоварні. Рисоочисні підприємства розташовані у Буркіна-Фасо, Малі, Нігері, Сьєрра-Леоне. В Гамбії, Гвінеї-Бісау, Нігері, Кот-д’Івуарі налагоджено очищення арахісу та виробництво арахісової олії й арахісового борошна. Тютюнова промисловість створена в Гвінеї, Кот-д'ївуарі, Ліберії й Нігерії.

Ремісниче виробництво. Є важливою складовою продуктивних сил регіону. Найцінніша його продукція — ювелірні вироби із золота й срібла, маски й скульптури з чорного та червоного дерев, слонової кістки, а також взуття, кошики, пояси із шкіри рептилій. Кустарне виробництво задовольняє потреби населення у гончарних, плетених і шкіряних виробах та взутті, нескладному сільськогосподарському інвентарі (мотики), просяному й кукурудзяному пиві тощо.

Незважаючи на створення в деяких країнах регіону великих підприємств, промисловий потенціал ще залишається низьким, а його продукція не користується попитом на світових ринках і використовується лише в межах національних господарств.