Фізична географія материків та океанів - Теорія географії - Каталог статей

Меню сайту

Географічний факт

Єдина ріка на Землі, яка
починається біля екватора
і тече в зону помірного
клімату, - Ніл. За маловивчених
причин більшість річок течуть
у зворотному напрямку

Наше опитування

географія конференція герб відео школа гори конкурс Крим 2010 озеро україна вулкан планета екологія зміна клімату туризм сайт Арктика Великобританія Європа Китай Місяць виверження Землетрус 2011 Росія карта оон фото Населення київ методика транспорт Японія природа геологія реферат Дослідження Австралія світ Океан острів клімат Льодовик прогноз Бразилія США Земля вода погода африка книга Азія Цікаве національний парк Італія річка америка канада Антарктида прапор світовий океан повінь нафта Нова Зеландія Пазинич лід сонце Атмосфера флаг

Статистика

Наші спонсори

Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів

[ Додати статтю ]

У категорії матеріалів: 88
Показано матеріалів: 73-78

Сторінки: « 1 2 ... 11 12 13 14 15 »

Сортувати по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам

Моря Атлантичного океану.Ч.2.

Історія досліджень Чорного та Азовського морів почалася з античних часів (VIII—IV ст. до н. є.), коли фінікійці і греки, долаючи водні простори, заселяли береги в районі Керчі, Феодосії, Судака, Євпаторії, Севастополя (Херсонес) та в інших місцях. Вже тоді грецькі мореплавці побудували маяки на Зміїному острові й Тендрівській косі. На давніх периплах (своєрідних лоціях) є досить багато довідкових даних, що ними користувались моряки, плаваючи по Понту Евксинському (у перекладі з грец.— гостинне море) і Меотиді, як тоді називали відповідно Чорне та Азовське моря. В той час грекам добре були відомі береги Тавриди (Криму) і Кавказу. Ці відомості знайшли відображення в працях Геродота, Страбона і Птолемея.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:4155 | Додав: wiktor | Дата: 25.04.2010 | Коментарі (0)

Моря Атлантичного океану.Ч.1.

Середземне море є реліктовим залишком величезного палеобасейну Тетіс, як його назвав австрійський геолог Зюсс на честь морської богині давніх греків. Десятки мільйонів років тому його води вкривали простір від теперішньої Португалії до Тихого океану там, де сучасні Альпи, Балкани, Карпати, Кавказ, Гімалаї. Океан відділяв колишній суперматерик Лавразію від такого самого суперматерика — Гондвани. Частини розколотих материків понад двісті мільйонів років повільно рухались поверхнею астеносфери, поки не закрили його на сході, і від старенького Тетісу залишилась лише невелика частина — Середземноморський басейн. В цьому басейні товщина земної кори становить 10—15 км, причому вона материкового типу.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:9475 | Додав: wiktor | Дата: 25.04.2010 | Коментарі (0)

Моря Тихого океану та внутрішнього стоку

Моря Тихого океану — Берингове, Охотське і Японське омивають східні береги Росії. Від Тихого океану їх відділяють вулканічні Алеутські й Курильські, а також Японські острови. З боку океану вздовж цих островів простягайся глибоководні жолоби. Значні глибини східних морів зумовлені опусканням земної кори, що переживає етап геосинклінального розвитку. В зоні острівних дуг і глибоководних жолобів часто відбуваються землетруси і моретруси. З останніми пов'язані гігантські цунамі. Вони виникають у процесі зміщення блоків океанічної земної кори і зміни об'єму води в певній частині океану чи моря. На характері берегів позначається геологічна будова східної частини материка. Завдяки розташуванню хребтів уздовж берегів останні мають значні висоти, часто урвисті; чергуються ділянки порізаних і прямих берегів.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:7330 | Додав: wiktor | Дата: 25.04.2010 | Коментарі (0)

Моря Північного Льодовитого океану

Моря Північного Льодовитого океану — це Норвезьке, Баренцове, Біле, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське й Чукотське. Переділені вони островами Нова Земля, Північна Земля, Новосибірськими і Врангеля. Північною межею в більшості випадків служить ізобата 200 м. Тому всі ці моря належать до шельфових. Берегова лінія морів дуже розчленована, має різну висоту, складена з різних порід. Це пояснюється складною геологічною будовою півночі Євразії, підняттям і опусканням окремих ділянок побережжя.

Моря Північного Льодовитого океану, опріч Норвезького, знаходяться в поясі арктичного клімату, тому характерною рисою більшості з них є значний крижаний покрив. Але це не заважає активному обмінові з водами Атлантичного і Тихого океанів.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:20528 | Додав: wiktor | Дата: 25.04.2010 | Коментарі (0)

Тихий океан.Ч.2.

Клімат Тихого океану визначається зональними закономірностями розподілу сонячної інсоляції та циркуляції атмосфери. Над океаном формуються такі провідні центри дії атмосфери: Алеутський мінімум, два субтропічні максимуми, розділені екваторіальною депресією, та приантарктична смуга низького тиску. Відповідно до цих баричних центрів діють поля вітрів, хмарності, температури тощо. Загальною циркуляцією атмосфери зумовлено також формування кліматичних поясів: екваторіальний, два субекваторіальні, два тропічні, два помірні та субарктичний. Позаяк океан у Південній півкулі через широкі проходи сполучений з Індійським та Атлантичним океанами, тут інакше, ніж у Північній півкулі, виявлено зональність атмосферної циркуляції, а отже, і особливості кліматичних поясів. Адже в помірних широтах Північної півкулі океан звужується на північ в оточенні Американського та Євразійського материків.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:4820 | Додав: wiktor | Дата: 20.04.2010 | Коментарі (0)

Тихий океан.Ч.1.

Тихий океан — найбільший з океанів нашої планети. Його площа разом із морями 178,7 млн. км², об'єм води 710 млн. км³, що становить відповідно 49 % і 53 % загальних площі та об'єму Світового океану. Це унікальний географічний об'єкт нашої планети. Він обмежений на заході материками Євразією та Австралією, на сході — Північною та Південною Америкою, на півдні — Антарктидою.

«Тихим» океан назвав Ф. Магеллан, який перетнув його в низьких широтах, жодного разу не потрапивши у шторм. Але ця назва не відповідає характерові океану. У помірних широтах Північної півкулі шторми бувають усю холодну пору року. Часом вони здіймаються і влітку. У Південній півкулі між 40° і 60° пд. ш. сильні вітри нерідко переходять в урагани, здіймаючи хвилі висотою до 35 м. У західній частині океану щороку проносяться спустошливі тропічні урагани, які іноді захоплюють береги Філіппінських і Японських островів, досягають території Корейського півострова, Китаю і навіть російського Примор'я. У Південній півкулі тропічні урагани спустошують береги островів Океанії, завдають шкоди східній частині Австралії.