| Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів | [ Додати статтю ] |
| У категорії матеріалів: 88 Показано матеріалів: 7-12 |
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 14 15 » |
Сортувати по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам
 Азія складається з кількох великих докембрійських
платформ, які не підвергались складчастості з кінця протерозойської ери, і
обширних складчастих областей, що простягаються між ними і частково уходять в
море. Найбільш важливими структурними одиницями першого (платформенного) типу
є: Сибірська платформа на Півночі, Китайсько-Корейська і Південно-Китайська на
Сході, Індійська платформа і платформа Аравійського півострова на Півдні і
Південному Заході материка. Вони явились древніми ядрами материка Азії.
Складчасті пояси, що розвиваються між платформами або роздрібненими частинами
платформ з палеозойської (каледонської і герцинської), мезозойської і
кайнозойської геосинкліналей, з’єднали ці древні ядра материку в одно ціле.
Істотну роль в геологічній історії західної частини Азії відіграла
Східно-Європейська платформа, по східному краю якої в кінці палеозою були
сформовані складчасті споруди Уралу і Центрального Казахстану, зімкнувши Європу
і Азію в єдиний континент – Євразію. |
 Азія (імовірно від семітського "асу” – схід) –
найбільша частина світу (біля 30 % всієї суші), утворює разом з Європою материк
Євразію. Вона розташована у в усіх
географічних поясах Північної півкулі; Малайський архіпелаг частково заходить в
Південну півкулю. Крайні материкові
точки Азії: на півночі – мис Челюскін, 77о 43' пн.ш., на півдні –
мис Піай, 1о16' пн.ш., на заході – мис Баба, 26о 10' с.д.
на сході – мис Дежньова, 169о 40' с. д. Азія обмивається на Півночі
Північно Льодовитим, на Сході Тихим та на півдні Індійським океанами і їх
окраїнними морями, на пд.-з морями Атлантичного океану (Середземноморським,
Егейським, Мармуровим, Чорним і Азовським), а також Каспійським морем –
найбільшим озером світу. Значні внутрішньоматерикові території Азії (численні
ділянки Передньої, Середньої і Центральної Азії) не мають зв’язку з Світовим
океаном і відносяться до безстічних областей Землі, інші – до районів
внутрішнього стоку (басейни Каспійського і Аральського морів та озера Балхаш.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:11945 |
Додав: wiktor |
Дата: 02.06.2010
| Коментарі (0)
|
 За флористичним складом рослинність Європи
відноситься до Голарктики. Завдяки древнім і сучасним материковим зв’язкам у
флорі Європи є велика кількість родин, родів і видів, спільних з Азією, Африкою
і Північною Америкою, і відносно невелика кількість ендеміків.
Ботаніко-географічні підрозділи, що входять в Європу, характеризуються не тільки певним флористичним складам, але і
певними типами рослинності. Представлені наступні типи рослинності: тундровий,
кореальний, або тайговий, неморальний, який включає широколистяні і
хвойно-широколистяні ліси і зв’язані з ними чагарникові і трав’яні об'єднання;
степовий, пустинний, субтропічний чагар-никово-деревний. Найбільше розповсюдження
мають лісові типи рослинності, найменше – тундровий і пустинний. В арктичному,
субарктичному і бореальному відмінності в зональних типах рослинності між
районами з океанічним і помірно континентальним кліматом виражені слабо.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:14137 |
Додав: wiktor |
Дата: 01.06.2010
| Коментарі (0)
|
 В а р к т и
ч н о м у п о я с і формуються арктичні і тундрові ґрунти.
Арктичні ґрунти представлені на Шпіцбергені, Землі Франца-Йосифа, на пів-ночі
Нової Землі. Вони є малопотужними ґрунтами із слабою диференціацією генетичних
ґрунтових горизонтів. Тундрові ґрунти розповсюджені на півночі Феноскандії, на
півдні Нової Землі, на Східноєвропейській рівнині на північ від Північного
полярного круга. Це найчастіше всього перезволожені ґрунти із слабою аерацією,
дуже повільним розкладенням органічних залишків, переважно кислою реакцією,
малопотужним гумусовим горизонтом, який переходить в глейовий горизонт сизого
кольору. В понижених слабо дренованих місцях (особливо в басейні нижньої течії р. Печора) тундрові ґрунти сполучаються
з тундровими болотними ґрунтами.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:11066 |
Додав: wiktor |
Дата: 01.06.2010
| Коментарі (0)
|
За величиною шару стоку води, біля 295 мм Європа займає друге місце се-ред частин світу після Південної Америки, але в наслідок менших розмірів суші за об’ємом стоку, біля 2850 км3 вона переважає тільки Австралію і Антарктиду. Розподіл стоку по Європі нерівномірний. У відповідності із ступенем зволоженості стік зменшується з заходу на схід і з півночі на південь. Більша частина Європи відноситься до басейну Атлантичного океану і його морів, значно менша приходиться на басейн Північного льодовитого океану і басейн внутрішнього стоку – Каспійське море.
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:7047 |
Додав: wiktor |
Дата: 01.06.2010
| Коментарі (0)
|
 Географічне положення визначає в Європі панівне
положення помірного клімату, а наявність над нею західного переносу повітря з
Атлантичного океану приводить до переважання морських і перехідних від
морських до континентальних типів рельєфу. Середні річні величини радіаційного
балансу усюди позитивні і збільшуються з півночі на південь: на островах
Арктики вони складають біля 10, близько
від 50 паралелі – біля 40, і в південних районах Європи до 250-290 кдж/см2
(60-70 ккал/см2). В січні вся Європа, крім Середземномор’я і
більшої частини Франції, має радіаційний баланс від –17 до – 4,2 кдж/см2 (від – 4
до –1 ккал/см2). В липні різниця між північними і південними
районами стирається внаслідок збільшення тривалості дня при просуванні на
північ. Радіаційний баланс в цей час майже по всій Європі біля 34 кдж/см2 (8 ккал/см2).
Категорія:Фізична географія материків та океанів |
Переглядів:7541 |
Додав: wiktor |
Дата: 01.06.2010
| Коментарі (0)
|
