Фізична географія материків та океанів - Теорія географії - Каталог статей

Меню сайту

Географічний факт

На річці Рейн є місцевість,
де ехо повторює слово
двадцять разів.

Наше опитування

географія конференція герб відео школа гори конкурс Крим 2010 озеро україна вулкан планета екологія зміна клімату туризм сайт Арктика Великобританія Європа Китай Місяць виверження Землетрус 2011 Росія карта оон фото Населення київ методика транспорт Японія природа геологія реферат Дослідження Австралія світ Океан острів клімат Льодовик прогноз Бразилія США Земля вода погода африка книга Азія Цікаве національний парк Італія річка америка канада Антарктида прапор світовий океан повінь нафта Нова Зеландія Пазинич лід сонце Атмосфера флаг

Статистика

Наші спонсори

Головна » Статті » Теорія географії » Фізична географія материків та океанів

[ Додати статтю ]

У категорії матеріалів: 88
Показано матеріалів: 79-84

Сторінки: « 1 2 ... 12 13 14 15 »

Сортувати по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам

Північний Льодовитий океан. Ч.2.

Раніше вважалося, що Арктика — це район стійких антициклонів. Як засвідчують дослідження останніх років, сюди в усі пори року час від часу проникають циклони, приносячи з собою хмарність, опади і сильні вітри. Але переважає тут антициклональна погода. Існує тенденція до мусонної зміни вітрів: узимку переважають вітри південних румбів, улітку — північних. У приполюсовій частині вітри нестійких напрямів. Найбільшу швидкість вони мають у холодну пору і лише над Східно-Сибірським морем та морем Бофорта влітку. На узбережжях, особливо вздовж гірських масивів, нерідко виникають сильні, поривчасті вітри (до 50 м/с) типу фен чи бора.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:11350 | Додав: wiktor | Дата: 18.04.2010 | Коментарі (0)

Північний Льодовитий океан. Ч.1.

За сучасними дослідженнями, межа між Північним Льодовитим і Атлантичним океанами пролягає південними окраїнами проток Гудзонової, Девіса, Датської, через Фарерські й Шотландські острови до мису Стад на Скандинавському півострові. Межею з Тихим океаном уважається Берингова протока від мису Дежньова через острови Демидова до мису Принца Уельського. Його площа 14,75 млн. км², із них на моря припадає менш як 8,9 млн. км². Цей океан — наймілкіший з усіх. Його середня глибина 1225 м, максимальна — 5527 м у Гренландському морі. Глибини до 200 м у ньому займають 39,6 % від усієї його акваторії, а найбільші глибини (понад 3000 м) становлять лише 17,4 %.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:18720 | Додав: wiktor | Дата: 18.04.2010 | Коментарі (3)

Моря Атлантичного океану. Ч.2.

Температури повітря за сезонами помітно відрізняються на півночі та на півдні моря. В січні на півночі Ботнічної затоки середня температура -8 °С, в червні +15 °С. Опадів тут близько 500 мм. На півдні в ці місяці середні температури відповідно + 1 °С і +17,5 °С, а опадів до 1000 мм. Через проходження великої кількості циклонів узимку погода досить мінлива, хоча загалом тепла. Вода літом у морі холодна, температура коливається від +11, +13 °С в Ботнічній затоці до +18 °С в Ризькій. Щорічно Ботнічна, Фінська і Ризька затоки замерзають у середньому на три місяці, а все море вкривається кригою дуже рідко — лише дев'ять разів за 400 з лишком років.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:3643 | Додав: wiktor | Дата: 02.04.2010 | Коментарі (0)

Моря Атлантичного океану. Ч.1.

У морі протягом року домінують західні й північно-західні вітри, в окремих районах виникають місцеві вітри: сироко — південний, жаркий вітер з африканських пустель; містраль — сильний, поривчастий, холодний і сухий вітер у Ліонській затоці; бора — обвал холодного й сухого повітря з невисокого гірського хребта на сході Адріатичного моря. Вітри взимку здіймають хвилі заввишки до 8 м і перемішують воду до глибини 50—75 м. Температура води, подібно до температури повітря, зростає з півночі на південь узимку від +10 до +16 °С, влітку від +21 до +28 °С. Під час вторгнення холодного повітря з півночі температура води в окремих затоках взимку знижується до 0 °С.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:3247 | Додав: wiktor | Дата: 02.04.2010 | Коментарі (0)

Атлантичний океан. Ч.2.

Природні зони Атлантичного океану надзвичайно різноманітні, особливо у верхніх шарах води. Відповідно в океані налічують одинадцять акваторіальних природних зон (за Д. Богдановим—дев'ять поясів). Головну увагу при цьому звертають на специфічні особливості водойм, на фізико-хімічні, гідробіологічні, кліматичні та інші процеси, що відбуваються в океані, їхні взаємозв'язок і взаємозумовленість.

Категорія:Фізична географія материків та океанів | Переглядів:4266 | Додав: wiktor | Дата: 02.04.2010 | Коментарі (0)

Атлантичний океан. Ч.1.

Із загальною циркуляцією атмосфери тісно пов'язані течії, але на їхній рух впливає також конфігурація материкових берегів. Тому в Атлантичному океані сильніше, ніж у будь-якому іншому, розвинуті субмеридіональні потоки. У верхній товщі океану вирізняють чотири великомасштабні кругообіги: північний циклонічний (на північ від 45° пн. ш.), антициклональний Північної півкулі (5—45° пн. ш.), антициклональний Південної півкулі (5—45° пд. ш.) і Антарктична полярна течія (40—50° пд. ш.). На західній периферії цих кругообігів знаходяться вузькі, але досить сильні течії, що мають швидкість 2—6 км/год.: Лабрадорська, Гольфстрім, Антильська, Гвіанська, Бразильська. В центральних і східних частинах цих кругообігів течії порівняно слабкі, крім екваторіальної зони.