В Азії багато великих рік. В Північний Льодовитий оке­ан течуть ріки Об з Іртишем, Єнісей з Ангарою, Лена з Алданом і Вілюєм, Яна, Індигірка, Колима; в Тихий океан – Анадир, Амур з Сунгарі і Уссурі, Хуанхе, Янцзи, Сінцзян, Меконг і Менам;  в Індійський океан – Салуін, Іраваді, Брахмапутра, Ганг і Інд, а також Шатт-ель-Араб, що утворюється в в результаті зливання Тигру і Євфрату. В Азовське, Чорне і Середземне моря Атлантичного океану.

До океану з території Азії впадають тільки невеликі гірські річки. В обширні внутрішні басейни Каспійського і Аральського морів і озера Балхаш течуть ріки Кура, Амудар’я, Сирдар’я, Ілі. Частина рік басейнів внутрішнього стоку впадає в озера, частина закінчується сухими дельтами в пісках і солончаках або в оазисах, де вся вода витрачається на зрошення полів і на випаровування. Найбільші з цих рік – Тарім, Чу, Гільменд. 

Сибірські ріки замерзають зимою, невеликі річки промерзають до дна, утворюючи наледі. Весною всі ріки широко розливаються. В сухих безстіч­них областях Азії багатоводні тільки транзитні ріки з снігово-льодовиковим живленням в горах, які мають літній або весіннє-літній пік витрат і рівня води, наприклад Амудар’я і Сирдар’я. Інші ріки цих областей, як правило, маловодні, різко міняють рівень, періодично або епізодично пересихають. У рік районів мусонного клімату максимум витрат води літній. Ріки середзем­номорських окраїн Азії, якщо вони не мають снігового живлення в горах, літом міліють, а деколи і пересихають. В екваторіальних районах ріки багатоводні круглий рік.

Серед озер Азії найбільші – Каспійське і Аральське моря, що є залишками раніше існувавши більших морів, зокрема океану Теніс. В тектонічних западинах лежать озера Байкал, Іссик-Куль, Хубсугул, Мертве море, Ван, Резайс, Телецьке (западини Ван і Резайс підпряжені лавами). Ряд озер виникло в ре­зультаті обвалів (Серезьке), карстових процесів (озера Західного Тавра), ла­вових запруд (Цзинбоху на північному сході Китаю). В безстічних запади­нах багато солених озер (Кукунор, Туз та інші). Озеро Балхаш має на заході пріс­ну воду, на сході – солонувату воду. Проточні озера – надійні регулятори сто-ку рік (Байкал для Ангари, Ханка для Уссурі, Дундинху і Поянху для Янцзи, Тонлекап для Меконгу). При будівництві електростанцій на ріках Азії створені великі водосховища, серед яких виділяється Братське, на Ангарі, Красноярське на Єнісею, Новосибірське на Обі, Бухтарминське на Іртиші, що підпрудило і збільшило озера Зайсан; водосховища на ріках Середньої Азії (Хаузханське, Фархадське, Кайраккумське та інші), Східного і Північно-Схід-ного Китаю (Сунхуаху та інші), Північної Кореї (Сунхунхо та інші). В сухих областях нерідко єдиним джерелом водопостачання є підземні води. Великі нагромадження підземних вод відомі в артезіанських котловинах і під нахи­­леними передгірськими рівнинами. З їх виходами на денну поверхню та з використанням поверхневих вод зв’язано життя оазисів Середньої, Цент­ральної і Передньої Азії.

Ріки і озера Азії – важливі транспортні шляхи. Транспортне значення рі­чок особливо велике в Сибіру для зв’язку його південних районів з північ­ними (влітку вони суднохідні, а зимою служать санними шляхами). Численні ріки вміщують громадні запаси гідроенергії, які в крупних масштабах використовуються в Росії (ГЕС на Єнісеї і Ангарі, на Обі і Іртишу), а також країнах Середньої Азії, в Японії, Кореї, на північному сході Китаю і в меншій мірі в інших країнах. В сухих і мусонних районах Азії ведуться гідротехнічні роботи з регулювання рік з метою боротьби з повенями та супроводжуючих їх затопленнями значних територій, особливо на ріках мусонних районів. В засушливих районах водосховища використовуються для зрошення і обвод­нен­ня (в країнах Середньої Азії, Китаю, Індії, Пакистані, Афганістані, Іраку, Ірану, Сирії та інших країнах).