| Головна » Статті » Наукові статті » Статті українських науковців | [ Додати статтю ] |
Про аномальні співвідношення осадової товщі та нижньопротерозойських гранітів в Ярошівському кар’єрі
Пазинич В.Г. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, географічний факультет
Серебряков В.Л. Ярошівський гранітний кар’єр Про аномальні співвідношення осадової товщі та нижньопротерозойських гранітів в Ярошівському кар’єрі Обстеження Ярошівського гранітного кар’єру було зроблене у жовтні 2010 року. З першого погляду на східну стінку кар’єру кинулося і очі незвичне співвідношення між осадовою товщею та гранітами (рис.1). Між гранітами та київськими мергелями лежить смуга чорно-сизої суміші, яка містить у собі різнорідний палеонтологічний матеріал. Відмічається значна кількість зубів акул, що відразу наводить на думку про приналежність цього шару до Бучацької світи. Але в ньому можна бачити і шматки зітлілої деревини та залишки трави, які ні за яких обставин не могли зберегтися з часів середнього еоцену. Природно, що така вікова несумісність знахідок ставить безліч питань, на які, на перший погляд, не має відповідей.  Рис.1. Умови залягання чорно-сизої товщі на контакті гранітів та київських мергелів Зіткнувшись з цими проблемами фахівці ІГН НАНУ не відмітили в своїй публікації наявність у цій товщі відносно молодої органіки, впресованість чорно-сизої маси в тріщи граніту [1], яка так само є незвичною для контактів поступової зміною умов. Ними також не була звернута увага на відсутність кори вивітрювання, яка присутня в сусідньому Соснівському гранітному кар’єру (відстань приблизно 1 км).  Рис.2. Впресованість чорно-сизої маси в тріщини граніту В той же час співробітники ІГН відмічають еродований характер поверхні гранітів. Можливо вони мали на увазі наявність на поверхні гранітів кількох заглиблень, зображення одного з яких можна бачити на рис. 3. Але в структурі зображення повністю відсутні сліди ерозії, а впресованість чорно-сизої маси в тріщини к вказує на те, що вона лягла на абсолютно чисту поверхню граніту з відкритими тріщинами. Оскільки не можливо уявити, що перед заповненням тріщини простояли порожніми кілька мільярдів років, залишається припускати що їх розкриття, або й виникнення, одночасно супроводжувалося заповнення. Рис.3. Заглиблення в поверхні гранітів заповнене чорно-сизою масою Не відповідає істині також твердження про присутність у чорно-сизій масі невеликих уламків граніту. З рис. 4 видно, що насправді їх розмір дещо більший, ніж вказано в статті [1] і доходить кількох десятків сантиметрів. Рис.4. Уламки граніту в чорно-сизій масі Дивує також відсутність згадки про ідеально рівний верхній контакт чорно-сизої товщі (див. рис 2 та 3). Навіть не знаючи механізм його вирівнювання, можна стверджувати, що в будь-яких умовах у відкритому стані він не міг зберегтися довгий час, завдяки тій самій ерозії.Пошук відповіді на питання, - що ж тут відбулося?, почнемо з припущення, що в даному кар’єрі ми бачимо сліди сильної механічної дії мерзлого блоку, складеного київськими мергелями та бучацькими пісками, на виступ кристалічних порід. Ситуація є аналогічної тій, яку можна спостерігати в Комсомольському залізорудному кар’єрі і яка описана в роботі [2]. Там на контакті бучацьких пісків з верхгьопротерозойськими кварцитами була виявлена вузька, до 50 см, зона високотемпературної обробки, в якій відмічалася присутність розплавлених мас гірських порід, шматків, спечених до стану конгломерату, пісків, кварциту та борошна тертя. У цих конгломератах були виявлена деревина (в стані древняного вугілля) з сильним бітумно-дьогтьовим запахом. Радіовуглецеве датування показало, що вік деревини становить усього 47,6±0,8 тис. років. Радіовуглецеве датування зразка чорно-сизої маси з Ярошівського кар’єру дала дуже близький результат. Її вік становить 47,6±1,9 тис. років. Різниця між цими датування тільки у величині похибки. Ці попередні результати досліджень Ярошівського кар’єру були викладені в роботі [3]. Без сумніві, Ярошівський кар’єр, разом з Комсомольським кар’єром, являє собою унікальний природний феномен, який заслуговує на подальше всебічне вивчення. Але без приховування, чи замовчування невигідних фактів. Представляють вони відторженеці, про які так часто і довго писалося в українській природничій літературі. Їх внутрішню будову сьогодні ми можемо дослідити принаймні у цих двох точках. Стосовно отриманих в обох кар’єрах дат глибоко похованих органічних решток, то тут слід поставити ці результати в один ряд з датуваннями валунного суглинку [4] та кодацького ґрунту [5]. В усіх цих випадках були отримані результати, які вказують на недосконалість наявних стратиграфічних схем та поглядів на історію четвертинного періоду України. 1. Gedl P., Shtvchenko T. Preliminary data on palenology of paleogene sequence at Yaroshivka (Ukrainian shield, Northern Ukraine) biostratigraphy and paleoinviroment // Стан і перпективи геологічної освіти в Україні (Тези доп. Наук. Конф.) Львів, 13-15 жовтня 2010 року. С. 251-252.; 2. Стахів М. П. , Івакін В. В. , Бородіна О. В, Бердник А. Г. Прояви екзогенного метаморфізму в Горішньо-Плавненсько- Лавриківському залізорудному кар’єрі // Фізична географія та геоморфологія № 59, Київ, 2009, С. 175-176.; 3. Пазинич В.Г., Серебряков В.Л. Результати радіовуглецевого датування похованого ґрунту з Ярошівського гранітного кар’єру. // Фізична географія та геоморфологія № 61, Київ, 2010, с. 144-146. 4. Пазинич В., Галаган О., Пазинич Н. До протиріч у датуванні дніпровської «морени» // Фізична географія та геоморфологія № 59, Київ, 2010, с. 144-148; 5. Пазинич В.Г., Манюк В.В. Результати радіовуглецевого датування Кодацького похованого ґрунту з балки Сажавки (Старі Кодаки), 2011, Веб-сайт «Географіка».
Переглядів: 4472
| Теги:
| Рейтинг: 0.0/0 | | |||||
| Матеріали по темі: |
